Рішення

від 03.06.2019 по справі 905/354/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2019 Справа № 905/354/19

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИРМА ЮГ", м. Бахмут Донецької області

до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Бахмут Донецької області

про стягнення заборгованості в сумі 50 944,28 грн., з яких 41 384,50 грн. - сума основного боргу, 1125,64грн - інфляційні збитки, 2043,91 грн. - 3% річних, 6390,23 грн. - пеня, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача : не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФИРМА ЮГ", м. Бахмут Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1, м. Бахмут Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 50 944,28 грн., з яких 41 384,50 грн. - сума основного боргу, 1 125,64грн - інфляційні збитки, 2 043,91 грн. - 3% річних, 6 390,23 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення №533/13 від 01.10.2013р., внаслідок чого утворилась основна заборгованість в сумі 41 384,50грн., а також виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та пені.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 51, 52, 526, 609, 610, 611, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-5, 20, 231 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/354/19 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.02.2019 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИРМА ЮГ", м.Бахмут Донецької області залишено без руху.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 11.03.2019р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/354/19.

У підготовчому судовому засіданні 06.05.2019р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/354/19 до розгляду по суті на 03.06.2019 року.

Представник позивача у судове засідання 03.06.2019р. не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача у світлі приписів ст.ст. 13,42, ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Юг (далі - Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Власенко Наталією Вікторівною (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №533/13 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлові приміщення загальною площею 223,7 кв.м. (далі - Майно), розташовані за адресою: Україна, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Радянська, 50А для організації торгівлі та надання робіт та послуг у стані, що дозволяє нормальну їх експлуатацію.

Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання - передачі (п.2.2. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору орендна плата встановлена у розмірі 50,00 грн. за 1 (один) м.кв., в один календарний місяць, у тому числі ПДВ та обов`язкові платежі, передбачені діючим законодавством України. Загальна сума орендної плати в місяць складає - 1 118,50 грн. (п.3.2.).

Умовами п.3.3. Договору встановлено, що орендна плата буде здійснюватись щомісячно, на підставі рахунків - фактур, вставлених Орендодавцем. Розрахунковим періодом за цим Договором є місяць.

Розділом 4 Договору визначено права та обов`язки Орендаря.

Так, п.4.2.2. Договору встановлено, що Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі, платежі, зазначені у п.3.6. цього Договору.

Відповідно до п.5.2. Договору у разі прострочки платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент порушення від несплаченої суми за кожний календарний день прострочки.

За приписами п.6.1. (в редакції додаткової угоди №5 від 30.09.2017р.) цей Договір діє з моменту підписання та діє до 30.09.2016р.

Даний договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку.

В підтвердження передачі Орендарю майна в оренду, Сторонами складено та підписано акт прийому - передачі об`єкта оренди від 01.10.2013р.(а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії №263 від 27.10.2015р. з метою експлуатації орендованого приміщення.

Отже, з урахуванням положень ст.764 Цивільного кодексу України, враховуючи використання відповідачем орендованого майна та відсутність заперечень з боку позивача, строк дії Договору було неодноразове продовжено на той самий строк, в останнє до 30.09.2018р. включно.

22 червня 2018 року позивачем запропоновано відповідачу підписати акт звірки взаєморозрахунків за договором №533/13 від 01.10.2013р. від якого останній відмовився, про що складено акт фіксації відмови відповідача від підписання акту звірки заборгованості (а.с.32).

09 жовтня 2018 року листом №56 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість станом на 01.07.2018р. у розмірі 41 384,50 грн. протягом тижня. Зазначений лист направлений відповідачу 11.10.2018р. та повернутий позивачу у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с.56).

Посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення №533/13 від 01.10.2013р., внаслідок чого утворилась основна заборгованість в сумі 41 384,50 грн., позивачем нараховані інфляційні витрати, 3% річних та пеня, на примусовому стягненні яких наполягає останній.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов`язань за договором №533/13 від 01.10.2013р.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються насамперед положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також умовами договору оренди №533/13 від 01.10.2013р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст. 283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №533/13 від 01.10.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку зі сплати орендної плати відповідно до п.3.3. Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за договором оренди №533/13 від 01.10.2013р. утворилась та має місце заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.06.2015р. по 01.07.2018р. у розмірі 41 384,50 грн.

Таке невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

В свою чергу, як встановлено судом, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 09.07.2018р. здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Згідно з ч.8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Разом з цим, згідно з п.6 ч.1 статті 231 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Тобто, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Отже, з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 05.06.2018р. у справі №338/180/17.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 . заборгованості за договором в розмірі 41 384,50 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Так, за змістом п.5.2. договору у разі прострочки платежів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент порушення від несплаченої суми за кожний календарний день прострочки.

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені у разі прострочення сплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.5.2. договору №533/13 від 01.10.2013р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Проте, перевіривши розрахунок пені за договором №30.09/16/2 від 30.09.2016р. суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне:

Відповідно до вимог передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи розрахунок пені здійснений позивачем за період з 01.01.2018р. по 30.06.2018р., тобто позивачем невірно визначений початок періоду нарахування пені - без врахування спеціальної позовної давності в один рік.

За висновками суду, належним періодом нарахування пені є період з 12.02.18р. (оскільки позивач звернувся з зазначеним позовом до суду 12.02.2019р., що підтверджується відбитком штемпеля ПАТ Укрпошта ) по 30.06.2018р., що відповідає приписам ст. 258 ЦК України.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням приписів чинного законодавства, доказів наданих до матеріалів справи, і встановлено, що її розмір за вказаний період дорівнює 154,52 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за період з 01.01.2017р. по 01.06.2018р., включно, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично не вірним через допущення арифметичної помилки, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частково в сумі 2 043,91 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо інфляційної індексації за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично невірним, з огляду на допущення арифметичної помилки, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 826,10 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИРМА ЮГ", м. Бахмут Донецької області до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Бахмут Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 50 944,28 грн., з яких 41 384,50 грн. - сума основного боргу, 1125,64грн - інфляційні збитки, 2043,91 грн. - 3% річних, 6390,23 грн. - пеня - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФИРМА ЮГ" (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, буд.50А; код ЄДРПОУ 13488368) заборгованості в сумі 44 409,03 грн., з яких 41 384,50 грн. - сума основного боргу, 826,10 грн. - інфляційні збитки, 2043,91 грн. - 3% річних, 154,52 грн. - пеня та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 674,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2019 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/