Рішення

від 30.05.2019 по справі 500/992/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/992/19

30 травня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Ленько Р.І.

представника відповідача Дудак .І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Граніт-Гарант" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Граніт-Гарант" до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими № ТР 1703/331/АВ/ТД-ФС від 04.01.2019, прийняту заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області Ващуком Сергієм Ярославовичем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що інспектором Управління Держпраці у Тернопільській області проведено інспекційне відвідування приватного підприємства "Граніт-Гарант", який розташований за адресою: вул. Промислова, 53, м. Львів за додержанням законодавства про працю. За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт № ТР1703/331/АВ від 10.12.2018, на підставі якого виніс постанову № ТР 1703/331/АВ/ТД-ФС від 04.01.2019 про накладення штрафу на позивача в розмірі 223380 грн. Позивач вважає, що винесена відповідачем оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами інспекційного відвідування встановлено, що згідно пояснень працівника ПП "Граніт-Гарант" ОСОБА_1 від 18.10.2018 на зазначеному підприємстві стажуються дві особи чоловічої статі ОСОБА_2 та ОСОБА_4. При цьому, за кадровими документами ПП "Граніт-Гарант" упродовж жовтня - листопада 2018 року накази про прийняття на роботу зазначених працівників не видавались та повідомлення про прийняття таких працівників до органів ДФС не подавались, чим порушено частину третю статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП) та постанову Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 № 413 (далі - Постанова № 413). Однак, позивач не погоджується із такими висновками, оскільки ОСОБА_1 при наданні пояснень помилився щодо прізвищ працівників підприємства, так як на зазначеному підприємстві працюють за трудовим договором особи зі схожими прізвищами - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які оформленні у відповідності до законодавства про працю.

Також звернув увагу суду на те, що під час інспекційного відвідування інспектор праці не встановив, що працівники чоловічої статі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 працюють на зазначеному підприємстві без належного оформлення документів з питань праці, а лише такі висновки взяв з пояснень ОСОБА_1

Ухвалою суду від 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 24.05.2019.

Ухвалою суду від 24.05.2019 розгляд справи відкладено до 30.05.2019 відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі акта інспекційного відвідування № ТР1703/331/АВ від 10.12.2018 оскарженої постанови здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов (арк. справи 13-15), просила у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) основними завданнями Держпраці, зокрема, є здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295) визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 295 порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики.

Наказом від 18.08.2017 № 1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368, затверджено, зокрема, форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та форму постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Як слідує з матеріалів справи, що з 05.12.2018 по 10.12.2018 інспектор праці ОСОБА_6 згідно наказу від 04.12.2018 № 785 та відповідно до направлення від 04.12.2018 № ТР1703/331 провів інспекційне відвідування приватного підприємства "Граніт-Гарант", який розташований за адресою: вул. Промислова, 53, м. Львів за додержанням законодавства про працю (арк. справи 20-21). Інспекційне відвідування проводилось у присутності уповноважених осіб об`єкта відвідування: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

Підставою для видачі наказу від 04.12.2018 № 785 "Про проведення інспекційних відвідувань у ПП "Граніт - Гарант" слугував лист Головного управління Держпраці у Львівській області від 09.11.2018 № 10970/2/14-04, з якого отримано інформацію щодо можливого порушення трудового законодавства з питань праці в ПП "Граніт - Гарант" (арк. справи 16).

За результатами інспекційного відвідування відповідач склав акт № ТР1703/331/АВ від 10.12.2018, у якому встановлено, що згідно пояснень начальника зміни ПП "Граніт-Гарант" ОСОБА_1 від 18.10.2018 на зазначеному підприємстві стажуються дві особи чоловічої статі ОСОБА_2 та ОСОБА_4. При цьому, за кадровими документами ПП "Граніт-Гарант" упродовж жовтня - листопада 2018 року накази про прийняття на роботу зазначених працівників не видавались та повідомлення про прийняття таких працівників до органів ДФС не подавались, чим порушено частину третю статті 24 КЗпП та Постанову № 413 (арк. справи 24-26).

