Рішення

від 04.06.2019 по справі 620/1092/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1092/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Атрощенко А.Г.

представника відповідача Кузнєцова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопромінвест-1" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопромінвест-1" та просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопромінвест-1" (р/р: НОМЕР_1 , ПАТ "Банк "Грант", МФО: 351607, код ЄДРПОУ: 39406384) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Новгород-Сіверського району, банк отримувача: УДКСУ в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, рахунок: 31217230025334 , МФО: 899998, код ЄДРПОУ: 38049215) 26466,67 грн. адміністративно-господарських санкцій та 31,76 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, тим самим порушив вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для не припушешія господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням ним правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875 заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування га оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 18-1 Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

За змістом статті 18-1 Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб. - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю

Оскільки статтею 20 встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих осіб з інвалідністю, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з врахуванням положень статей 18, 18-1 цього ж Закону стосовно обов`язку державних органів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю і відсутність аналогічного обов`язку у підприємств, установ, організацій, а тому відповідальність підприємств, установ, організацій може наступити тільки у разі безпідставної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у кількості відповідно до встановлених нормативів. Тільки така відмова у працевлаштуванні є доказом того, що підприємство не забезпечило норматив робочих місць.

З поданих суду доказів вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопромінвест-1", у 2018 році, було створено робочі місця у відповідній кількості для осіб з інвалідністю.

У 2018 році (протягом року) товариством своєчасно та в повному обсязі подавалися звіти до державної служби зайнятості, за формою 3-ПН та до відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 31 - 45).

Тобто, було виконано вимоги Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні зокрема, створено робочі місця для осіб з інвалідністю, а також інформовано територіальний центр зайнятості про вакансії для працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до даних звітів, протягом 2018 року, у ТОВ "Біопромінвест-1" були постійно наявні вакансії для працевлаштування інвалідів. Також у звітах було зазначено, що укомплектування вакансій проводиться за сприяння Державної служби зайнятості. Звітність за формою №3-ПН подавалася до територіального центру зайнятості із заповненим розділом 11, окремо за кожним записом вакансії, про що свідчить відмітка про наявність додатків до кожної Інформації про попит на робочу силу (вакансії) протягом 2018 року.

Територіальним центром зайнятості, у 2018 році, направлень на працевлаштування особи з інвалідністю до ТОВ "Біопромінвест-1" не надавалось.

Відмов Товариства у працевлаштуванні направлених осіб з інвалідністю, у 2018 році, не було.

Таким чином, судом встановлено, що з боку відповідача вживалися всі можливі заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопромінвест-1" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот