Рішення

від 05.06.2019 по справі 826/15564/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2019 року № 826/15564/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Патентно-юридична агенція Синергія до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Патентно-юридична агенція Синергія (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 25-а, кв. 32, код ЄДР: 36547042) (далі - позивач, ТОВ ПЮА Синергія ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДР: 39513550) (далі - відповідач, податковий орган, ДПІ у Святошинському районі), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 № 0009031103.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте на підставі акта перевірки від 10.03.2016 № 228/26-57-11-03-09, прийнятого за результатами камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податків і зборів, яким встановлено порушення товариством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб.

Представник позивача наголошує, що проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податків та зборів є грубим порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки станом на час проведення відповідачем перевірки, питання щодо своєчасності сплати сум податків і зборів було предметом документальної перевірки, з огляду на що позивач просив суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Позиція відповідача.

Представник відповідача надіслав до суду відзив проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, наголосивши на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 6937 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 10.11.2017 вказану адміністративну справу прийнято до свого провадження суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні 25.01.2018 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 10.03.2016 за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати ТОВ ПЮА Синергія податковим органом складено акт № 228/26-57-11-03-09 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету. Вказаним актом встановлено, що платник податків (позивач) порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб протягом строків, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 10.03.2016 № 228/26-57-11-03-09 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 № 0009031103, яким за порушення граничного терміну сплати єдиного податку з юридичних осіб зобов`язано сплатити грошове зобов`язання у розмірі 27 831,50 грн.

Позивач, не погоджуючи з вказаним рішенням, в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргами до ГУ ДФС у м. Києві та, в подальшому до ДФС України.

Натомість рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 05.07.2016 № 14967/10/26-15-10-01-35 та ДФС України від 05.09.2016 № 19133/6/99-99-11-03-01-25, скарги ТОВ ПЮА Синергія залишенні без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 № 0009031103, без змін.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 цього Кодексу передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні строки сплати податкових зобов`язань містить і п. 203.2 ст. 203 ПК України яким визначено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, а саме: податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що податкове зобов`язання з єдиного податку юридичних осіб, визначене платником податку у податкових деклараціях, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Між тим, строк для сплати сум податкових зобов?язань (недоплати), задекларований в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій визначений у п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Разом з тим, відповідно до абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час згідно з пп. 14.1.39 і 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є складовою грошового зобов?язання, яке, у свою чергу визначається у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Пунктом 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), - тобто, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на викладене, суд зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції за порушення норм податкового законодавства є акт перевірки, оформлений за результатами проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, згідно з п. 75.1. ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як видно з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки № 228/26-57-11-03-09, таку перевірку проведено 10.03.2016.

При цьому, аналізуючи зміст самого акту перевірки, а також норми ПК України, на які податковий орган посилається у вказаному акті, як на підставу її проведення, суд зазначає, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати сум податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб.

Так, відповідно до абз. 1 п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

При цьому, згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

В той же час, згідно з п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації), акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку № 2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також така камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що фіскальний орган проводив перевірку не податкової звітності позивача а перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях сум податкових зобов`язань з єдиного податку - юридичної особи, що відповідно до п/п. 75.1.2, п. 77.3. ПК України (в редакції на час проведення перевірки), а також враховуючи положення п. 78.9. ПК України, є предметом документальної перевірки.

В той же час, відповідно до Методичних рекомендацій (додатку № 2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних фіскального органу.

На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, що випливає із приписів п. 77.4., п. 78.4., 79.2. ПК України, а також з пред`явленням направлення на перевірку, що випливає з приписів п. 77.6., 78.5., 88.1. ПК України.

При цьому, виходячи з положень п/п. 17.1.6. ПК України платник податку має право , крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проте , всупереч наведеним вище вимогам, відповідачем проведено камеральну перевірку, наказ про проведення документальної перевірки не приймався, направлення на перевірку не видавалося та, відповідно, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної перевірки, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог чинного законодавства, зокрема, контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом. Наведене, у свою чергу, призвело до порушення прав позивача, передбачених п/п. 17.1.6 ПК України.

Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які не входять до кола питань і досліджень, які за загальним правилом входять до предмету камеральної перевірки.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються висновками суду.

Відтак, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, в контексті викладених норм, а також зважаючи на те, що відповідачем в межах камеральної перевірки (дата проведення перевірки 10.03.2016) досліджувались питання щодо своєчасності сплати платником податків грошового зобов`язання з єдиного податку - юридичної особи, які були предметом документальної перевірки, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 № 0009031103 прийняте на підставі акту перевірки, який є доказом, отриманим з порушенням закону, з огляду на що та, на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України, такий доказ судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено законності проведення камеральної перевірки, у той час, коли предметом перевірки є питання, що входять до предмету документальних перевірок.

Таким чином, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.03.2016 № 0009031103, а вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Патентно-юридична агенція Синергія (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 25-а, кв. 32, код ЄДР: 36547042) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2016 № 0009031103, прийняте Державною податковою інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9, код ЄДР: 39513550).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Патентно-юридична агенція Синергія (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 25-а, кв. 32, код ЄДР: 36547042) сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін