Ухвала

від 27.05.2019 по справі 457/287/19

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/287/19

провадження №1-кс/457/211/19

УХВАЛА

27 травня 2019 року м. Трускавець

Слідчий суддя Трускавецького міського суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянув клопотання слідчого СВ Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна, яке погоджено начальником Бориславського відділу Дрообицької місцевої прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №120191401000000116.

Перевіривши надані матеріали, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження, в межах якого було подано дане клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, -

в с т а н о в и в:

13 березня 2019 року приблизно о 20 год. 30 хв. невстановлена особа перебуваючи поблизу житлового будинку АДРЕСА_1 , грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням невстановленої вогнепальної та травматичної зброї здійснила декілька умисних пострілів в ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого втекла з місця події, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у виді вогнепальних поранень лівої гомілки та лівого стегна з пошкодженням кістки.

14 березня 2019 року приблизно о 09 год. 20 хв. в Бориславське ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області надійшло телефонне повідомлення про те, що в реанімаційному відділенні Бориславської міської лікарні помер ОСОБА_5 .

Відомості за вказаним фактом 14.03.2019 внесено Бориславським ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140100000116 від 14.03.2019 за ч.4 ст.296; ч.2 ст.121 КК України.

22.05.2019 на підставі ухвали слідчого судді Трускавецького міського суду Львівської області ОСОБА_1 , проведено обшук за місцем проживання та реєстрації гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було вилучено предмети схожі на корпус гранати Ф-1, корпус гранати РГ-42, підривачі УЗРГМ та УЗРГМ-2.

22 травня 2019 року вказані вилучені предмети схожі на корпус гранати Ф-1, корпус гранати РГ-42, підривачі УЗРГМ та УЗРГМ-2, постановою слідчого СВ Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, до вилучених з обігу належать: - предмети, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України, предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством, документи, визначені законодавством та іншими нормативними актами.

З метою забезпечення завдань кримінального провадження, швидкого повного та неупередженого розслідування виникла необхідність у проведенні ряду судових експертиз вказаних речей та зразків.

Дослідивши та перевіривши надані матеріали, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Частина 2 ст. 173 КПК України передбачає, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна застосовується з метою збереження речових доказів. В силу статті 98 КПК України зазначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій. Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Дослідивши матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 132, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арешт на вилечені в ході проведення обшуку житла гр. ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , предмета схожого на корпус гранати Ф-1, предмета схожого на корпус гранати РГ-42, предметів схожих на підривачі УЗРГМ, УЗРГМ-2, з позбавленням права на його відчуження, розпорядження та користування.

Питання з забезпечення виконання ухвали покласти на слідчого СВ Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 ..

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1