Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/948/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/948/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом акціонерного товариства Дніпроазот

до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія завлаб

про стягнення 87121,36 грн.,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Дніпроазот звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія завлаб про стягнення за договором поставки №768887 від 11.04. 2016 87121,36 грн., з яких: 58139,40 грн. пені та 23602,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару, 4309,96 грн. пені та 1017,00 грн. штрафу за порушення строків надання документів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив погоджені позивачем та відповідачем строки поставки товару, а також порушив строк надання документів, передбачених п. 9.15 договору.

Суд відкрив провадження у справі № 910/948/19 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі. Відповідач стверджує, що передбачені пунктом 9.15 договору документи відповідач надав позивачеві ще на стадії укладання договору, що підтверджуються самим фактом підписання сторонами договору поставки № 768887 від 11.04.2016. Крім того, у пункті 5.2 договору сторони узгодили, що приймання-передача продукції проводиться згідно з Інструкцією про прийомку продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при РМСРСР від 15.06.1965 № П-6, та Інструкцією про прийомку продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при РМСРСР від 25.04.1966 №П-7.

Відповідно до пункту 14 Інструкції №П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо), а тому відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Проте позивач, зазначаючи про відсутність супровідних документів, повинен був в обов`язковому порядку скласти акт про фактичну якість та комплектність продукції, зазначивши при цьому, які саме документи відсутні. Поставлений відповідачем товар був прийнятий позивачем без зауважень, актів не було складено, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковими накладними. Поставлений відповідачем товар позивачем не повертався. Таким чином позивач отримав всі документи. За твердженням відповідача, позивач необґрунтовано нарахував пеню за прострочення поставки товару та передання документів, оскільки ці зобов`язання не є грошовими.

Відповідач вважає, що умови пунктів 6.8 та 6.16 договору поставки №768887 від 11.04.2016 не забезпечують виконання жодного грошового зобов`язання. Суд в межах вирішення позову у справі № 910/948/19 може визнати нікчемними умови пунктів 6.8 та 6.16 договору поставки №768887 від 11.04.2016 як такі, зміст яких суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Крім того, вимоги позивача про стягнення штрафу за порушення строку поставки продукції з посиланням на п. 6.12 Договору, як будь-яке з порушень, передбачених п. 6.7. договору (прострочення поставки продукції), у розмірі 25% загальної вартості продукції, та вимоги позивача про стягнення штрафу з посиланням на п. 6.8. договору (порушення строку поставки продукції) в розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції, є такими вимогами позивача, що порушують конституційний принцип незастосування двічі юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Також відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11.04.2016 публічне акціонерне товариство (наразі - акціонерне товариство) Дніпроазот (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю Компанія завлаб (постачальник) уклали договір поставки № 768887 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов`язався поставити (передати у власність) позивачу продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а позивач - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється позивачем у безготівковій формі, в національній валюті України.

Відповідно до п. 2.4. Договору, позивач зобов`язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію, протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати поставки продукції, але не раніше моменту отримання позивачем від відповідача всіх документів, які підлягають переданню позивачу в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання позивачем всіх необхідних документів від відповідача за цим договором, строк оплати продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

Згідно з п. 3.1 Договору, відповідач здійснює поставку продукції позивачу на тих умовах (базисі) поставки, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів МТП - ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року, які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до договору. Строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції відповідачем позивачу, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію, (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 9.10 Договору, відповідач зобов`язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, що здійснені за цим договором, скласти та надати позивачу податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач визнав, що товар поставив з простроченням. Ці обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України, не потребують доказування. Зокрема, прострочення становить:

СпецифікаціяСтрок поставки доДата та сума поставкиТермін прострочення № 1 від 11.04.2016 16.04.2016 включно 11.05.2016, 4280,00 грн. 24 дня № 3 від 31.07.2017 14.09.2017 включно 03.10.2017, 34800,00 грн. 18 днів 17.10.2017, 1200,00 грн. 32 дні 23.10.2017, 2640,00 грн. 38 днів № 4 від 05.12.2016 13.12.2017 включно 18.12.2017, 4280,00 5 днів № 5 від 12.12.2017 16.01.2018 включно 13.02.2018, 182400,00 грн. 27 днів

31.08.2018 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 016/71/Б від 31.08.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань по Договору.

Відповідач залишив вимогу без задоволення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 6.8 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, відповідач додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує позивачу.

Пунктом 6.12 Договору передбачено, що за кожне порушення зобов`язань, передбачених пунктами 1.3, 4.2, 6.5, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9 -9.12, 9.14, 9.15 Договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим Договором чи законодавством України, та/або не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених, п. 6.7 Договору, постачальник сплачує позивачу штраф у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору.

За порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього Договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до Договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язань (п. 6.16 Договору).

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст.231 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України, виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбаченої пунктами 6.8, 6.12, 6.16 Договору, які не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до п. 6.20 Договору, позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), передбачених п.п. 5.3, 6.8, 6.16, 6.17, 9.13 Договору, встановлюється сторонами такою, що дорівнює тривалості загальної позовної давності. При цьому нарахування штрафних санкцій, передбачених п.а.5.3., 6.8. - 6.12., 6.16, 6.17., 9.13. Договору за прострочення виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором не припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 58139,40 грн. пені та 23602,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару.

При цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача 1070,00 грн. штрафу та 4309,96 грн. пені за ненадання відповідачем документів, передбачених п. 9.15 Договору, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 9.15 Договору, постачальник зобов`язаний під час укладання Договору, але не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту його укладення, надати покупцю засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника наступні документи щодо постачальника (з актуальними відомостями):

- копії установчих документів (статут, установчий договір тощо);

- копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами, що пов`язане з виконанням умов Договору (ліцензії, дозволи тощо);

- копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов`язковим на момент взяття на податковий облік);

- копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-от: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо;

- копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником цього податку);

- копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).

За змістом вказаного пункту, надання вказаних документів пов`язане з укладенням Договору, а не з постачанням продукції.

Оскільки позивач та відповідач не заперечують факту укладення Договору, суд виходить з того, що відповідач своєчасно надав позивачеві відповідні документи.

За таких обставин суд відмовляє у стягненні з відповідача 1070,00 грн. штрафу та 4309,96 грн. пені за ненадання відповідачем документів, передбачених п. 9.15 Договору.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 58139,40 грн. пені та 23602,00 грн. штрафу, а загалом 81741,40 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов акціонерного товариства Дніпроазот до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія завлаб .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія завлаб (вул. Рибальська, 2, м. Київ, 01011, код 38604861) на користь акціонерного товариства Дніпроазот (вул. С.Х. Горобця, 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909, код 05761620) 58139,40 грн. пені, 23602,00 грн. штрафу, 1802,37 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Суддя С. А. Ковтун