Рішення

від 27.05.2019 по справі 922/491/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/491/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в поряду загального позовного провадження справу

за позовомФермерського господарства "Меридіан-77", 64845, Харківська область, Близнюківський район, с. Олексіївка, вул. Миру, 65, код 39984744 доГоловного управління Держгеокадастру у Харківській області, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, код 39792822 про визнання права оренди земельних ділянок за участю представників:

позивача - Пейчев К.П. за довіреністю від 09.01.2019

відповідача - Крайник К.О. за довіреністю №32-20-0.14,2-1/62-19 від 03.01.2019

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернулося Фермерське господарство "Меридіан-77" з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в якому просить суд визнати право оренди Фермерського господарство «МЕРИДІАН-77» (ідентифікаційний код юридичної особи 39984744) на:

1. Земельну ділянку площею 5,5952 га, кадастровий номер 6320680200:01:000:1476 землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (сіножаті), на умовах визначених договором оренди землі від 18 листопада 2014 року.

2. Земельну ділянку площею 38,1559 га, кадастровий номер 6320686500:01:001:0959 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015 року.

3. Земельну ділянку площею 4,1153 га, кадастровий номер 6320680200:02:000:0700 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 18 листопада 2014 року.

4. Земельну ділянку площею 30,4049 га, кадастровий номер 6320686500:01:001:0958 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015 року.

5. Земельну ділянку площею 7,2290 га, кадастровий номер 6320686500:02:001:0426 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015 року.

6. Земельну ділянку площею 17,8206 га, кадастровий номер 6320686500: НОМЕР_1 001:0424 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015 року.

7. Земельну ділянку площею 11,1684 га, кадастровий номер 6320686500: НОМЕР_1 001:0428 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015 року.

8. Земельну ділянку площею 18,7734 га, кадастровий номер 6320686500: НОМЕР_1 001:0427 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015 року.

9. Земельну ділянку площею 24,8306 га, кадастровий номер 6320680200: НОМЕР_2 :1477 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (сіножаті) на умовах визначених договором оренди землі від 18 листопада 2014 року.

10. Земельну ділянку площею 20,9732 га, кадастровий номер 6320686500: НОМЕР_3 001:0964 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015 року.

11. Земельну ділянку площею 6,3188 га, кадастровий номер 6320686500:03:001:0951 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015 року.

Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 25.02.2019 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

19.03.2019 відповідачем було надано відзив на позовну заяву (вх.№ 6839) згідно якого відповідач заперечує проти вимоги позивача в повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 25.03.2019 було відкладено підготовче засідання по розгляду справи на 17.04.2019.

04.04.2019 позивач надав суду відповідь на відзив відповідача (вх. № 8352).

03.05.2019 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 10845) про приєднання до матеріалів справи листа Відділу у Близнюківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №427/403-19-0.23,11 від 10.04.2019 щодо обліку спірних земельних ділянок, який було долучено до матеріалів справи про, що в судовому засіданні 06.05.2019 постановлено протококольну ухвалу.

Ухвалою суду від 06.05.2019 було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 15.05.2019.

13.05.2019 до суду надійшла заява позивача (вх. № 11441) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННЮ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продажу) або вчинення інших дій щодо переходу права власності, користування чи оренди земельними ділянками з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_4 ; 6320680200 НОМЕР_3 :000:1476; 6320686500:03:001:0951; НОМЕР_5 ; 6320686500 НОМЕР_1 :001:0428; 6320686500:02:001:0424; НОМЕР_6 ; 6320686500 НОМЕР_3 :001:0964; 6320680200:01:000:1477; 6320686500:01:001:0958; 6320686500:01:001:0959.

Ухвалою суду від 14.05.2019 було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті було оголошено перерву до 27.05.2019.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

У 2014-2015 роках Головне управління Держземагенства у Харківській області, та ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких земельні ділянки були надані для ведення фермерського господарства.

02.09.2015 року ОСОБА_1 разом з іншими особами, зазначеними в п.1. Статуту, заснували Фермерське господарство МЕРИДІАН-77 . Згідно п. 6. статуту фермерського господарства Меридіан - 77 , зазначені земельні ділянки використовуються вказаним господарством.

Таким чином, позивач вказує, що з 02.09.2015 року право оренди зазначеними земельними ділянками виникло у позивача.

З дати реєстрації Фермерське господарство використовує зазначені земельні ділянки та сплачує за них орендну плату. 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 помер, у зв`язку з чим, 04.02.2019 р. Фермерське господарство звернулось до Відповідача з вимогою про визнання права оренди на зазначені земельні ділянки, яку відповідач залишив без відповіді.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач вважає доводи ФГ Меридіан 77 про виникнення в останнього права оренди земельними ділянками, які надавалися Головним управлінням в оренду ОСОБА_1 та помилково ототожнює поняття права оренди земельної ділянки та використання земельної ділянки.

Вказує, що для заміни орендаря (на ФГ Меридіан 77 ) в укладених із ОСОБА_1 договорах оренди землі, після створення ОСОБА_1 у 2015 році ФГ Меридіан 77 , орендарю у відповідності до п. 34 Договорів, ст. ст. 520, 521, 654 ЦК України, необхідно було звернутися до Головного управління стосовно укладення додаткової угоди до договорів оренди землі про заміну сторони орендаря в договорах оренди землі.

