Рішення

від 21.05.2019 по справі 120/636/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

21 травня 2019 р. Справа № 120/636/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Твердого Ю.М., Головчука В.А.

відповідача: Савелової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вінниці адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЕ"

до управління Держпраці у Вінницькій області

про визнання дій та рішень протиправними, скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЕ" (далі - ТОВ "ДЕВІЕ", позивач) до управління Держпраці у Вінницькій області (далі - Держпраці, відповідач ) із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, винесені 14 січня 2019 року начальником Управління Держпраці у Вінницький області Марунько Володимиром Васильовичем: а саме, № ВН 2032/211/АВ/П/ТД-ФС та № ВН 2032/211/АВ/П/ІП-ФС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, а викладенні у акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 17.12.2018 №ВН 2032/211/АВ, а саме: "допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору" та "не повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Встановлені перевіркою порушення законодавства не мали місця та не відповідають дійсним обставинам справи, а також відповідачем не доведено належними доказами фактів порушень суб`єктом господарювання вимог Кодексу законів про працю України.

Позивач вказує, що державний інспектор помилково дійшов висновку про допуск працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору, адже із даними особами було укладено договори цивільно-правового характеру щодо надання послуг, проте цей правочин не був взятий суб`єктом перевірки до уваги. Надання послуг, на думку позивача, не можна ототожнювати з трудовими відносинами, відтак, доводи відповідача про здійснення фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними.

Ухвалою суду від 28.02.2019 р. позовну заяву ТОВ "ДЕВІЕ" залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; оскаржуваних постанов управління Держпраці у Вінницькій області №ВН 2032/211/АВ/П/ТД-ФС та №ВН 2032/211/АВ/П/ІП-ФС.

11.03.2019 р. недоліки зазначені в мотивувальній частині ухвали суду про залишення позовної заяви без руху - усунуто.

Ухвалою суду від 14.03.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.04.2019 р. за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.03.2018 р. клопотання представника позивача задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом: зупинення дії оскаржуваних постанов про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЕ" від 14.01.2019 року №ВН 2032/211/АВ/П/ІД-ФС та №ВН2032/211/АВ/П/ТД-ФС, а також, зупинення стягнення штрафів на підставі вказаних постанов, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/636/19-а.

Представником відповідача подано в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що постанови є правомірними оскільки працівники ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущені ТОВ "ДЕВІЕ" до роботи без укладення трудових договорів.

Позивачем подано відповідь на відзив (від 03.05.19 р. вхідний номер документу 3714/19), в якій просить відхилити відзив та задовольнити позов з підстав, які містяться у позовній заяві та відповіді на відзив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд становив.

13 та 17 грудня 2018 року інспектором праці управління Держпраці у Вінницький області Хащевим Артуром Ігоровичем, за участю інспектора Гаєва Сергія Олександровича , проводилось інспекційне відвідування ТОВ "ДЕВІЕ"( за адресою: Вінницька область, смт. Літин, вул. Богдана Хмельницького, 37), під час проведення якого встановлено, що до відомості нарахування заробітної плати №Д-00000012 від 30.11.2018 р. включено працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак будь-яких документів, що підтверджують факт укладання трудових відносин з зазначеними працівниками на момент проведення інспекційного відвідування не надано. Також, встановлено, що повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу, здійснювалось після їх фактичного допуску на роботу.

За результатами вказаної перевірки 17 грудня 2018 року складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ВН 2032/211/АВ. У розділах II "Опис стану додержання вимог законодавства про працю" та III "Опис виявлених порушень" акту, відповідач вказує на порушення позивачем ч. 1 ст. 21 та ч. З ст. 24 Кодексу законів про працю України ( далі КЗпП України ), постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

В подальшому, 14 січня 2019 року начальником управління Держпраці у Вінницький області Марунько Володимиром Васильовичем винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВН 2032/211/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 335070 грн. та №ВН 2032/211/АВ/П/ІП-ФС у розмірі 3723 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Вінницькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку № 295).

Згідно п.п. 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Але, як встановлено в судовому засіданні і як зазначив позивач, що управління Держпраці у Вінницькій області не повідомляло ТОВ ДЕВІЕ про проведення інспекційного відвідування, як це передбачено п. 8,9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року.

