Постанова

від 19.07.2007 по справі 26/220а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/220а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19.07.07 р.                                                                                 Справа № 26/220а

Постановлена у нарадчий кімнаті 19 липня 2007 р. о 19 год. 31 хв.

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання –  Капустіні А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №   26/220а

за позовом       Акціонерного товариства закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ”                       (м. Донецьк, Донецької обл..)

до                             Державної податкової  інспекції у Ворошиловському  районі                              м. Донецька  (м. Донецьк, Донецької обл..)  

про                           визнання недійсними    податкового повідомлення – рішення                        № 0001032342/0/1176/23-613/32716391/9259/10 від 06.12.2006 р

Акціонерного товариства закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ” (м. Донецьк, Донецької обл..)  звернулось до господарського суду Донецької області з позовом  до   Державної податкової  інспекції у Ворошиловському районі  м. Донецька                         (м. Донецьк, Донецької обл..), далі за текстом “ДПІ”, про  скасування   рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, податкових повідомлень-рішень № 0004472340/0 від 01.12.06р., № 0003551740/0 від 01.12.06р. За даною заявою ухвалою суду від 18.12.2006 р., було порушено провадження по справі № 26/373а.

Заявами від 04.04.2007 р. №53/07 та від 14.05.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просив скасувати   рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0 у частині застосування фінансових санкцій у сумі 251131 грн. 91 коп., податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59252 грн. 49 коп., податкове повідомлення-рішення № 0003551740/0 від 01.12.06 р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб  у сумі 15387 грн. 45 коп.

Заявою від 18.06.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати недійсними  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, яким до позивача  застосованім фінансові санкції на підставі Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” у сумі 269845 грн. 95 коп., податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003551740/0 від 01.12.06 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 7065 грн. 44 коп. та застосовані фінансові санкції у сумі 14139 грн. 88 коп. у загальній сумі 21196 грн. 32 коп. у повному обсязі.

Ухвалою від 04.07.2007 р. по справі 26/373а роз'єднані позовні вимоги та виділені у окреме провадження позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13000 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  6500 грн. у загальній сумі 19500 грн. (нарахування податкового зобов'язання та фінансових санкцій у зв'язку із порушенням вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме порядку податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів).

У позовній заяві, заявах від 04.04.07 р. та від 14.05.07 р. позивач не зазначав підстав для скасування спірного повідомлення-рішення у зазначеній частині.

У заяві (уточнення до адміністративного позову) від  18.06.07 р. позивач послався на відсутність правових підстав для проведення перевірки касової дисципліни та незаконність її результатів. Позивач вважає, що під час проведення планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача працівниками  ДПІ не були виконані вимоги ст. 19 Конституції України. Відповідно до ст. 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг”  контролюючі органи мають право здійснювати планові та позапланові перевірки осіб, що підпадають під дію даного закону. Ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” перевірки дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг” віднесені до позапланових перевірок. Позапланові перевірки  можуть здійснюватися лише на підставі рішення суду або  здійснюються на підставі виникнення обставин, викладених у даній статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом. Таким чином, перевірки дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг” відноситься до позапланових перевірок та може проводитись лише у випадках встановлених законом.

Відповідно до п. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Згідно зі ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень, обов'язок доведення правомірності рішень покладається на суб'єкт владних повноважень. ДПІ не надано будь-яких доказів законності підстав для проведення позапланової перевірки.

У письмових поясненнях від 16.07.07 р., наданих суду під час судового розгляду справи,  та під час судового розгляду справи представники позивача також послались на наступне.

В акті перевірки не зазначено, за якою методикою ДПІ зроблено перерахунок вартості приросту (убутку) балансової вартості запасів. Розрахунки позивача з залізницею свідчать лише про наявність договорн6их відносин та про нарахування та сплату сум транспортних послуг. ДПІ в акті перевірки послалась на угоду № 102 від 12.05.05 р., але у дійсності між позивачем та залізницею було укладено не угоду, а договір № 102 від 12.05.05 р.. Не є можливим встановити чому в акті перевірки  вказано саме сума 54000 грн. яку нібито позивач не врахував при визначенні убутку балансової вартості товарів. Якими документами первинного обліку підтверджується  сума вказана в акті також не зазначено. Посилання на рахунки залізниці безпідставно оскільки вартість транспортних послуг залізниці за 2005 рік значно перевищують зазначену суму.