У разі згоди орендодавця на заміну орендаря іншою особою, право оренди на земельні ділянки у фермерського господарства повинно було виникати у порядку, передбаченому ст. ст. 125. 126 Земельного кодексу України.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, та ОСОБА_1 було укладено договори оренди земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_4 ; 6320680200 НОМЕР_3 :000:1476; 6320686500:03:001:0951; НОМЕР_5 ; 6320686500 НОМЕР_1 :001:0428; 6320686500:02:001:0424; НОМЕР_6 ; 6320686500 НОМЕР_3 :001:0964; 6320680200:01:000:1477; 6320686500:01:001:0958; 6320686500:01:001: НОМЕР_7 .

Відповідно до зазначених договорів оренди земельні ділянки були надані для ведення фермерського господарства.

02.09.2015 року ОСОБА_1 разом з іншими особами, зазначеними в п.1. Статуту, заснували Фермерське господарство МЕРИДІАН-77 Ідентифікаційний код юридичної особи 39984744. Номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 449 102 0000 000498.

Згідно п. 6. статуту фермерського господарства Меридіан - 77 , зазначені земельні ділянки використовуються вказаним господарством.

Таким чином, з 02.09.2015 року право оренди зазначеними земельними ділянками виникло у позивача - Фермерського господарства МЕРИДІАН-77 .

З дати реєстрації Фермерське господарство використовує зазначені земельні ділянки та сплачує за них орендну плату.

17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 помер.

04.02.2019 р. Фермерське господарство звернулось до Відповідача з вимогою про визнання права оренди на зазначені земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на бездіяльність Головного управління, яка на думку Позивача, виражається у невизнанні права оренди ФГ Меридіан 77 , оскільки відбулось втручання в мирне володіння майном. За доводами позовної заяви Головне управління позбавило Позивача права оренди, як майна без відповідної правової підстави.

Також Позивач зазначає про те, що з часу створення 02.09.2015 Липовим А.А. ФГ Меридіан 77 та з урахуванням вимог Закону України Про фермерське господарство право оренди вказаних у позові земельних ділянок виникло у Позивача.

Надаючи оцінку наданим в матеріали справи доказам та правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до вказаних у позовній заяві Договорів оренди землі, такі договори укладені між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) та орендарем - громадянином України ОСОБА_1 .

Згідно із п. 14 Договорів, земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства.

За вимогами п. 34 Договорів зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Розділом III Цивільного кодексу України передбачені окремі види зобов`язань, зокрема передбачено такий вид договірних зобов`язань, як найм (оренда) земельних ділянок.

Так, статтею 792 Цивільного Кодексу передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про фермерське господарство", визначає, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частина 1 статті 12 цього ж Закону визначає, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Проте за ФГ "Меридіан-77" права власності чи користування земельною ділянкою зареєстровано не було.

Відповідно до глави 15 Земельного кодексу України, одним із прав користування земельними ділянками є право оренди ( стаття 93) - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини друга та третя статті 124 Земельного кодексу України).

Тобто, підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Крім того, відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 названого вище Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

З огляду на викладене, за встановлених судами обставин, котрі не свідчать про отримання позивачем спірної земельної ділянки у постійне користування або внесення спірної земельної ділянки до статутного капіталу ФГ, слід дійти висновку що зі смертю гр. ОСОБА_1 право оренди земельних ділянок для створення і ведення селянського (фермерського) господарювання за спірними договорами, припинилось.

Наведене вище спростовує доводи ФГ Меридіан 77 про виникнення в останнього права оренди земельними ділянками, які надавалися Головним управлінням в оренду Липовому А.А., що відповідає висновкам Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 18.03.2019 у справі №922/3312/17.

Відносини оренди земельної ділянки в усіх істотних для цієї справи аспектах є подібними до відносин постійного користування земельною ділянкою. Відмінність полягає у строковому характері користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Окрім цього, як слідує зі змісту п. 36 укладених із Липовим А.А. Договорів оренди землі від 18.11.2014, а також п. 35 Договорів оренди землі від 19.06.2015 та від 21.07.2015, дія таких договорів, припиняється у разі смерті фізичної особи - орендаря.

Як слідує із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 (копія якого надана позивачем в якості доказу до позову), ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Таким чином, вимогами укладених із ОСОБА_1 договорів оренди землі передбачено припинення дії договорів у зв`язку зі смертю особи - орендаря земельних ділянок, тому право оренди не переходить до спадкоємців, або інших осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке охоплює цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Отже, виходячи із положень як національного законодавства, так і зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

За вимогами ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, необхідною умовою для вирішення спору в господарському суді є наявність порушеного, невизнаного, оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище.

Натомість, позивач не довів чим саме були порушені його права відповідачем з урахуванням того, що змін стосовно заміни особи орендаря у встановленому порядку до вказаних у позові договорів оренди землі не вносилося, орендар за такими договорами оренди землі громадянин ОСОБА_2 А ОСОБА_3 помер, тож ФГ Меридіан 77 не має правових підстав для визнання за ним права оренди земельними ділянками, які були раніше надані в оренду фізичній особі громадянину.

В той же час суд зазначає, що ФГ Меридіан 77 як юридична особа, не позбавлене права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у спосіб та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ФГ Меридіан 77 , відсутність правових підстав для визнання за позивачем права оренди на вказані у позові земельні ділянки, у зв`язку з чим, відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Враховуючи відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Фермерського господарства "Меридіан-77" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відмовити повністю.

Судові витрати покласти на Фермерське господарство "Меридіан-77".

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Фермерське господарство "Меридіан-77" (64845, Харківська область, Близнюківський район, с. Олексіївка, вул. Миру, 65, код 39984744).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, код 39792822).

Повне рішення складено "03" червня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров