Рішення

від 03.06.2019 по справі 911/1001/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. Справа № 911/1001/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аір Резиденс Груп

про стягнення 32 971, 98 грн.

Представники:

від позивача: Семенюк В.В.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 13 від 18.01.2019 у розмірі 32 971, 98 грн., з яких: 30 874, 37 грн. - основного боргу, 1 006, 70 грн. - пені, 84, 21 грн. - інфляційних втрат та 1 006, 70 грн. - процентів за користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 16.05.2019 та витребувано у сторін певні документи.

14.05.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання вих. № юр-145 від 13.05.2019 (вх. № 9389/19 від 14.05.2019) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2019, враховуючи вищезазначене клопотання позивача, неявку сторін в судове засідання, відсутність доказів про вручення відповідачу ухвали від 18.04.2019, невиконання сторонами вимог суду, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд справи відкладено на 03.06.2019.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідні листи вих. № юр-156 від 28.05.2019 (вх. № 10931/19 від 31.05.2019 та вх. № 10947/19 від 31.05.2019), до яких додано документи по справі.

Присутній у судовому засіданні 03.06.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач (його представник), належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та частин 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.06.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.01.2019 між сторонами укладено договір поставки № 13, за умовами якого позивач зобов`язався передати у встановлені договором строки продукти харчування (надалі - товар), а відповідач зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних. Положення договору розповсюджуються на всі поставки товару здійснені в період його дії, незалежно від того чи має накладна, згідно якої передано (поставлено) товар відповідачу, посилання на цей договір.

Згідно з п. 2.3 договору поставка здійснюється на підставі попереднього замовлення відповідача, яке може бути подане ним у письмовому вигляді чи за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку, а також шляхом здійснення заявки по телефону або через торгового представника.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що поставка товару здійснюється в строк не пізніше 3 робочих днів від дня оформлення заявки на поставку товару, якщо інший строк додатково не обумовлений сторонами в заявці.

Відповідно до п. 2.13 договору остаточна кількість, асортимент, ціна та вартість кожної окремої партії поставленого товару визначається у видатковій (товарно-транспортній) накладній позивача, згідно якої товар був фактично переданий відповідачу і яка є підставою для його оплати. Факт прийняття товару відповідачем від позивача, що підтверджується належно оформленими накладними, означає згоду відповідача із ціною, якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару.

Згідно з п. 2.17 договору позивач надає відповідачу: видаткову (товарно-транспортну) накладну, податкову накладну, документи, що засвідчують якість товару, інші документи, передбачені законодавством України для відповідного виду товару.

Пунктом 2.19 договору передбачено, що право власності на товар та ризик його загибелі чи ушкодження переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахунку відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача або внесення грошових коштів готівкою в касу позивача в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Днем оплати за товар є день зарахування банківською установою коштів на поточний рахунок позивача та/або день внесення відповідачем грошових коштів в касу позивача. Кошти, що надійшли від відповідача, незалежно від призначення платежу зараховуються в рахунок виконання його зобов`язань із найбільш раннім строком виникнення.

Згідно з п. 3.2 договору за попередньою домовленістю сторін цього договору оплата за товар може здійснюватися шляхом переплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється відповідачем у строк, що складає не більше ніж 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором відповідач несе відповідальність передбачену ст. 536 та ст. 625 Цивільного кодексу України і зобов`язується сплатити позивачу суму основного боргу з урахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 5.2 договору при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором відповідач зобов`язується також сплатити позивачу пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов`язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.1 договору даний договір набирає чинності з моменту (дати) підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а по грошовим зобов`язанням - до повного їх виконання.

На виконання умов договору поставки № 13 від 18.01.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30 874, 37 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № Ж-00187527 від 12.02.2019 на суму 9 812, 99 грн., № Ж-00186377 від 09.02.2019 на суму 4 218, 94 грн., № Ж-00181747 від 31.01.2019 на суму 6 818, 42 грн. та № Ж-00184607 від 06.02.2019 на суму 10 024, 02 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за вищевказаний товар не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 30 874, 37 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів його оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 874, 37 грн. основного боргу за договором поставки № 13 від 18.01.2019 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пункту п. 5.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 08.02.2019 по 19.03.2019 складає 1 006, 70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення за видатковими накладними № Ж-00184607 від 06.02.2019 та № Ж-00186377 від 09.02.2019 (не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 005, 15 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення та інфляційні втрати на підставі п. 5.1 договору та статей 536, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 08.02.2019 по 19.03.2019 складають 1 006, 70 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 08.02.2019 по 19.03.2019 складають 84, 21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором відповідач несе відповідальність передбачену ст. 536 та ст. 625 Цивільного кодексу України і зобов`язується сплатити позивачу суму основного боргу з урахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення за користування чужими грошовими коштами.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіряючи розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, здійснений позивачем, судом встановлено, що сума процентів за користування чужими грошовими коштами є більшою, ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню проценти за користування чужими коштами у сумі, що заявлена позивачем, а саме у розмірі 1 006, 70 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 13 від 18.01.2019 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 32 970, 43 грн., з яких: 30 874, 37 грн. - основного боргу, 1 005, 15 грн. - пені, 84, 21 грн. - інфляційних втрат та 1 006, 70 грн. - процентів за користування чужими коштами, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1, 55 грн. пені суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аір Резиденс Груп (08321, Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, вулиця Яблунева, будинок 4, квартира 15, ідентифікаційний код - 40864902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат (10025, місто Житомир, вулиця Сергія Параджанова, будинок 127, ідентифікаційний код - 32122069) 30 874 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 37 коп. - основного боргу, 1 005 (одна тисяча п`ять) грн. 15 коп. - пені, 84 (вісімдесят чотири) грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 1 006 (одна тисяча шість) грн. 70 коп. - процентів за користування чужими коштами та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аір Резиденс Груп 1, 55 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.06.2019.

Суддя Т.В. Лутак