Ухвала

від 04.06.2019 по справі 460/1282/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 червня 2019 року м. Рівне №460/1282/19

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Зозуля Д.П., після одержання позовної заяви

Приватного акціонерного товариства "Рембуд" до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області прозобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Рембуд" звернулося до суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про зобов`язання зняти арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить Приватному акціонерному товариству "Рембуд", накладений постановою від 02.03.2010, в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу №918/534/13 від 20.05.2013, виданого господарським судом Рівненської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рембуд" на користь КП "Теплотранссервіс" боргу в сумі 18044,25 грн. та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяжень такого майна.

Позовна заява мотивована тим, що в травні 2019 року при знятті транспортного засобу з реєстрації позивачу стало відомо про існування арешту, накладеного органами ДВС 27.11.2013, в рамках виконавчого провадження №38423196 від 21.06.2013 за виконавчим документом КП РМР Теплотранссервіс . Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день позивач не має заборгованості перед КП Теплотранссервіс , оскільки за домовленістю між сторонами виконавчого провадження заборгованість у вигляді суми основного боргу була погашена 22.11.2013, решта заборгованості (штрафні санкції) були прощені КП Теплотранссервіс . Відповідно 27.11.2013 виконавче провадження було закінчене. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про зняття арешту з майна, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. 25.05.2019 представником позивача було отримано відповідь відповідача №41476 від 22.05.2019, згідно якої відмовлено у знятті арешту та запропоновано звернутися до суду. Отже, для відновлення своїх прав та законних інтересів позивач змушений звернутися до суду із вказаними позовними вимогами. За таких обставин, Приватне акціонерне товариство "Рембуд" просило суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позовної заяви та перевіривши її відповідність вимогам п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Так, суддею встановлено, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу № 918/534/13 від 20.05.2013, виданого господарським судом Рівненської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства Рембуд на користь КП Теплотранссервіс боргу в сумі 18044,25 грн.

Як стверджує позивач 26.11.2013 виконавче провадження закінчено, враховуючи те, що сплачено суму боргу в повному обсязі.

Проте, постановою державного виконавця від 02.03.2010 накладено арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить Приватному акціонерному товариству "Рембуд", в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 918/534/13 від 20.05.2013, виданого господарським судом Рівненської області.

В даному випадку позивач (боржник) звернувся до адміністративного суду з позовом про зобов`язання органу державної виконавчої служби зняти арешт та заборону відчуження всього рухомого та нерухомого майна, що належить Приватному акціонерному товариству "Рембуд", вчиненого в межах виконавчого провадження з виконання наказу, виданого на виконання рішення суду, розглянутого в порядку господарського судочинства.

Тобто, спірні правовідносини виникли між боржником та органом державної виконавчої служби при примусовому виконанні наказу № 918/534/13, виданого 23.05.2013 Господарським судом Рівненської області.

Вважаючи вказані дії відповідача Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим, ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 (далі - Закон України від 02.06.2016 №1404) визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.74 Закону України від 02.06.2016 №1404).

З системного аналізу вказаних норм права, суддею встановлено, що юрисдикція адміністративного суду у будь-якому випадку поширюється на спірні правовідносини в частині оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією і проведенням виконавчих дій та накладенням штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №2-01575/11 від 28.11.2018 у справі №127/9870/16-ц від 06.06.2018.

Поміж тим, у постанові Великої палати Верховного суду у справі № 324/1018/17 від 20.09.2018 зазначено, що якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, а також судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, то заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення оскаржуються сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії", заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" (належним судом) у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

Згідно з ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Оскільки у даному позові боржник вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, під час виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/534/13 від 23.05.2013, порушено його права, то суддя дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та підлягає розгляду у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст.170 КАС України).

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі № 460/1282/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Рембуд" до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду Рівненської області.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали суду складений 04 червня 2019 року

Суддя Зозуля Д.П.