Рішення

від 05.06.2019 по справі 420/1616/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1616/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Мельниченко Н.О. за ордером,

представника відповідача Поперечного О.О. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватне підприємство «Спеціальні технології» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2019 р. №0009341407,-

І. Суть спору:

Приватне підприємство Спеціальні технології звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому просило:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 р. №0009341407 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 1 109 934 (один мільйон сто дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири),00 грн.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку з питань правомірності формувань податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ Чорноморський пантеон за липень 2018 р.

Висновками перевірки вказано на порушення:

-п. 44.1 ст.44, п.198.1, 198.3, 198.8, 200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, а саме безпідставне віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за операціями з ТОВ Чорноморський пантеон , внаслідок чого було занижено ПДВ за липень 2018 на суму 739 956,40 грн.

Такий висновок, ГУ ДФС у Одеській області обґрунтував тим, що задекларована господарська операція з поставки товарів не відбувалась у дійсності, що первинні документи між суб`єктами господарювання: ПП Спеціальні технології та ТОВ Чорноморський пантеон за липень 2018 р. по придбанню ТМЦ на суму 4 439 738,40 грн. (в тому числі ПДВ 739 956,40 грн.) складені з порушенням встановленого законодавством порядку, тому не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, що свідчить про нереальність господарської операції

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 лютого 2019 р. №0009341407 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 1 109 934,00 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення - рішення протиправним №0009341407 від 28.02.2019 р. протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки спірна податкова накладна №321 від 27.07.2018 р. то ТОВ Чорноморський пантеон була зареєстрована в ЄРПН, тому позивач правомірно включив суму 739 956,40 грн. до податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові.

25.03.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

24.04.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжено підготовче провадження до 90 днів.

15.05.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с.121-123).

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність/ сумнівність операції з отримання від ТОВ Чорноморський пантеон ТМЦ (фурнітури для труб) усі в сукупності та /або кожен по одинці підтверджують висновки перевірки, щодо неналежного формування показників податкового кредиту за липень 2018 р., оскільки ПП Спеціальні технології не доведено реальне виконання операцій з отримання ТМЦ від ТОВ Чорноморський пантеон .

Оскільки ТОВ Чорноморський пантеон ТМЦ придбало у контрагентів у ТОВ ТД Енергоресурс-інвест та ТОВ КП Енергостандарт , ТОВ Стелс проєкт а за дослідженням наявної інформації зазначені контрагенти віднесені до ризикових підприємств.

Представник позивача надала відповідь на відзив в якій зазначила, що можливі допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для тих постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару. Натомість відповідач не навів доводів щодо наявності в діях ПП Спеціальні технології ознак неправомірних дій.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що позивач зареєстрований 29.09.2002 р., як юридична особа номер запису державної реєстрації №Ю0031729.

Інформація про види діяльності, які позивач мав право здійснювати: КВЕД 33.13 -ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, КВЕД 33.20 - устаткування та монтаж машин і устаткування, КВЕД 42.21 - будівництво трубопроводів, КВЕД 43.21 - електромонтажні роботи, КВЕД 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, КВЕД 74.90 - інша професійна, наукова та технічна діяльність н.в.і.у.

На підставі направлень та наказу № 358 від 22.01.2019 р. відповідач здійснив документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ Чорноморський пантеон за період липень 2018 р.

За результатами перевірки відповідач склав акт № 190/15-32-14-07/32146053 від 06.02.2019 р. (а.с.31-59) в якому зафіксував наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- 44.1 ст.44, п.198.1, 198.3, 198.8, 200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, а саме безпідставне віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за операціями з ТОВ Чорноморський пантеон , внаслідок чого було занижено ПДВ за липень 2018 на суму 739 956,40 грн.

28.02.2019 р. на підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення, №0009341407 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 1 109 934,00 грн. (а.с.11)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ПК України визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд зазначає, що твердження відповідача викладені в акті перевірки спростовуються наступним.

Суд встановив, що відповідно до умов договору № 2105/ЧП від 21.05.2018 р. укладеного позивачем з ТОВ Чорноморський пантеон позивач отримав товарів на суму 6 228 910,62 грн. (в тому числі ПДВ 1038151,77 грн.) (а.с.60-66).

