Рішення

від 03.06.2019 по справі 320/1359/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2019 року № 320/1359/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002531303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 №0002541303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002581303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002611303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002601303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002571303;

- вимогу про сплату боргу від 14.03.2019 № 0002551303;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 14.03.2019 №0002561303;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 14.03.2019 №0002591303.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевірка позивача податковим органом з 25.01.2019 по 04.02.2019 проведена безпідставно, оскільки ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.12.2018 на підставі якої проводилася перевірка, була скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 22.01.2019, а тому і висновки, викладені в акті перевірки є протиправними.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 закрито підготовче провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований з 14.02.2007р. як фізична особа-підприємець з номером запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Дата взяття на облік платником податків - 15.02.2007 за номером 41423, є платником єдиного податку 3 групи без сплати ПДВ.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.12.2018 у справі № 760/32712 надано дозвіл на проведення співробітниками ГУ ДФС у Київській області позапланової документальної пере6вірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України платником податків гр. ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2017.

На виконання зазначеної ухвали суду на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ від 17.01.2019 № 99 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки гр. ОСОБА_1 .

Як слідує з наказу ГУ ДФС у Київській області від 17.01.2019 № 99, перевірку наказано провести з 25.01.2018 тривалістю 5 робочих днів.

Зазначений наказ направлено позивачу 18.01.2019 та отримано ним 05.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315120391527.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.01.2019 у справі № 760/32712/18 ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.12.2018 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання заступника начальника першого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Середи Т.Б. , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області Марголіс Д.О. про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018110200000021 від 03.08.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відмовлено.

Позивачем на адресу податкового органу 06.02.2019 направлено заяву, в якій він зазначав, що ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду від 27.12.2018 скасовано та просив повідомити про результат проведення перевірки.

Наказом ГУ ДФС у Київській області від 31.01.2019 № 216 продовжено строки проведення документальної позапланової перевірки позивача з 01.02.2019 на два робочі дні.

Зазначений наказ направлено позивачу 31.01.2019 та отримано ним 12.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315120388739.

На підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 27.12.2018, відповідно до наказу від 17.01.2019 № 99 податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірки, за результатами якої складно акт від 11.02.2019 № 111/10-36-13-03/2729607276.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пункту 44.1 ст.44, п. 177.10 ст. 177 ПК України в частині ненадання книги обліку доходів і витрат фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 ;

- пункту 177.1, п. 177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 22811925,36 грн., у т.ч. за 2010 - 745216,27 грн., за 2011 - 945122,02 грн., за 2012 - 2061630,25 грн., за 2013 - 5396499,23 грн., за 2014 - 13113692,35 грн., за 2015 -354759,85 грн., 2016 - 31055,05 грн., 2017 - 163950,33 грн.;

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині заниження єдиного соціального внеску за період з 01.01.2010 по 31.12.2017 у розмірі 606292,25 грн., у т.ч. за 2010 рік 55480,12 грн., за 2011 рік 62218,17 грн., за 2012 рік 77731,10 грн., за 2013 рік 81612,63 грн., за 2014 рік 88254,93 грн., за 2015 рік 87163,60 грн., за 2016 рік 52554,70 грн., за 2017 рік 101277,00 грн.;

- пунктів 2, 9 та 11 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 в частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2010 - 2014 роки;

- пункту 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200, п. 203.2 ст.203 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету в сумі 175131,40 грн., в т.ч. 19240,00 грн. за 2013 рік та 155891,40 грн. за 2014 рік.

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу в частині військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2010 по 31.12.2017 у сумі 21660,121 грн., у т.ч. у 2015р. у сумі 3414,43 грн., у 2017р. у сумі 18245,69 грн.

- пункту 49.2 ст.49, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, абз.2 п. 177.11 ст.177 в частині не подання ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2010, 2011 роки та не своєчасне подання декларації за 2013 рік.

- пункту 1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем 27.02.2019 подано заперечення до нього.

Відповідачем 11.03.2019 за результатами розгляду заперечень позивача вирішено висновки акту від 11.02.2019 залишити без змін.

