Рішення

від 28.05.2019 по справі 910/15463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019Справа № 910/15463/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім " Любисток"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКФУТ"

про стягнення 78 568,07 грн.

Представники:

від позивача: Демчук В.Г.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Любисток" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКФУТ" про стягнення 78568,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання продукції № 37 від 15.07.2014 в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 61476,89 грн., яку позивач просить стягнути. Крім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 7884,51 грн. пені, 6144,38 грн. 20% річних, 3062,29 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 (суддя Якименко М.М.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.01.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 (суддя Якименко М.М.) суд ухвалив, зокрема: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання (розгляд справи по суті) призначити на 13.03.2019.

Судове засідання, призначене на 13.03.2019, не відбулось.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №910/15463/18 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 суд ухвалив, зокрема, прийняти справу № 910/15463/18 до розгляду; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначити на 09.04.2019.

Судове засідання 09.04.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.

З огляду на повернення судді Картавцевої Ю.В. з лікарняного, ухвалою суду від 18.04.2019 судове засідання призначено на 21.05.2019.

У судове засідання 21.05.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 21.05.2019 оголошено перерву до 28.05.2019.

У судове засідання 28.05.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позов, представник відповідача не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 28.05.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

При цьому, суд зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 28.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Любисток (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Окфут (покупець) укладено договір про постачання продукції №37 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві продукцію згідно з замовленнями покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити отриману продукцію.

Згідно з п.п. 4.2., 4.3. Договору постачальник здійснює поставку продукції покупцю, зазначеної в накладній, на склад покупця. Перехід права власності від продавця до покупця визнається за датою складання накладної або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує передачу товару.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що покупець проводить оплату постачальнику отриманої партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту отримання продукції.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як зазначав позивач, протягом періоду з 13 січня 2017 по 22 грудня 2017 відповідачем було отримано продукцію за видатковими накладними копії яких долучені до позову, на суму 1741804,03 грн., а також частково оплачено отриманий товар та здійснено часткове повернення товару продавцеві на загальну суму 1680327,14 грн., у зв`язку з чим розмір заборгованості відповідача складає 61476,89 грн.

Судом встановлено, що відповідач підписав акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на жовтень 2018 року, в якому підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем станом на 31.10.2018 у розмірі 62479,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання продукції № 37 від 15.07.2014 в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 61476,89 грн., яку позивач просить стягнути. Крім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 7884,51 грн. пені, 6144,38 грн. 20% річних, 3062,29 грн. втрат від інфляції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, пунктом 5.5. Договору передбачено, що покупець проводить оплату постачальнику отриманої партії продукції протягом 60 календарних днів з моменту отримання продукції.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наведених обставин, станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду обов`язок відповідача зі сплати вартості поставленої продукції є таким, що настав.

Як встановлено судом, відповідач підписав акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на жовтень 2018 року, в якому підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем станом на 31.10.2018 у розмірі 62479,20 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості отриманого товару за Договором, в тому числі на суму 61476,89 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3062,29 грн. інфляційних втрат та 6144,38 грн. 20% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що згідно з п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 20% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 20% річних у розмірі 6144,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3062,29 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7884,51 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7884,51 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Окфут" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19; ідентифікаційний код: 38907585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Любисток (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 444А; ідентифікаційний код: 33618885) основний борг у розмірі 61476 (шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 89 коп., пеню у розмірі 7884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 3062 (три тисячі шістдесят дві) грн. 29 коп., 20% річних у розмірі 6144 (шість тисяч сто сорок чотири) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.06.2019

Суддя Ю.В. Картавцева