Акт інспекційного відвідування № ТР1703/331/АВ від 10.12.2018 отримав позивач 10.12.2018, про що свідчить підпис уповноваженої особи об`єкта відвідування ОСОБА_7 .

Надалі, відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядку № 509) штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа (пункт 3 Порядку № 509)).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку № 509).

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку № 509).

Інших підстав для відкладення розгляду справи Порядком № 509 не визначено, як і не визначено іншої процедури повідомлення суб`єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу.

Як слідує з матеріалів справи, що відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом за адресою: вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, 46023 повідомлення про розгляд справи, в якому було зазначено дату, час та місце розгляду такої справи (арк. справи 31).

Однак, на підставі клопотання позивача від 27.12.2018 № 49 розгляд справи про накладення штрафу відповідач переніс на 04.01.2019, про що було повідомлено позивача повідомленням про перенесення розгляду справи від 28.12.2018 № 4505/01-05-12.1/18, яке отримав позивач 28.12.2018 (арк. справи 33).

Таким чином, за результатами розгляду справи відповідач виніс постанову № ТР 1703/331/АВ/ТД-ФС від 04.01.2019 про накладення штрафу на позивача в розмірі 223380 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП за кожного працівника - ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Зазначену постанову позивач отримав власноручно (арк. справи 35).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо встановленого порушення, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Частиною третьою статті 24 КЗпП визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи зазначені положення КЗпП, суд дійшов висновку, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, в тому числі без подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДФС, а вразі фактичного допуску власником працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), то така особа несе відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд встановив та не заперечується сторонами, що відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем законодавства про працю та як наслідок прийнято оскаржуване рішення лише на підставі пояснень працівника ПП "Граніт-Гарант" ОСОБА_1 наданих не в ході інспекційного відвідування (18.10.2018), та з урахуванням відомостей кадрових документів позивача, згідно яких на ПП "Граніт-Гарант" відсутні документи з питань праці про оформлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Однак, суд не погоджується із такими висновками відповідача, оскільки під час інспекційного відвідування інспектор праці не встановив зазначених осіб, в тому числі не відібрав від таких осіб будь - які пояснення, як це визначено підпунктом 3 пункту 11 Порядку № 295. Водночас, інспектор праці і не зафіксував такого порушення засобами аудіо-, фото- та відеотехніки відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку № 295, зокрема щодо фактичного допуску до роботи та саме ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Натомість, як слідує з пояснень позивача та матеріалів справи, що ОСОБА_1 при наданні пояснень інспектору праці помилився щодо прізвищ працівників ПП "Граніт-Гарант", так як на зазначеному підприємстві працюють особи зі схожими прізвищами - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , які працюють у ПП "Граніт-Гарант" з 19.10.2018 на підставі наказів (розпорядження) №№ 201, 202 від 18.10.2018 та про яких позивач повідомив територіальний орган Державної фіскальної служби про прийняття зазначених працівників на роботу (арк. справи 53 - 54, 67).

Таким чином, на думку суду, пояснення ОСОБА_1 від 18.10.2018 не є належним та допустимим доказом щодо встановлення порушення позивачем абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП, оскільки таке порушення інспектор праці не встановив під час інспекційного відвідування відповідно до пункту 11 Порядку № 295, як наслідок безпідставно дійшов висновку, що у позивача упродовж жовтня - листопада 2018 року працювали без належних оформлених документів з питань праці ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, відповідно до частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, враховуючи те, що суд не встановив, а відповідач не надав доказів, які би підтверджували про те, що під час інспекційного відвідування у "ПП Граніт-Гарант", який розташований за адресою: вул. Промислова, 53, м. Львів працювали особи чоловічої статі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та які, згідно кадрових документів ПП "Граніт-Гарант", упродовж жовтня - листопада 2018 року працювали без належних оформлених документів з питань праці, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства "Граніт-Гарант" (місцезнаходження: вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, 46023, код ЄДРПОУ: 39324071) до Управління Держпраці у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шпитальна, 7,м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 39777822) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР 1703/331/АВ/ТД-ФС від 04 січня 2019 року.

Стягнути в користь приватного підприємства "Граніт-Гарант" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області судові витрати на суму 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) гривень 70 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.06.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.