Рішення

від 03.06.2019 по справі 904/1256/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 Справа № 904/1256/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВРС-Інжиніринг" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 303)

до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, буд. 11)

про стягнення 30 575,34 грн. пені, 2 547,94 грн. 3% річних та 17 090,98 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Секретар судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача: Герман М.М., ордер ДП№1884/000022 від 19.10.2018, адвокат

Від відповідача: Аржанухін В.Л., довіреність №28 від 02.01.2019, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВРС-Інжиніринг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 28.03.3019 про стягнення з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" 50 214,26 грн., з яких:

- 30 575,34 грн. пеня за період з 11.12.2018 по 20.03.2019;

- 2 547,94 грн. 3% річних за період з 11.12.2018 по 20.03.2019;

- 17 090,98 грн. інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по лютий 2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки №Т1262/05 від 27.03.2017 в частині своєчасної оплати за товар. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2018 у справі №904/4719/18, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2019 залишено без змін, стягнуто з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВРС-Інжиніринг" суму основного боргу за поставку "Механізму підйому в комплекті з електродвигуном 4 кВт; 1450об/хв, М563-69, код УКТ ЗЕД 8431" в розмірі 310 000,02 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 15 287,67 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 528,77 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4902,25 грн. та 8 457,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На виконання вказаного судового рішення 21.03.2019 відповідачем за платіжним дорученням №13191 від 19.03.2019 було перераховано позивачу суму розмірі 340 176,04 грн. Таким чином, позивач стверджує, що прострочення оплати за договором продовжилося з 11.12.2018 по 20.03.2019.

Також позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору, витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача та розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/1256/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.04.2019.

Відповідач згідно відзиву проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідачем виконано судове рішення у справі №904/4719/18 шляхом перерахування на поточний рахунок позивача платіжним дорученням №13191 від 19.03.2019 грошових коштів в сумі 340 176,04 грн. При цьому, відповідач наголошує, що рішенням у справі №904/4719/18 було встановлено, що саме з вини позивача, через закінчення терміну акредитиву, який був формою оплати поставлених ТМЦ, відбулася несвоєчасна сплата суми основного боргу.

19.04.2019 позивачем надано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що відповідач не спростовує твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Рішенням Господарського суду від 28.12.2018 по справі №904/4719/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2019 було встановлено прострочення виконання зобов`язання, період якого почався з 12.10.2018, на наступний день після спливу 7 днів з моменту пред`явлення вимоги про оплату товару.

25.04.2019 відповідачем подано заяву, в якій відповідач просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки додатковим рішенням по справі №904/4719/18 було стягнуто з АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" 8 453,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу, яке вже було виконано відповідачем. Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, які потребували спеціальних знань вже отримані позивачем. Справа №904/1256/19 є похідною від справи №904/4719/18. До стягнення заявлені пеня, інфляційні втрати та 3% річних, розрахунки за якими не потребують ані спеціальних знань, ані будь-якого суттєвого часту, оскільки величини і ставки є загальновідомими та загальнодоступними. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. 3 500,00 грн. є неспівмірним із складністю даної справи та наданими адвокатом послуг. Відповідач вважає реальними та розумними витрати на професійно-технічну допомогу в сумі 500,00 грн. та просить відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення витрат на професійно-правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

По справі оголошувалася перерва до 03.06.2019.

Представник позивача з`явився в судове засідання, підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача з`явився в судове засідання, проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВРС-Інжиніринг" (Постачальник) та Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) 27.03.2017 було укладено Договір поставки №Т1262/05 (далі-Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД, за державним класифікатором продукції та послуг вказуються в Специфікаціях (Додатках) до договору (далі-Товар), які є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу "Механізм підйому в комплекті з електродвигуном 4 кВт; 1450об/хв, М563-69, код УКТ ЗЕД 8431, що підтверджується видатковою накладною №4 від 21.03.2018р. та Актом приймання-передачі товару №1 від 21.03.2018.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2018 у справі №904/4719/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2019, стягнуто з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВРС-Інжиніринг" суму основного боргу за поставку "Механізму підйому в комплекті з електродвигуном 4 кВт; 1450об/хв, М563-69, код УКТ ЗЕД 8431" в розмірі 310000,02 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 15287,67 грн. за період прострочення з 22.10.2018 по 10.12.2018, 3% річних від простроченої суми у розмірі 1528,77 грн. за період прострочення з 12.10.2018 по 10.12.2018 та понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4902,25 грн.

