Рішення

від 22.05.2019 по справі 441/2156/18

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2156/18 2/441/249/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2019р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Малахової - Онуфер А.М.

з участю секретаря судових засідань Гелецької Г.В.

позивачки

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , 06.12.2018р. звернулися в суд з позовом до Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання права спільної часткової власності по 1/2 частині житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами, що на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позову покликались на те, що спадкодавець ОСОБА_3 , у 1978 році звів будинок на АДРЕСА_1 , однак за життя не оформив право власності, відтак через відсутність правовстановлюючих документів на означений житловий будинок, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, просили позов задовольнити.

Ухвалою судді від 17.12.2018р. провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с.35).

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у заяві від 05.03.2019р. просила про задоволення позову з мотивів наведених у заяві та розгляд справи за її відсутності (а.с. 48).

Позивачка ОСОБА_2 в суді вимоги підтримала покликаючись на мотиви викладені у заяві, окрім цього пояснила, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у шлюбі звели житловий будинок на АДРЕСА_1 , однак, батько при житті не виготовив на будинок правовстановлюючих документів, через що вона та мати ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом, не можуть оформити спадщину, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , вона разом з чоловіком, без відповідних дозвільних документів, переобладнали будинок, в тому числі збільшили його площу, добудувавши веранду, а також до старого сараю добудували кімнату, гараж та кухню, що складає господарську зблоковану будівлю, окрім неї і матері ОСОБА_1 , спадкоємцями першої черги є також брат ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_5 Просить позов задовольнити.

Сільський голова Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області Островський С.Ф. у листі №282 від 06.05.2019р. просив про розгляд справи за відсутності представника, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не заперечив (а.с. 54).

Заслухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. ст. 4 , 12, 13 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно норм гл.84 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття самим спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, адже відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із пояснень позивачки в суді, долучених до матеріалів справи витягу з погосподарської книги №09 за 1986-1990рр. та копії будинкової книги убачається, що ОСОБА_3 , 1936р.н., до дня смерті значився зареєстрованим та проживав разом з дружиною ОСОБА_1 та 3-ма дітьми на АДРЕСА_1 (а.с. 10, 21-26).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 29.03.2018р. Городоцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3 , 1936р.н. та ОСОБА_6 , 1941р.н., зареєстрували 22.11.1960р. шлюб у виконавчому комітеті Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області, актовий запис №26 (а.с. 9).

Із копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 видно, що позивачка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_3 , 1936р.н. та ОСОБА_1 , 1941р.н. (а.с. 11).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (а.с. 8).

Постановою приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Павлишин Х.М. №543/02-31 від 03.12.2018р., позивачці ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на означене будинковолодіння (а.с.12).

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, із копій погосподарських книг за 1986-1990рр., 1991-1995рр. убачається, що спірний житловий будинок на АДРЕСА_1 зведений у 1970 році (а.с. 27-30).

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Питання набуття права власності на 1970-1978рр. регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за цим Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином на 1970-1978рр. житлового будинку, цей громадянин набув статусу власника житлового будинку та відповідно набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловленою 18 грудня 2013 року у справі №6-137цс13 про встановлення юридичних фактів і визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно довідки Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації №357 від 21.02.2018р. право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с. 20).

Із копій погосподарських книг за 1986-1990рр., 1991-1995рр. убачається, що житловий будинок на АДРЕСА_1 1970 року побудови, його загальна площа на 1995р. складала 50 кв.м, з них житлова - 38 кв.м., при будинку у 1980 році зведений сарай (а.с. 27-30).

Між тим, згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 02.05.2018р. КП "Городоцьке РБТІ" на замовлення ОСОБА_2 , довідки Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області №659 від 03.10.2018р., житловий будинок на АДРЕСА_1 1978 року побудови, загальною площею 106, 6 кв.м, складається із 4 кімнат, веранди, коридору та санвузла, житлова площа будинку складає - 54, 5 кв.м., при будинку господарська будівля зблокована площею 79, 9 кв.м., вбиральня, криниця та огорожа (а.с. 15-19).

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 відбувалося відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво і що на момент смерті спадкодавця цей будинок був повністю збудований і прийнятий в експлуатацію, а відповідно є об`єктом спадщини та підлягає спадкуванню на загальних підставах.

Записи виконані у погосподарських книгах за 1986-1990рр., 1991-1995рр. та довідці Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області №659 від 03.10.2018р., не свідчать про зведення ОСОБА_3 , у період 1970-1978рр. будинковолодіння на АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку (а.с. 19, 27-30).

Більше того, як ствердила позивачка ОСОБА_2 в суді, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 , вона з чоловіком - ОСОБА_8 самовільно переобладнали житловий будинок АДРЕСА_1 , збільшивши його площу до 106,6 кв.м, та без відповідних документів і дозволів, звели господарську зблоковану будівлю площею 79, 9 кв.м.

Окрім цього, відповідно до ст. 22 КпШС України (в ред. від 20.06.1969р.) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із пояснень ОСОБА_2 в суді, із копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , інших матеріалів справи убачається, що житловий будинок на АДРЕСА_1 зведений у період 1970-1978рр., тобто за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , отже є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки у якому чоловіка та дружини є рівними, а відповідно, за відсутності самочинного будівництва, після смерті ОСОБА_3 спадщина відкривається лише на Ѕ частину означеного будинку, а не на будинок в цілому (а.с. 9).

Ураховуючи, що позивачами заявлено вимогу про визнання спільною частковою власністю по Ѕ частині житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом першої черги, яким вищеозначена будівля не є, а є самочинним будівництвом, а отже не належала спадкодавцю на часі відкриття спадщини і не може бути об`єктом прав та обов`язків, що входять до складу спадщини, підстав для задоволення позову з мотивів наведених у заяві та позивачкою ОСОБА_2 в суді, суд не убачає.

При цьому, як убачається із пояснень ОСОБА_2 в суді, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім неї та матері ОСОБА_1 , є також син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_9 , між тим позивачі означених спадкоємців до участі у справі не залучили мотивуючи тим, що останні на спадкове майно не претендують.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві. Відповідно до частини 4 зазначеної норми у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Сільський голова Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області ОСОБА_10 у листі №282 від 06.05.2019р. не заперечував задоволенню позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 54).

Пленумом Верховного Суду України у п. 24 постанови № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції висловлена правова позиція, згідно з якою, ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з визнанням його відповідачем можливе у разі, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача).

Ураховуючи фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, а також досліджені судом під час розгляду справи докази, підстав для задоволення позову через визнання такого відповідачем, суд не убачає у зв`язку з відсутністю для того законних підстав.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 12, 13, 76-80 , 89 , 209 , 258 - 259 , 263-265 , 268 , 354 ЦПК України , ст.ст. 15-16, 328 , 376, 1217 , 1218 , 1223 , 1269 ЦК України , ст. 22 КпШС України, ст. ст. 60, 70 СК України, суд -

вирішив:

у позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , прож. на АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_6 , прож. на АДРЕСА_1 ) до Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області (код ЄДРПОУ: 04374720, КОАТУУ: 4620987601, місцезнаходження с. Родатичі Городоцького району Львівської області) про визнання права спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами, за кожним, що на АДРЕСА_1 , в порядку спадкадкування за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.06.2019р.

С у д д я : А.М. Малахова - Онуфер