Витрати на оплату транспортних послуг залізниці, вартість яких входить до складу собівартості продукції придбаної позивачем, не можуть бути віднесені до складу матеріальних ресурсів при проведенні обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку „Витрати” та „Запаси”.

З акту перевірки та з документів, які були прийняті до уваги податковим органом не вбачається розмір визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13000 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 6500 грн.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Під час проведення планової перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про

оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємством у 2005 році не включено для визначення убутку балансової вартості товарів суму транспортних послуг залізниці по придбаному імпортному товару на загальну суму 54000 грн., яка у декларації з податку на прибуток за зазначений звітний період  враховується у складі валових витрат підприємства по рядку 04.2. Дане порушення може встановлюватися лише на підставі відомостей бухгалтерського обліку, які не є первинними бухгалтерськими документами. Сума транспортних послуг, яка зазначена в акті перевірки, визначена на підставі документів наданих позивачем до перевірки, під час перевірки була погоджена з представниками позивача. Первісно проводиться порівняння даних бухгалтерського обліку з первинними  бухгалтерськими документами.  У запереченнях на акт перевірки та у позовній заяві позивача ніяких зауважень по цьому питанню не висловлювалось.

У судовому розгляді справи 16.07.2007 р. була оголошена перерва до 19.07.2007 р. для надання представникам сторін можливості надати до матеріалів справи додаткові докази, письмові пояснення. Сторонами до матеріалів справи додаткових доказів, пояснень  не надано, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до направлень на перевірку № 1700 від 28.09.2006 р., № 1968 від 25.10.2006 р. ДПІ здійснила виїзну  планову перевірку позивача.

За наслідками планової перевірки, ДПІ складено Акт від 22.11.2006 р. № 1343/23-6/01554841 „Про       результати       виїзної  позапланової          перевірки акціонерного товариства    закритого типу „Фірма „Меблі”, ЄДРПОУ  01554841 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період  з 01.01.2005р. по  30.06.2006р.”

ДПІ, на підставі зазначеного  акту перевірки,  прийняла  податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн.

Згідно розрахунку податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0004472340/0, наданому представником ДПІ, у зв'язку із порушенням п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  визначено  податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2005 рік у сумі 13000 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  6500 грн. у загальній сумі 19500 грн.

Згідно акту перевірки, підчас перевірки було встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємством у 2005 році не включено для визначення убутку балансової вартості товарів суму транспортних послуг залізниці по придбаному імпортному товару на загальну суму 54000 грн., яка у декларації з податку на прибуток за зазначений звітний період  враховується у складі валових витрат підприємства по рядку 04.2.

Дане порушення встановлено шляхом порівняння даних рахунків залізниці з даними декларації про прибуток за 2005 рік.

Під час судового розгляду справи представник ДПІ пояснив, що розрахунок суми, яка позивачем не включена до розрахунку убутку балансової вартості запасів, а саме 54000  грн., був  зроблений під час перевірки за даними бухгалтерського обліку. Для встановлення даного порушення з первинних бухгалтерських документів було використано лише рахунки залізниці, про що зазначено в акті. До декларації  з податку на прибуток за 2005 рік позивачем було додано додаток за формою К-1 у якому наведено дані, які були використані підприємством під час здійснення розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.  

Дане порушення може встановлюватися лише на підставі відомостей бухгалтерського обліку, які не є первинними бухгалтерськими документами. У запереченнях на акт перевірки, у позовній заяві та під час попереднього провадження  позивачем ніяких зауважень по цьому питанню не висловлювалось.

П. 5.9. ст. 5  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Наказом ДПА України від 29 березня 2003 року N 143,  зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592 затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання.  Згідно встановленої форми декларації у рядку 01.2 у складі валових доходів зазначається  приріст балансової вартості запасів, до декларації додається додаток К1,    у складі валових витрат у рядку 04.2 зазначається убуток балансової вартості запасів,            до декларації додається додаток К1.   

До декларації з податку на прибуток додається  Додаток  К1/1 (до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 4.10, 04.12 та 07 декларації), який містить Таблицю  1 - Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів. У даній таблиці зазначається балансова вартість запасів усього, у тому числі: (сума рядків А1 - А7 відповідної графи) 

на складах (місцях зберігання), 

у незавершеному виробництві, 

у готовій продукції, 

малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, 

на оптових складах (місцях зберігання), 

у роздрібній торгівлі, 

матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн..

Ці дані зазначаються на початок звітного року  та на кінець звітного періоду , при цьому визначається Приріст "-" або  Убуток "+".

У даному додатку підприємство також зазначає Метод (методи) оцінки убутку запасів (потрібне позначити):  

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів  

вартості запасів перших за часом надходжень (ФІФО)  

середньозваженої вартості однорідних запасів  

нормативних затрат  

ціни продажу запасів.

Позивачем не спростовано, що податкова декларація та розрахунок приросту (убутку) балансової вартості товарів за формою К-1 було надано до ДПІ.

Позивач під час розгляду справи не навів обставин та не надав жодних доказів, які спростовують висновки ДПІ викладені в акті перевірки по даному порушенню.

Відповідно до п. 1. ст. 11 КАС України, розгляд  і  вирішення  справ  в адміністративних   судах здійснюються  на  засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів  і   у   доведенні   перед   судом   їх переконливості.

Ст. 71 КАС України також встановлено, що кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій  чи  бездіяльності суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на  відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 70 КАС України,  обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Законом України „Про державну податкову службу в Україні” на  податкові органи покладено функції здійсненню контролю за  своєчасністю,  достовірністю, повнотою  нарахування  та  сплати податків та зборів.

Відповідно до  п. б) п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо  дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, який затверджено наказом ДПА України від 11.06.2004 р. N 326,  Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402, встановлено, що за   результатами  проведеної  документальної  перевірки складається акт документальної перевірки (п. 1.4.), акт    документальної    перевірки    повинен    містити систематизований   виклад   виявлених   у  ході  перевірки  фактів порушень,  зокрема, норм податкового та валютного законодавства, а також  невиконання  платником  податків  законних  вимог посадової особи податкових органів, яка проводила перевірку. 

Законом України „Про державну податкову службу в Україні” не встановлено обов'язку податкового органу вилучати копії документів податкового та бухгалтерського обліку.

Як зазначалось, відповідно до п.  5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у  податковому  обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції відображаються  витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) запасів, які  включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.

Оплата транспортних послуг це витрати пов'язані з придбанням товарів, відповідно повинні включатися до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів.

Таким чином,  податковим органом доведено належними доказами правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13000 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  6500 грн. у загальній сумі 19500 грн. у зв'язку із порушенням вимог п. п.  5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Посилання позивача, на те, що акт перевірки є доказом отриманим з порушенням вимог закону, тому не повинен судом братися до уваги, не приймаються судом  з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ була здійснена планова комплексна виїзна перевірка, порядок проведення яких визначається ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.  Працівники податкового органу були допущені підприємством до проведення перевірки.

Предметом розгляду даної справи є визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток. Застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг” та вимог законодавства з регулювання норм обігу готівки на підставі даного акту не є предметом дослідження даної справи.

Включення до плану перевірки та акту перевірки питання дотримання позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг” не є підставою вважати весь акт таким, що складений з порушеннями вимог закону.

Посилання позивача на Положення (стандарти) бухгалтерського обліку „Витрати” та „Запаси” при здійсненні податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, також не приймається судом до уваги оскільки наведеними положеннями визначається порядок здійснення бухгалтерського обліку. П. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначається порядок здійснення податкового, а не бухгалтерського обліку.

Посилання позивача на те, що  податковим органом не зазначено методику за якою визначено податкове зобов'язання, також не приймається до уваги. Методику здійснення обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів визначає підприємство самостійно, про що зазначає у  додатку  за формою К-1 до декларації з податку на прибуток. Представником ДПІ під час судового розгляду зазначено, що розрахунок здійснено податковим органом за методикою визначеною позивачем. Позивачем зазначене не спростовано.

З огляду на наведене, відсутні підстави для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13000 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  6500 грн. у загальній сумі 19500 грн.,  відповідно позовні вимоги задоволенню не  підлягають.

Враховуючи викладене та, керуючись Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про державну податкову службу в Україні”,  Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, який затвердженим наказом ДПА України від 11.06.2004 р. N 326,  зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402, Наказом ДПА України від 29 березня 2003 року N 143,  зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за N 271/7592 “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання”,  

ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями   Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ” (м. Донецьк, Донецької обл..)  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової  інспекції у Ворошиловському районі  м. Донецька (м. Донецьк, Донецької обл..) № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким  визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі  82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13000 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі  6500 грн. у загальній сумі 19500 грн. відмовити.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного  суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано  24 липня 2007 р.

Суддя