Рішення

від 27.05.2019 по справі 923/213/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року Справа № 923/213/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка", м.Нова Каховка

про стягнення заборгованості в сумі 3 435 053,41 грн за договором купівлі-продажу природного газу

за участю представників сторін:

від позивача : Піун С.П., довіреність № 14-18 від 16.01.2019, договір про надання правової допомоги № 14/56/19 від 10.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 609 від 10.02.2012;

від відповідача : Соценко Ю.М., довіреність № 41 від 15.03.2019;

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постановою Кабінету міністрів України від 06.03.19 № 226, яка набрала чинності 20.03.2019, змінено тип товариства - позивача з публічного на приватне акціонерне товариство та перейменовано у Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") 27.02.2019 звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка" заборгованість в сумі 3 435 053,41 грн з яких: 3% річних у сумі 413 480,97 грн, інфляційні втрати у сумі 3 021 572,44, відповідно до умов договору № 14/2690/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011, та вимог ст. ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, призначено на 14 годину 30 хвилин 16.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.04.2019 підготовче судове засідання було відкладено на 14.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.05.2019 закрито підготовче засідання по справі та призначено розгляд справи по суті на 27.05.2019.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 27.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Продавець) та комунальним підприємством "Новокаховське управління комунального господарства" (далі - Первісний боржник) укладено договір № 14/2690/11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 15 513 087,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.27-34).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Первісним боржником виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

27.11.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Комунальним підприємством "Новокаховське управління комунального господарства" та Комунальним підприємством "Теплові мережі міста Нова Каховка" (далі - Відповідач) було укладено договір № 3565 про переведення боргу.

У відповідності до п. 1.1 Договору № 3565 за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного Боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу № 14/2690/11 від 30.09.2011 (далі - Зобов`язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а також відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 11.02.2014 № 923/5/14, від 07.10.2014 № 923/1259/14 та від 12.11.2012 № 5024/1397/2012, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому Зобов`язанні та замінює Первісного боржника у Зобов`язанні.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення договору, відповідно до рішень Господарського суду Херсонської області, зазначених в п. 1.1 цього Договору, дорівнює 6 928 717,61 грн. (п. 2.1. договору № 3565).

Відповідно до п. 3.1. Договору № 3565 про переведення боргу, до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1. статті 2, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 14/2690/11 від 30.09.2011, відповідно до рішень Господарського суду Херсонської області, зазначених в п.1.1 цього Договору.

Отже, Новим боржником за Договором № 14/2690/11 від 30.09.2011 у відповідності до умов Договору про переведення боргу № 3565 від 27.11.2015 є Комунальне підприємство "Теплові мережі міста Нова Каховка".

Договір № 3565 набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін, Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Херсонської області № 5024/1397/2012 від 12.11.2012 з Відповідача на користь Позивача вже було стягнуто суму основного боргу 2 658 345,38 грн, 7% штрафу у розмірі 410 984,17 грн, пеню у розмірі 291 138,14 грн, 3 % річних у розмірі 57 859,34 грн, 23 071,61 грн інфляційних втрат та 64 380,00 грн витрат, які нараховані за прострочення виконання зобов`язання за жовтень-грудень 2011 року, січень - лютий 2012 року.

Рішенням Господарського суду Херсонської області № 923/5/14 від 11.02.2014 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто суму боргу у розмірі 4 728 087,10 грн за переданий відповідачеві природний газ в рахунок договору купівлі - продажу № 14/2690/11 від 30.09.2011 інфляційні витрати у розмірі 15 484,58 грн, пеню у розмірі 318 984,58 грн, 7% штрафу у розмірі 302 381,92 грн, три відсотки річних у розмірі 161 839,40 грн, які нараховані за прострочення виконання зобов`язання за лютий-березень 2012 року, листопад-грудень 2012 року.

Рішенням Господарського суду Херсонської області № 923/1259/14 від 07.10.2014 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто 3 % річних у розмірі 83 551,13 грн та 520 782,74 грн інфляційних, які нараховані за прострочення виконання зобов`язання за березень 2012 року, листопад-грудень 2012 року.

Рішенням Господарського суду Херсонської області № 923/534/16 від 29.06.2016 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто 3 % річних у сумі 210 238,00 грн, інфляційних у розмірі 2 855 802,56 грн, які нараховані за прострочення виконання зобов`язання за березень 2012 року, листопад-грудень 2012 року.

Однак, кінцевою датою нарахованих сум заборгованості та сум штрафних санкцій було 21.02.2012 по справі № 5024/1397/2012, 04.12.2013 по справі № 923/5/14, 07.07.2014 по справі № 923/1259/14, 30.12.2015 по справі № 923/534/16.

Основна заборгованість за переданий відповідачеві природний газ в рахунок договору купівлі - продажу № 14/2690/11 від 30.09.2011 погашена лише 30.11.2018.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 3 021 572,44 грн.

Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 413 480,97 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі міста Нова Каховка" (74900, м.Нова Каховка, вул.Дружби (Дзержинського), буд.60-А, код ЄДРПОУ 39142081) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 3 435 053,41 грн, у тому числі: три проценти річних у сумі 413 480,97 грн, інфляційні втрати у сумі 3 021 572,44 грн та судовий збір у сумі 51 525,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 05.06.2019

Суддя В.В.Литвинова