Також будь-яких доказів суду з боку відповідача, що повідомлення про майбутнє відвідування ТОВ ДЕВІЕ може завдати будь-якої шкоди інспекційному відвідуванню, не надано, а таким чином, суд розцінює, що і не було повідомлено позивача належним чином про інспекційне відвідування в період з 13.12.2018 року по 17.12.2018 року.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п. 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Разом з тим, ст. 1 КЗпП України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1). Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони (частина 2). Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина 3). До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (частина 4).

Відповідно частин 1, 2 статті 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Матеріали справи містять інформацію, що 01 серпня 2018 року між ТОВ "ДЕВІЕ" (найменоване в подальшому Замовник), в особі директора Твердого Юрія Михайловича , діючого на підставі Статуту з однієї сторони, та ОСОБА_1 (найменований в подальшому Виконавець), укладено договір №42 (а.с. 49).

Предметом вказаного договору визначено, що Замовник доручає, а Виконавець в період з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 року, за винагороду зобов`язується виконувати роботу передбачену додатком №1 цього договору (ввиготовлення та фасовка мазей, поклейка етикеток).

На виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Об`єм робіт, одиниця виміру, вимоги щодо їх виконання, розмір винагороди (3750,00 грн.) визначаються додатком №1 цього договору. Виплата винагороди Виконавцю за виконану ним роботу, проводиться Замовником не пізніше 10 днів з дня підписання акту про виконані роботи, якщо інші терміни не встановлені письмовим погодженням сторін.

Відповідно до акту виконаних робіт складеного 30.11.2018 року, Виконавець передав, а Замовник прийняв виконані роботи, згідно договору №42 від 01.08.2018 року. Роботи виконані в повній відповідності до умов договору. Претензій щодо якості виконання немає.

01 вересня 2018 року між ТОВ "ДЕВІЕ" (найменоване в подальшому Замовник), в особі директора Твердого Юрія Михайловича , діючого на підставі Статуту з однієї сторони, та ОСОБА_3 (найменований в подальшому Виконавець), укладено договір №32 (а.с.57).

Предметом вказаного договору визначено, що Замовник доручає, а Виконавець в період з 01.09.2018 р. по 30.11.2018 року, за винагороду зобов`язується виконувати роботу передбачену додатком №1 цього договору (Виготовлення та фасовка мазей, поклейка етикеток ).

На виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Об`єм робіт, одиниця виміру, вимоги щодо їх виконання, розмір винагороди (3900,00 грн.) визначаються додатком №1 цього договору. Виплата винагороди Виконавцю за виконану ним роботу, проводиться Замовником не пізніше 10 днів з дня підписання акту про виконані роботи, якщо інші терміни не встановлені письмовим погодженням сторін.

Відповідно до акту виконаних робіт складеного 30.11.2018 року, Виконавець передав, а Замовник прийняв виконані роботи, згідно договору №32 від 01.09.2018 року. Роботи виконані в повній відповідності до умов договору. Претензій щодо якості виконання немає.

01 жовтня 2018 року між ТОВ "ДЕВІЕ" (найменоване в подальшому Замовник), в особі директора Твердого Юрія Михайловича , діючого на підставі Статуту з однієї сторони, та ОСОБА_2 (найменований в подальшому Виконавець), укладено договір №34 (а.с. 53).

Предметом вказаного договору визначено, що Замовник доручає, а Виконавець в період з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 року, за винагороду зобов`язується виконувати роботу передбачену додатком №1 цього договору (проведення охоронних заходів у виробничому цеху компактних люмінесцентних ламп та основних засобів ).

На виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Об`єм робіт, одиниця виміру, вимоги щодо їх виконання, розмір винагороди (3750,00 грн.) визначаються додатком №1 цього договору. Виплата винагороди Виконавцю за виконану ним роботу, проводиться Замовником не пізніше 10 днів з дня підписання акту про виконані роботи, якщо інші терміни не встановлені письмовим погодженням сторін.

Відповідно до акту виконаних робіт складеного 30.11.2018 року, Виконавець передав, а Замовник прийняв виконані роботи, згідно договору № 34 від 01.10.2018 року. Роботи виконані в повній відповідності до умов договору. Претензій щодо якості виконання немає.

Таким чином з огляду на характер виконаних робіт та поняття договору про надання послуг передбаченого ст. 901 ЦК України, суд оцінює дані договори як цивільно-правові з виконанням його сторонами певного визначеного обсягу робіт.