В частині вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 9011,08 грн., було відмовлено, оскільки ці витрати нараховані Позивачем за період (травень 2018 - жовтень 2018), в який суд не вбачає виникнення у Позивача права на їхнє відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вищезазначеного рішення суду 21.03.2019 відповідачем було перераховано на рахунок ТОВ "ВК "ВРС-Інжиніринг" 340 176,04 грн., що підтверджується наданою в матеріали справи копією платіжного доручення №13191 від 19.03.2019.

Позивачем заявлено до стягнення 30 575,34 грн. пені за період з 11.12.2018 по 20.03.2019, 2 547,94 грн. 3% річних за цей же період та 17 090,98 грн. втрат від інфляції за період з 12.10.2018 по 20.03.2019 (жовтень 2018-лютий 2019).

Статтею 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 11.6 Договору, у разі порушення термінів оплати за поставлений Товар за цим Договором більше 10 (десяти) календарних днів Постачальник має право нарахувати Покупцеві, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 575,34 грн. пені за період прострочення з 11.12.2018 по 20.03.2019.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 30 575,34 грн. пені за період 11.12.2018 - 20.03.2019.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Так, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), а тому законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2 547,94 грн. за період прострочення 11.12.2018 - 20.03.2019 та 17 090,98 грн. втрат від інфляції за період жовтень 2018-лютий 2019.

Перевіривши розрахунок позивача, суд задовольняє позову вимогу про стягнення 2547,94 грн. 3% річних за період прострочення 11.12.2018 - 20.03.2019.

Разом з тим, суд частково задовольняє позовну вимогу про стягнення втрат від інфляції, оскільки згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2018 у справі №904/4719/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2019, було відмовлено ТОВ "ВК "ВРС-Інжиніринг" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 9 011,08 грн. нарахованих за період травень 2018-жовтень 2018, оскільки у позивача не виникло право на відшкодування інфляційних втрат у цей період.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає підстави для часткового задоволення вимоги про стягнення втрат від інфляції у розмірі 11 623,38 грн. за період листопад 2018-лютий 2019.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на професійну правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Адвокатським бюро "Герман і партнери" було укладено Договір №01-28-09/18 від 28.09.2018 та Додаткову угоду №2 від 22.03.2019.

Згідно Додаткової угоди №2 до Договору №01-28-09/18 від 28.09.2018 сторони дійшли згоди щодо необхідності надання додаткових юридичних послуг, загальна вартість яких складає 3 500,00 грн., які було перераховано позивачем згідно платіжного доручення №1708 від 27.03.2019.

В матеріали справи надано погодинну тарифікацію адвокатських послуг: вартість послуг (Додаткова угода №2 від 22.03.2019 до Договору №01-28-09/18 від 28.09.2018), які складають 3 500,00 грн. .

Суд зазначає, що у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оскільки судами було розглянуто спір між сторонами, що і у даній справі, про стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних та втрат від інфляції, та додатковим рішенням у справі №904/4719/18 стягнуто на користь позивача 8 457,33 грн. витрат на професійно-правничу допомогу, а у справі №904/1256/19 предметом позову є стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції тільки за інший період, враховуючи складність справи та ступінь виконання робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги до 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, м.Покров, вул. Центральна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00190928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ВРС-Інжиніринг" (49005, м.Дніпро, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 303; код ЄДРПОУ 37374555) 30 575,34 грн. пені, 2 547,94 грн. 3% річних, 11 623,38 грн. втрат від інфляції, 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 711,83 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.06.2019

Суддя Е.М.Бондарєв