Всі виписані податкові накладні на суму 1 038 151,77 грн. від ТОВ Чорноморський пантеон зареєстровані в реєстрі ПН.

За товар сплачені гроші на банківський рахунок ТОВ Чорноморський пантеон , що не заперечується відповідачем.

Відповідач робить висновок, що видаткові накладні №345 від 16.07.2018 р., №346 від 17.07.2018 р. та ПН по цим накладним (№320 та №324) не суперечать законодавству, складені по реальній господарській операції.

А видаткова накладна №472 від 27.07.2018 р. та ПН по ній №321 від 27.07.2018 р. складені з порушенням діючого законодавства і відображають нереальну операцію. Однак всі первинні документи по угоді з ТОВ Чорноморський пантеон однакові і мають всі необхідні реквізити, передбачені діючим законодавством.

Всі товари по ним відображені в бухгалтерському обліку, оприбутковані та встановлені на об`єкті кінцевого замовника ТОВ Енергоресурс - Монтаж .

Позивач списав вартість товару по спірній накладній на собівартість у липні 2018 р. та відніс цю суму до складу сум, які зменшують фінансовий результат до оподаткування в 3-му кварталі 2018 р.

Тим самим позивач занизив показник рядка 02 Декларації з податку на прибуток Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку… , в тому числі на суму 3699782,00 грн. за 2018 р.

Але актом перевірки не встановлено порушення щодо заниження податку на прибуток в Декларації за 9 місяців 2018 р. на вищевказану суму, чим опосередковано, підтверджено, що фурнітура для труб була по ПН №321 від 27.07.2018 р. в наявності і спірна господарська операція з їх постачання була реальною.

Позивач уклав договір субпідряду №07/05-18 від 07.05.2018 р. з ТОВ Енергоресурс-монтаж та під час перевірки надав всі первинні документи, але відповідач не взяв їх до уваги (а.с.92-94). На думку відповідача про, що він зазначив у запереченні на позов, що дані документи не можуть впливати на формування показників податкового кредиту у липні 2018 р.

Посадовими особами відповідача не заперечується, що всі підприємства в цьому ланцюгу мають необхідний штат працівників, нараховують зарплату сплачують податки, надають звітність.

Не приймаючи до уваги всю цю об`єктивну інформацію, постачання ТМЦ по всьому ланцюгу, на думку відповідача, є фіктивним по одній причині - в єдиному реєстрі податкових накладних відсутні ПН по придбанню ТОВ Стелс проєкт фурнітури для труб.

Відповідач не визначаючи правомірність віднесення позивача суми ПДВ до складу податкового кредиту в липні 2018 р. за операцією з ТОВ Чорноморський пантеон , зробив висновок, що позивач третє підприємство в ланцюгу постачання не має ПН по придбанню.

Відповідно до чинного законодавства позивач не зобов`язаний перевіряти наявність ПН у всіх постачальників за дотриманням ними вимог податкового та іншого законодавства.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарська операція з ТОВ Чорноморський пантеон не відбувалась та відповідно не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення.

Висновки перевіряючи про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб, які не мали господарських відносин з позивачем.

Однак суд, вважає, що є недостатніми для висновку акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому на вказану інформацію, оскільки без дослідження виконання договорів компаній по всьому ланцюгу постачання, дослідженням та перевіркою цих компаній їх первинних бухгалтерських документів, умов виконання договорів, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань позивачу.

Крім того, відповідач зазначив у відзиві, що позивач з запереченнями на акт перевірки надав ТТН від 27.07.2018 р. №2707/1 встановлено, що графі автомобіль зазначено VOLVO FH НОМЕР_1 . При перевірці законного здійснення автомобілем з ДРН № ВН752ВЕ, встановлено, що згідно з відомостей Централізованої бази даних МТСБУ автомобіль з № ВН752ВЕ станом на 27.07.2018 р. не мав полісу обов`язкової цивільної відповідальності з будь яким статусом , тобто враховуючи вищевикладене неможливо здійснювати перевезення ТМЦ (фурнітури для труб) саме автомобілем з №ВН752ВЕ. Оцінкою ТТН від 27.07.2018 р. №2707/1 на предмет дефектів заповнення, встановлено, що в графі Водій зазначено тільки ПІБ ОСОБА_1 , без внесення відомостей про номер посвідчення водія, а також не заповнена маса брутто (словами), що суперечить Правилам заповнення ТТН (форма №1-ТН). Вищенаведена ТТН, яка не була надана в ході перевірки, а надана тільки як додаток до заперечення на акт перевірки містить нереальні відомості, має ознаки дефектності заповнення та не може бути прийнята, для підтвердження належного формування показників податкового кредиту за липень 2018 р.

Відповідно до ст.3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Обов`язок страхування покладається на власника транспортного засобу. За керування ТЗ особою, яка при собі не має поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлена ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому відповідальність наступає відносно особи яка здійснює керування транспортним засобом.

Згідно з ч.55.1 ст.55 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності та створюється єдина централізована база даних, яка контролю за його здійсненням містить відомості про чинні та припиненні договори обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Суд зазначає, що а ні законом а ні ПК України не ставить в залежність отримання права на податковий кредит за придбання товарів з наявністю або відсутністю у перевізника полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. База МТБСУ існує для контролю за здійсненням страхування а не визначення нереальності господарських операцій. Тим більше зміст господарської операції не перевезення, а придбання товарів.

Отже за наявності належним чином оформлених первинних документів з придбання товарів, оплати цих товарів, наявності ТТН на перевезення цих товарів та оплати послуг за перевезення неможливо визнати нереальною господарську операцію через відсутність полісу.

Таким чином, суд зазначає, що зазначені відповідачем обставини ніяким чином не підтверджують нереальність господарської операції позивача з його контрагентом.

Позивач не може бути позбавлений права на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за реально здійсненими операціями тільки тому, що певний контрагент постачальника ТОВ Чорноморський пантеон недобросовісно веде бухгалтерський облік та не реєструє податкові накладні у встановленому порядку.

Крім того, акт перевірки №190/15-32-14-07/32146053 від 06.02.2019 р. не містить інформації щодо проведення перевірок та складання податкових повідомлень-рішень всім підприємствам по ланцюгу постачання спірних ТМЦ.

Згідно з п.п.14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПКУ - розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже придбання позивачем товару у зазначених контрагентів для подальшого використання свідчить про економічну доцільність укладення таких договорів, а отже вказує на реальність господарської операції.

Отже, суд зазначає, що порушення контрагентами контрагента податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції з позивачем є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

Стаття 61 Конституції України, в свою чергу, також встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Верховний суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 813/5852/15 від 27.02.2018 року дійшов до висновку, що: …податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи .

Також суд зазначає, що взаємовідносини контрагентами із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин між ними. Більш того контролюючим органом не зазначено конкретний період за який, нібито, було штучно формовано ПДВ.

Зазначена правова позиція також узгоджується із постановою Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 826/2321/16 від 16.05.2018 року.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивач надав належним чином оформлені первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують зроблені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Крім того, в акті перевірки не міститься інформації щодо відсутності будь-яких первинних документів, або не відповідності первинних документів інформації, яка систематизована на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, зроблені перевіряючим висновки про порушення податкових взаємовідносин з контрагентами-контрагента є упередженими та не можуть стати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за фактом реальності здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (постанови Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №821/1344/17 від 24.04.2018 року).

Зокрема, податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Згідно з ч. 1ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження .

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .

З огляду на те, що висновки акту не відвідають дійсним обставинам, висновки податківців зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, а у ПП Спеціальні технології всі господарські операції здійснені у відповідності до вимог закону, є реальними та спричинили майнові наслідки, то підстав для донарахування зобов`язань з податку на додану вартість немає, акт є неправомірним, а тому винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення належить до скасування.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 16649,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3129 від 18.03.2019 р. ( т.1 а.с.4).

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 р. №0009341407 про збільшення суми грошового зобов`язання (податок на додану вартість) та штрафними санкціями у розмірі 1 109 934 (один мільйон сто дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири),00 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Спеціальні технології судовий збір у розмірі 16 649 (шістнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять),02 грн.

4. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Позивач - Приватне підприємство Спеціальні технології адреса: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.11, код ЄДРПОУ 32146053.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 05 червня 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.