Суд також зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані у встановленому порядку недійсними. Договори підписані сторонами та волевиявлення сторін спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а відносин цивільно-правового характеру, при укладенні цивільно-правового договору сторони вільні у формулюванні його умов.

Окрім того, відповідно до пояснень позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вони не перебували з ТОВ "ДЕВІЕ" у трудових відносинах, а виконували за цивільно-правовими договорами певну роботу. Робота ними виконувалась у зручний для них час у період строку дії договору. При укладенні цивільно - правового договору з ТОВ "ДЕВІЕ" їх не було ознайомлено із правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відтак, з урахуванням зазначених обставини, суд дійшов висновку, що предметом зазначених цивільно - правових договорів на виконання робіт, є виконання працівниками певного визначеного обсягу робіт, за наслідками виконання якої ТОВ "ДЕВІЕ" зобов`язувалося оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами працівники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, трудові функції виконували разово, так як після закінчення виконання визначеного їм завдання, вказаним договором, трудова діяльність робітників з ТОВ "ДЕВІЕ" припинялася.

Щодо іншого порушення, а саме, неповідомлення ТОВ "ДЕВІЕ" про прийняття працівника на роботу Державної фіскальної служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Відповідачем під час перевірки встановлено допущення ТОВ "ДЕВІЕ" порушення вказаного вище обов`язку та не здійснення повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на роботу.

Разом з тим, як зазначено представником позивача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами адміністративної справи, зазначені особи були включені до періодичних звітів, які було надано до територіальних органів Державної фіскальної служби, і своєчасно сплачені суми єдиного соціального внеску на розміри нарахованих та виплачених сум винагороди за цивільно-правовими договорами. Також судом було оглянуто квитанції - повідомлення про прийняття працівника на роботу, які подано органи ДФС через електронний кабінет позивача, та табеля обліку робочого часу товариства.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України відповідальність у вигляді штрафу встановлюється за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Спірною постановою застосовано вказану норму до правовідносин, що виникли внаслідок допущення позивачем порушення обов`язку повідомити територіальний орган Державної фіскальної служби про прийняття на роботу вище вказаних осіб.

Суд зазначає, що положення вказаної статті не передбачають застосування визначених штрафних санкцій за неповідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівників.

Суд також звертає увагу сторін з приводу щодо повторного притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення наступне.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість, стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто, ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас положення абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність

Застосовуючи ці підходи суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудових договорів ТОВ ДЕВІЕ притягнуто до адміністративної відповідальності про що складено протокол відповідачем за ч. 3 ст.41 КУпАП

Так, постановою Літинського районного суду Вінницької області у справі № 137/41/19 адміністративне провадження відносного Твердого Ю.М. , керівник ТОВ ДЕВІЕ , у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутність складу адміністративного правопорушення.

А тому, накладення штрафу за те саме правопорушення також постановами управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу постанови про накладення штрафу уповноваженими особами, винесені 14 січня 2019 року начальником управління Держпраці у Вінницькій області Марунько Володимиром Васильовичем, а саме:- № ВН 2032/211/АВ/П/ТД-ФС, № ВН 2032/211/АВ/П/ІП-ФС - є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Аналогічна практика викладена у Постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року (справа №806/2143/18 адміністративне провадження №К/9901/4571/19).

Спірною постановою № ВН 2032/211/АВ/П/ІП-ФС до позивача застосовано штрафні санкції передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України за неповідомлення, тобто про допущення порушення, відповідальність за зазначеною нормою не передбачено.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про допущення до роботи без укладання трудового договору Дмитрієва ОСОБА_19 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ґрунтуються на припущеннях, з урахуванням чого постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14 січня 2019 року №ВН 20232/211/АВ/П/ТД-ФС є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до, ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У силу норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Держпраці у Вінницькій області та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими особами, винесені 14 січня 2019 року начальником управління Держпраці у Вінницькій області Марунько Володимиром Васильовичем, а саме:

- № ВН 2032/211/АВ/П/ТД-ФС;

- № ВН 2032/211/АВ/П/ІП-ФС.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЕ" (вул. Богдана Хмельницького, 37, смт. Літин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40781800) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 7002,90 грн. (сім тисяч дві гривні 90 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВІЕ" (вулиця Богдана Хмельницького, 37, селище міського типу Літин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40781800);

Відповідач - управління Держпраці у Вінницькій області (вулиця Магістратська, 37, місто Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 39845483)

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар