Рішення

від 29.05.2019 по справі 456/458/19

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/458/19

Провадження № 2/456/709/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 травня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 просить припинити право власності на земельну ділянку площею 0,0207 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № НОМЕР_1 , що зареєстроване за відповідачкою; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0207 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 12.12.1995 ОСОБА_3 подарувала, а він прийняв у дар квартиру АДРЕСА_2 , про що укладено відповідний договір, який посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори 12.12.1995 за реєстровим № 1-4318. Незважаючи на договір дарування на спірну квартиру та без його відома, заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.11.2007 за відповідачкою ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 одноквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Стрийської міської ради № 89 від 18.03.2010 та згідно з Актом прийому-передачі майна загального користування № 1 знятий з балансу КП Надія . Рішенням Стрийської міської ради Львівської області № 71 від 29.03.2011 Про безоплатну передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам м. Стрий та уточнення площ вирішено передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 207 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 . 14.06.2011 ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0207 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № НОМЕР_1 . Отже, відповідачка, ввівши суд в оману, отримала у власність житловий будинок, а в подальшому, знявши його з балансу КП Надія , приватизувала за собою земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 13.12.2016 заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.11.2007 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено повністю.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 287 Про надання поштово-адресних номерів, розміщення зовнішньої реклами житловому будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 38,7 кв.м, житловою площею 19,5 кв.м надано поштово- АДРЕСА_1 , поштово- АДРЕСА_3 квартири АДРЕСА_2 .

28 грудня 2018 року на його замовлення було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до якого житловий будинок має наступні характеристики: житловий будинок А-1 складається з житлової кімнати та кухні, житлова площа 19,5 кв.м, загальна площа 51,0 кв.м. До житлового будинку належать: веранда а , сарай Б , убиральня Г .

25 січня 2019 року на підставі дублікату договору дарування квартири, рішення апеляційного суду Львівської області від 13.12.2016, довідки КП Надія № 95 від 06.09.2017, технічного паспорта від 28.12.2018 державний реєстратор вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

12 вересня 2017 року він звертався до Стрийської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 . 13.12.2017 рішенням Стрийської міської ради № 433 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо вищезазначеної земельної ділянки. При цьому було виявлено, що спірна земельна ділянка вже приватизована відповідачкою.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Олексишин І.Б. в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, на виклик суду не з`явилася, про причину неявки не повідомила, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Частина 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 12.12.1995, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Новальковською М.М., ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кухні, однієї житлової кімнати площею 19,5 кв.м, загальною площею 39,59 кв.м /а.с. 6/.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.11.2007 за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а.с. 7/.

Згідно з довідкою КП Надія № 95 від 06.09.2017 одноквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Стрийської міської ради № 89 від 18.03.2010 та згідно з Актом прийому-передачі майна загального користування у спільну власність № 1 знятий з балансу КП Надія 03.04.2010 /а.с. 8/.

На підставі рішення IV сесії VІ демократичного скликання Стрийської міської ради Львівської області № 71 від 29.03.2011 ОСОБА_2 безоплатно передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 207 кв.м /9-10/.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 14.06.2011 ОСОБА_2 на підставі рішення 4 сесії 6 скликання Стрийської міської ради № 71 від 29.03.2011 є власником земельної ділянки площею 0,0207 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд /а.с. 11/.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13.12.2016 скасовано заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.11.2007 та ухвалено нове, яким у позові ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування відмовити повністю. Дане рішення набрало законної сили /а.с. 18-19/.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 в справі Христов проти України зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Таким чином, той факт, що квартира АДРЕСА_2 не може входити до спадкової маси, оскільки ОСОБА_3 відчужила майно у передбаченому законом порядку до смерті є встановленим та не підлягає доведенню.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 12.09.2017, останній звертався до міського голови м. Стрий з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 400 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1 , з метою подальшого оформлення права власності для обслуговування житлового будинку /а.с. 12/.

Рішенням ХІІІ сесії VІІ демократичного скликання Стрийської міської ради Львівської області № 433 від 13.12.2017 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 280 кв.м /а.с. 13/.

Як вбачається із витягу з рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 287 від 20.11.2018 житловому будинку ОСОБА_1 загальною площею 38,7 кв.м, житловою площею 19,5 кв.м надано поштово-адресний номер 15. Поштово-адресний номер квартири АДРЕСА_2 ліквідовано /а.с. 14/.

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 28.12.2018 на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , загальна площа житлового будинку становить 51,0 кв.м, житлова - 19,5 кв.м, допоміжна - 31,5 кв.м, інвентаризаційна вартість складає 149676 грн. /а.с. 15-17/.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.01.2019 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 51 кв.м, житловою площею 19,5 кв.м зареєстроване за ОСОБА_1 /а.с. 20/.

Відповідно до висновку про ринкову вартість земельної ділянки від 15.03.2018, наданого приватним підприємством Сапфір-ОВ , ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0207 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , становить 56372 грн. /а.с. 21/.

Право власності громадян та юридичних осіб на землю гарантується ст. 14 Конституції України. Відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Конституції України це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підстави набуття права на землю передбачені ст. 116 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі його порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За частиною 2 статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Якщо договором про відчуження будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Вказані будівлі та споруди і земельна ділянка, на якій розташовані ці будівлі та споруди, складають єдиний майновий комплекс.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 в справі за № 6-253цс16.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0207 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.

Рішенням сесії Стрийської міської ради № 433 від 13.12.2017 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність.

Разом з тим, суд враховує, що на час розгляду справи відповідачкою право власності на зазначену земельну ділянку позивачу не передано. Відтак реєстрація права власності за відповідачкою порушує права позивача та позбавляє його права належно користуватися, обслуговувати та розпоряджатися належним йому житловим будинком.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що право на земельну ділянку в позивача, який є власником житлового будинку, розміщеного на спірній земельній ділянці, виникло з моменту набуття права власності на цей будинок. З цих підстав суд прийшов до висновку, що порушене (не визнане) право позивача підлягає захисту, а заявлені ним позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн., підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності на земельну ділянку площею 0,0207 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , що зареєстроване за ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ; паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 07.08.2001 Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області; РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0207 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.)

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Гула