Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/4094/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019Справа № 910/4094/19 за позовом Приватного підприємства Будіндустрія-1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Строй ЛТД

про стягнення 90044,74 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Будіндустрія-1 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Строй ЛТД про стягнення 90044,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати повної вартості поставленого товару відповідно до умов договору № 16/02/11-2 від 11.02.2016, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 81055,69 грн., 3% річних у розмірі 73,00 грн. та пеню у розмірі 8916,05 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/4094/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

07.05.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №16/02/11-2 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а саме товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, пісок, цемент та щебінь, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі 100% попередньої оплати перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані в даному договорі.

Згідно з п. 6.3. Договору у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару більш ніж на 10 робочих днів, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі 1,0% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання по дату фактичної оплати, в будь-якому випадку не вище подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення за кожний день затримки.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу (копії накладних № 082801 від 28.08.2016 на суму 119742,96 грн.; № 083010 від 30.08.2016 на суму 24955,09 грн.; № 090109 від 01.09.2016 на суму 23327,59 грн.; № 090302 від 03.09.2016 на суму 22242,59 грн. долучені до позову).

Як зазначав позивач, загалом за Договором ним було поставлено товар на суму 3962055,69 грн., із яких відповідачем сплачено 3881000,00 грн.

Вказаний факт відповідачем не заперечувався.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язання з оплати повної вартості поставленого товару відповідно до умов договору № 16/02/11-2 від 11.02.2016, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 81055,69 грн., 3% річних у розмірі 73,00 грн. та пеню у розмірі 8916,05 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, пунктом 2.4. Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі 100% попередньої оплати перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані в даному договорі.

З огляду на наведене, строк оплати за Договором є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором у розмірі 81055,69 грн. підтверджуються наявними у справі доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає задоволенню, у розмірі 81055,69 грн.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 73,00 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено за період з 11.03.2019 по 22.03.2019, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 73,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8916,05 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Згідно з п. 6.3. Договору у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару більш ніж на 10 робочих днів, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі 1,0% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання по дату фактичної оплати, в будь-якому випадку не вище подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення за кожний день затримки.

Суд зазначає, що позивач нараховує пеню у розмірі 1% за період з 11.03.2019 по 22.03.2019.

Разом з тим, розмір пені в силу норм закону не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Більше того, як встановлено судом, позивач нараховує пеню на суму заборгованості, яка виникла протягом 2016 року та строк оплати якої, відповідно, настав негайно після здійсненої поставки (тобто у 2016 році - відповідно до кожної накладної).

За наведених обставин, визначений позивачем період нарахування пені (з 11.03.2019 по 22.03.2019) знаходиться поза межами встановленого законодавством обмеження можливості нарахування пені шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за заявлений позивачем період, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Строй Лтд (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36; ідентифікаційний код: 39600103) на користь Приватного підприємства Будіндустрія-1 (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, приміщення 7; ідентифікаційний код: 34763197) основний борг у розмірі 81055 (вісімдесят одна тисяча п`ятдесят п`ять) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 79 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева