Рішення

від 30.05.2019 по справі 910/4198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2019Справа № 910/4198/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву дотовариства з обмеженою відповідальністю Вервіт простягнення 41 890,51 грн.

Представники учасників справи:

від позивача - Редчиць О.С., довіреність №13 від 07.05.2019;

від відповідача - не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Вервіт (надалі - відповідач) про стягнення 41 890,51 грн., з яких: 37 747,33 грн. заборгованості з орендної плати, 2 298,65 грн. пені, 712,11 грн. інфляційних втрат та 1 132,42 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4255 від 01.04.2009 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів за період з вересня 2018 року по січень 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.04.2019 до загального відділу діловодства суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, розглянувши які суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4198/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 14.05.2019.

У судовому засіданні 14.05.2019 суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 30.05.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 14.05.2019.

27.05.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: акту приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 27.12.2018, доказів направлення заяви про припинення чинності договору, розрахунку заборгованості з орендної плати станом на 21.05.2019, відповідно до змісту якого розмір заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів становить 26 024,09 грн., пені - 4 461,84 грн., інфляційних нарахувань - 1 345,13 грн. та штрафу - 780,72 грн.

У судовому засіданні 30.05.2019 представник позивача надав усні пояснення по справі, зокрема, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та з урахуванням наданого 27.05.2019 розрахунку просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні 30.05.2019 не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала про повідомлення про дату, час і місце судового засідання направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. В. Степанченка, 5.

Станом на дату розгляду справи по суті конверт з ухвалою суду від 14.05.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (адресат вибув) .

Однак, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки адресат вибув вважається днем вручення відповідачу ухвали-повідомлення про дату та час судового засідання від 14.05.2019.

При цьому судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Отже, зокрема відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 30.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Вервіт (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4255 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Договору № 4255/05 від 12.04.2017 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4255 від 01.04.2009) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно), загальною площею 120,7 кв. м, розміщене за адресою: м Київ, 15-й км Житомирського шосе, що перебуває на балансі державного підприємства - Український науково-дослідний інститут зв`язку, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 1181529 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2017 становить 939 247,52 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду для розміщення транспортного підприємства з перевезень пасажирів (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Договору № 4255/05 від 12.04.2017 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4255 від 01.04.2009) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) та змінена за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна , і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2017 р. - 11 783,12 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2017 року визначається шляхом коригування орендної за базовий місць на індекси інфляції за лютий місяць 2017 року.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.8 Договору).

Згідно з п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Пунктом 7.1 Договору визначено обов`язок орендодавця передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором.

У той же час, умовами п.п. 5.4, 5.11 Договору передбачено обов`язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, а у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві/Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Даний договір було укладено строком на 1 (один) рік, що діяв з 01 квітня 2009 по 01 квітня 2010 включно (пункт 10.1), який в подальшому було продовжено:

- на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців до 01 березня 2013 року включно (пункт 1 Договору від 22.04.2010 № 4255/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4255 від 01.04.2009);

- на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців до 01 лютого 2016 р. включно (пункт 1 Договору від 01.03.2013 № 4255/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4255 від 01.04.2009);

- на 1 (один) рік до 01 лютого 2018 включно (пункт 4 Договору від 12 квітня 2017 № 4255/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4255 від 01.04.2009).

Підпунктом 10.6.1 пункту 10.6 Договору визначено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, об`єкт оренди було передано останньому в орендне користування.

11.01.2019 у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості, позивачем на адресу останнього було надіслано лист № 30-05/185 від 09.01.2019 з проханням погасити наявну заборгованість з орендної плати, проте відповіді на вказаний лист відповідач не надав, заборгованість в повному обсязі не погасив.

У той же час, 27.12.2018 на підставі акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна відповідач повернув, а позивач прийняв з орендного користування нерухоме майно - загальною площею 120,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, шосе Житомирське 15 км, а Договір оренди № 4255 від 01.04.2009 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено.

За твердженням позивача, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач всупереч умовам Договору не виконав свої зобов`язання щодо належної та своєчасної оплати орендної плати за Договором оренди № 4255 від 01.04.2009, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 41 890,51 грн., з яких: 37 747,33 грн. - орендна плата, 2 298,65 грн. - пеня, 712,11 грн. - інфляційні втрати та 1 132,42 грн. - штраф.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є Договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна , відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору передав відповідачеві в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 120,7 кв.м, розміщене за адресою: м Київ, 15-й км Житомирського шосе.

У відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а також п. 5.4 Договору встановлено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно й у повному обсязі.

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що під час дії договору відповідач належним чином не здійснював оплату орендних платежів, внаслідок чого, станом на момент передачі відповідачем предмету оренди за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 27.12.2018, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 26 024,09 грн.

За умовами договору сторони передбачили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.11 Договору).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, факт заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди № 4255 від 01.04.2009 у розмірі 26 024,09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендних платежів у зазначеному розмірі та в строки, встановлені Договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 26 024,09 грн., оскільки, як встановлено судом, 27.12.2018 на підставі акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна відповідач повернув, а позивач прийняв з орендного користування нерухоме майно - загальною площею 120,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, шосе Житомирське 15 км, а тому нарахування позивачем орендної плати в січні 2019 року є неправомірним.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 298,65 грн. та штраф у розмірі 1 132,42 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.6 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.8 Договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, що здійснений позивачем відповідно до пункту 3.7 Договору, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 298,65 грн. є правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У той же час, за перерахунком суду розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 780,72 грн. В іншій частині, виходячи з встановленого судом розміру заборгованості з орендних платежів, штраф нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 712,11 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 712,11 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Вервіт (03680, м. Київ, вул. В. Степанченка, 5; ідентифікаційний код 33306020) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, МСП 01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) основну заборгованість у розмірі 26 024 (двадцять шість тисяч двадцять чотири) грн. 09 коп., пеню у розмірі 2 298 (дві тисячі двісті дев`яносто вісім) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 712 (сімсот дванадцять) грн. 11 коп., штраф у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 1 367 (одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 27 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2019.

Суддя О.Г. Удалова