На підставі акту перевірки від 11.02.2019 відповідачем прийнято :

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002531303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 №0002541303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002581303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002611303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002601303;

- податкове повідомлення - рішення від 14.03.2019 № 0002571303;

- вимогу про сплату боргу від 14.03.2019 № 0002551303;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 14.03.2019 №0002561303;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 14.03.2019 №0002591303.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, податковою вимогою та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом; оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом; вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Згідно п.78.4. ст. 78 ПК україни про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом четвертим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Відповідно до п. 78.6. ст. 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст. п. 79.1., 79. 2. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно п. 82.2. ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Отже, враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного суду від 22.01.2019 (до початку проведення перевірки) скасовано ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.12.2018 та відмовлено у задоволенні клопотання про проведення позапланової документальної перевірки позивача, а також невчасно вручені позивачу накази від 17.01.2019 та від 31.01.2019, суд доходить висновку про відсутність підстав для проведення перевірки позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень від 14.03.2019, суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що в період з 2010 по 2017 р.р. платник податків-фізична особа ОСОБА_1 шляхом систематичного продажу нерухомого майна сплачував податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5% замість 17%, чим порушив п. 177.11 ст. 177 ПК України. Тобто, основна позиція контролюючого органу полягає в тому, що ОСОБА_1 вчинені умисні дії, направлені на мінімізацію сплати податку з доходу фізичної особи, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів.

Як слідує з акту перевірки, відповідно до наданої інформації ДДАБІ у Київській області від 09.07.2018 позивач як фізична особа являвся замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єктів, які належать до ІІ категорії складності.

Забудовником квартир за адресами с. Петрівське, пров. Приміський, 12, 10, 14, 3 блок Б , блок А , вул. Богдана Хмельницького , 1 , 1а , 1б , 2 , 3,4, 5, 5б виступила компанія NOVOBUD, житлові будинки належать до ЖК Петрівський квартал . Генеральними підрядниками будівництва багатоквартирних будинків виступили ТОВ Артсервісбуд (код ЄДРПОУ 35518775), ТОВ Мультимедійні інформаційні системи (код ЄДРПОУ 34642698), ТОВ Будівельна фірма Базальт (код ЄДРПОУ 35892220), ТОВ БМК Петра Буд (код ЄДРПОУ 34892020).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем за договорами купівлі-продажу квартир відчужувалися квартири, які належали на праві власності йому як громадянину, а не як фізичній особі-підприємцю. Ці квартири були частиною багатоквартирного будинку, що був збудований на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1 як громадянину, а не підприємцю.

Перевіркою встановлено своєчасне подання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 декларацій про майновий стан і доходи за 2012 - 2017, відповідно до яких відображено отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна у сумі 142 154 141,97 у тому числі за 2012 - 12 142 385,00 грн., за 2013 - 43 678 159, 00 грн., за 2014 - 84 903 196, 26грн., за 2015 - 1 191 516,69 грн., за 2016 - 238 885,00 грн.

При здійсненні продажу нерухомості позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 7 107 707,05 грн. за ставками 5%, про що зазначається в акті перевірки.

При цьому приватним нотаріусом як податковим агентом до ОДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області подавалися розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за 2012 - 2017, в якому, крім іншого, відображено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 107 707,05 грн., сплачену ОСОБА_1 з продажу нерухомого майна.

Відповідно до приписів статті 42 Конституції України кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

Юридичний статус фізична особа-підприємець сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.

Стаття 24 Цивільного кодексу України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження.

Стаття 50 Цивільного кодексу України передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежовувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Так, за визначенням статті 42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність характеризується такими ознаками, як самостійність, ініціативність, систематичність, власний ризик та спрямованість на визначений результат - одержання економічних та соціальних результатів та отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, випливає висновок, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків.

У наведеному контексті відповідачем не наведено в акті перевірки доказів використання позивачем прийомів і методів, притаманних підприємницькій діяльності, як то реклама тощо, які б вказували про намір ОСОБА_1 отримувати дохід від продажу збудованих житлових будівель.

До того ж позивач зазначає, що оподатковуваним доходом громадян від заняття підприємницькою діяльністю вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. Для об`єктів рухомого майна ставка податку теж становить 5% бази оподаткування. До того ж, потрібно врахувати, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню. Такий самий порядок оподаткування передбачено під час обміну рухомого або нерухомого майна.

Сума податку для нерухомого майна визначається та самостійно сплачується через банківські установи:

а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;

б) особою, у власності якої перебував об`єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов`язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.

Відповідно до п. 172.4 ст. 172 ПК України під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, враховуючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Пунктом 172.7 ст. 172 ПК України визначено, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об?єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).

У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об?єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов?язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. До того ж податковий агент утримує податок за ставкою 5% з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі якщо об?єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента щодо подання до органу контролю інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов?язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об?єктів рухомого майна.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Відповідно п. 172.4. ст. 172 ПК України під час проведення операцій з продажу (обміну) об?єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, враховуючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Відповідно до п. 172.6 ст. 172 ПК України у разі не вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об?єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку.

Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об`єкта нерухомості, зобов`язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Отже, на момент продажу ОСОБА_1 нерухомого майна у 2012-2017 р.р. обов`язок щодо сплати податку покладалося на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) - обов`язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.

Вказана правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2010 року №1842/11/13-10.

Недотримання нотаріусом зазначених вимог, зокрема в разі неналежного нарахування суми податку, тягне за собою настання відповідальності, установленої Законом. Інше застосування зазначених законодавчих норм суперечитиме змісту поняття податкового агента, а також припису підпункту 172.4 та підпункту 172.6 ст. 172 ПК України, яким прямо передбачено покладення на нотаріуса функцій податкового агента.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №826/1513/17 (адміністративне провадження №К/9901/3758/17).

Враховуючи викладене,суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено обставин, які б слугували підставою для оподаткування доходу, отриманого позивачем за результатами спірних операцій із продажу нерухомості, та зобов`язували б його подавати декларацію про доходи за 2010-2017 рр. одержані як суб`єктом підприємницької діяльності, а тому висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Крім того, як слідує з акту перевірки податковим органом визначено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з причин порушення ним вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з пп. 197.1.14. п. 197.1. ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника. Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Державна податкова служба України у листі від 03.07.2012 № 18073/7/15-3417-13 роз`яснила:

- у випадку коли замовник в процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло укладає попередні договори купівлі-продажу з фізичними особами, згідно з якими отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів фізичними особами на рахунок замовника не змінюють базу оподаткування у замовника. Лише при передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло фізичній особі (першому власнику новозбудованого житла) у замовника виникають податкові зобов`язання на підставі п. 187.1 ст. 187 ПК України.

- у випадку коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Кодексу, не буде вважатися операцією з першого постачання житла, а тому дана операція буде звільнятися від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.

Отже, враховуючи, що після завершення будівництва правовстановлюючі документи на квартири були оформлені на замовника будівництва - ОСОБА_1 ., подальший продаж зазначених квартир не вважається операцією з першого постачання житла, а отже, звільняється від оподаткування. Тому донарахування ПДВ позивачу є безпідставним.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №826/1513/17 (адміністративне провадження №К/9901/3758/17), а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 у справі №К/800/46086/13.

Оскільки в даному випадку правовстановлюючі документи на новозбудоване житло та землю під ним оформлені на замовника-позивача, то подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, що підтверджується договорами купівлі-продажу, не вважається операцією з першого постачання житла та, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Встановлюючи розмір оподатковуваного доходу позивача, податковий орган, всупереч вимогам податкового законодавства, посилався на відомості з центральної бази даних ДРФО ДПА про суми виплачених доходів без врахування безпосередньо первинних документів та податкової звітності позивача.

Тому відповідач, взявши як базу оподаткування неправильний розмір оподатковуваного доходу позивача, невірно визначив донараховані суми грошових зобов`язань та штрафні санкції за вказаними податками.

Так, згідно ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України);

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України);

- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 ПК України);

- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Суд приймає до уваги, що будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на вказаних вище принципах та не суперечити їм.

Також суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 14.10.2011 року у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05), в яких ЄСПЛ дійшов висновків про те що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Відтак, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб внаслідок продажу майнових прав на об`єкти нерухомого майна не відповідає нормам податкового законодавства та обставинам викладених в акті перевірки.

Згідно пп. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно акту перевірки у зв`язку з порушеннями, викладеними в п.2.2 (податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності) цього акта, встановлено заниження військового збору всього на суму 21 660,12 грн.

Враховуючи, що відповідачем не доведено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за період, що перевірявся, висновки про порушення позивачем п.п. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 донараховано військовий збір у сумі 21 660,12 грн., є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Частиною 11 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Тобто, позивач не має статусу фізичної особи-підприємця а, отже, не є платником єдиного внеску, враховуючи відсутність порушення позивачем вимог ст. 177 ПК України та як наслідок заниження податку на доходи фізичних осіб, а також порушення ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за 2010-2017.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, відповідно до вимог п.102.1 ст.102 ПК України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Відповідно до квитанції від 14.03.2019 № 0.0.1294751499.1 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9 605 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0002531303.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 №0002541303.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0002581303.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0002611303.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0002601303.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0002571303.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 № 0002551303.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 №0002561303.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій ГУ ДФС у Київській області від 14.03.2019 №0002591303.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.