Рішення

від 03.06.2019 по справі 260/615/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/615/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - в судове засідання не з"вився,

представник позивача - адвокат Шерегі Віктор Миколайович - в судове засідання не з"явився,

відповідача: Хустський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - представник в судове засідання не з"явився,

третя особа: ОСОБА_2 - в судове засідання не з"явилася,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Поперечна, 2), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа ОСОБА_2 , якою просить: 1) поновити строк па звернення до суду з позовом до Хустського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Хустського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 03.09.2018 р. про накладення штрафу на ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 48918559.

07 травня 2019 року , ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

23 травня 2019 року, ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження по даній справі та призначено судовий розгляд на 03 червня 2019 року об 11.00 год.

В судове засідання 03 червня 2019 року сторони не прибули.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою (а.с.45) та копію ухвали про відкриття провадження отримав в суді 27 травня 2019 року (а.с.40). На адресу відповідача електронним шляхом на офіційну електронну адресу було надіслано Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, в якій зазначено про призначення судового засідання на 03 червня 2019 року об 11:00 годині.

Відповідно до приписів статті 268 КАС України , у справах визначених в тому числі статтями 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

За частиною 3 цієї норми, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України , у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення процесуального строку для звернення до суду з даним позовом, викладене у прохальній частині позовної заяви, суд вказує наступне.

Як встановлено судом, вказане клопотання позивача обґрунтоване несвоєчасним отриманням копії оскаржуваної постанови.

Дослідивши надані відповідачем матеріали виконавчого провадження судом встановлено відсутність доказів щодо своєчасного отримання позивачем копії постанови від 03 вересня 2018 року про накладення штрафу, яка є предметом оскарження у даній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до змісту позовної заяви, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова відповідача про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 22 154 грн.84 коп. на підставі ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" винесена без врахування обставин, які мають значення для справи, зокрема, як слідує із розрахунку заборгованості сума нарахована з 2015 року, а саме з моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання., а сама норма, яка передбачає відповідальність у вигляді штрафу введена в дію лише з 28 серпня 2018 року. Крім того, позивач, посилаючись на ст. 58 Конституції України, зазначає про протиправне застосування державним виконавцем положень ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказана норма закону, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, набрала чинності з 28.08.2018 р., а тому може поширюватися лише на заборгованість, яка виникла після цієї дати.

31 травня 2019 року, від відповідача по справі - Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області надійшов до суду відзив на позовну заяву з доданими матеріалами виконавчого провадження. Відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позовної заяви та вважає постанову головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, винесену 03 вересня.2018 р. в рамках виконавчого провадження №48918559 про накладення штрафу в сумі 22154 грн. 84 коп. на ОСОБА_1 такою, що винесена правомірно, оскільки станом на 01 вересня 2018 року заборгованість боржника зі сплати аліментів складала 44309, грн.67 коп., що перевищує суму відповідних платежів за три роки, а тому відповідно до приписів ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця були наявні підстави для накладення штрафу на боржника. Більш ніж за три роки позивач жодного разу не сплатив аліменти, встановлені рішенням Хустського районного суду Закарпатської області. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період із 26 березня 2015 року станом на 12.04.2019 року заборгованість позивача становить 51 279, 68 грн.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом, 02 червня 2015 року рішенням Хустського районного суду Закарпатської області в цивільній справі № 309/1139/15-ц вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотарьова Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1600 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 26 березня 2015 року

21 липня 2015 року Хустським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 2/309/822/15 щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотарьово Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1600 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 26 березня 2015 року

05 жовтня 2015 року , ОСОБА_2 звернулася із заявою до відділу ДВС Хустського РУЮ про прийняття виконавчого листа до виконання.

05 жовтня 2015 року , ОСОБА_4 . головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Хустського РУЮ розглянута заява ОСОБА_2 та відкрито виконавче провадження № 48918559 щодо виконання виконавчого листа у справі № 309/1139/15-ц (номер провадження справи 2/309/822/15), виданого 21.07.2015 р., де боржником зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 .

06 листопада 2015 року , Юришинцем В.М . головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Хустського РУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

14 лютого 2018 року, Юришинцем В . М. головним державним виконавцем Хутського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області винесено постанову ВП № 48918559 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

03 вересня 2018 року, ОСОБА_7 . головним державним виконавцем Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області винесено Постанову про накладення штрафу ВП № 48918559, якою за невиконання рішення суду та несплату аліментів накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки на боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 у розмірі 22154,84 грн.

Згідно копії виконавчого провадження справи, зокрема розрахунку, станом на 01 вересня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 з 26.03.2015 по 31.08.2018 року становить

43 309,67 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону , підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами статті 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 цього ж Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури стягнення аліментів з боржника.

Порядок стягнення аліментів визначений статтею 71 вищезазначеного Закону (№ 1404-VІІІ), відповідно до частини першої якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 14 статті 71 Закону № 1404-VІІІ за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Статтю 71 Закону "Про виконавче провадження" доповнено частиною чотирнадцятою згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.02.2017 у справі №6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи те, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2015 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII, введена лише у 2018 році, тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

З огляду на викладені вище обставини, притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірним, оскільки позивач не міг передбачити настання цієї відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Посилання відповідача на приписи частини 4 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ , відповідно до якої обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана норма Закону також введена в дію з 28.08.2018 р., з моменту набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність Постанови головного державного виконавця Хустського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Горвата Ю.А., винесену 03 вересня 2018 року в рамках виконавчого провадження №48918559 про накладення штрафу в сумі 22154 грн.84 коп. на ОСОБА_1 .

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю суттю правовий акт управління (постанова головного державного виконавця) - це державно - владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб`єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб`єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування постанови головного державного виконавця Хустського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Горвата Ю.А., винесену 03 вересня 2018 року в рамках виконавчого провадження №48918559 про накладення штрафу в сумі 22154 грн.84 коп. на ОСОБА_1 .

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 77 КАС України , передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, враховуючи, що позивачем доведено відсутність підстав для винесення постанови про накладення штрафу від 03 вересня 2018 року ВП № 48918559 в розмірі 22154,84 грн., а відповідачем не надано доказів щодо її правомірності, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 769, 00 грн, однак відповідно до Закону України "Про судовий збір", сума судового збору за дану позовну вимогу майнового характеру становить 768,40 грн., таким чином, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області сума судового збору у розмірі 768,40 грн..

Керуючись ст.ст.9, 14, 90, 139, 242-246, 265, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (місце проживання: п .і. АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (місце знаходження: п.і. 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вул. Поперечна, 2, код ЄДРПОУ 34460960, e-mail info@hs.zk.dvs.gov.ua) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Горвата Ю.А., винесену 03 вересня 2018 року по виконавчому провадженню № 48918559 про накладення штрафу в сумі 22 154 грн. 84 коп. відносно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4

3. Стягнути з Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (місце знаходження: п.і. 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вул. Поперечна, 2, код ЄДРПОУ 34460960, e-mail info@hs.zk.dvs.gov.ua) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: п. і.. АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяТ.В. Скраль