Постанова

від 28.05.2019 по справі 500/2594/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/2594/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року в справі №500/2594/18 (суддя Шульгач М.П., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 16 січня 2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просила: а) відмову Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №16/-11 від 10.09.2018 року про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу визнати протиправною;

б) зобов`язати Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати період роботи на посаді судді Шумського районного суду Тернопільської області з 07.07.1997 по 17.10.2016 до стажу державної служби;

в) зобов`язати Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок та виплату пенсії (з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію згідно із Закону України Про державну службу ) з 01.10.2017 в розмірі 60% із заробітної плати судді.

Рішенням від 15 січня 2019 року Тернопільський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав неправомірною відмову Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо зарахування до стажу державної служби період роботи на посаді судді Шумського районного суду ОСОБА_1 з 07.07.1997 року по 17.10.2016 року.

Зобов`язав Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до стажу державної служби період роботи на посаді судді Шумського районного суду ОСОБА_1 з 07.07.1997 року по 17.10.2017 року і провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України Про державну службу з 04.09.2018 року.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до норм Закону України Про державну службу , оскільки стаж роботи позивача на державній службі становить лише 16 років 9 місяців 9 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії.

Поряд з цим, зарахуванню до стажу державної служби періоду роботи на посаді судді (08.07.1997 - 17.10.2016) при призначення пенсії згідно з Законом України Про державну службу від 10.12.205 №889-VIII підстав немає. Так, при визначенні права особи на призначення пенсії за Законом №889-VIII від 10.12.2015 за записами трудової книжки або на підставі інших документів встановлюється відповідність займаної посади посадам, визначеним у ст. 25 Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 16.12.1993. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 16.12.1993, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Натомість посада судді передбачає присвоєння кваліфікаційного класу, а не рангу державного службовця, а тому ця посада не належить до посад, віднесених до категорії посад державної служби.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що з 07.07.1997 року по 17.10.2016 року ОСОБА_1 працювала на посаді судді Шумського районного суду Тернопільської області.

17.10.2016 року згідно з наказом голови Шумського районного суду Тернопільської області №44-к її повноваження судді було припинено у зв`язку із досягненням 65-річного віку. Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді становить 19 років і 2 місяці.

04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про перерахунок пенсії з виду на вид (з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком згідно з Законом України Про державну службу ).

10 вересня 2018 року Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило у проведені перерахунку пенсії відповідно до поданої заяви, мотивуючи це тим, що період роботи на посаді судді не зараховується до стажу державної служби.

Вважаючи вказану вище відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до постанови КМ України від 25.03.2016 №229 Про затвердження порядку обчислення стажу державної служби та норм Закону України Про держану службу від 10.12.2015 №889-VIII час перебування на посаді судді зараховується до стажу державної служби, а тому наявний у позивача стаж державної служби є достатнім для отримання пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу .

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статті 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відмовляючи позивачу у переході з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, пенсійний орган покликався на те, що станом на 01 травня 2016 року позивач займала посаду судді, яка не є посадою державного службовця, тому наявного стажу державної служби на посадах у Виборзькому райвиконкомі Ленінградської області (РСФР СРСР) з 08.06.1986 по 10.09.1992 недостатньо для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ.

Проте, колегія суддів зазначає, що статус судді визначено у статті 51 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів (чинного на час виникнення спірних відносин), відповідно до частини першої якої суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

До 01 травня 2016 року, державна служба в Україні визначалась як професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави, та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (стаття 1 Закону № 3723-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 3723-XII посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що суддя, на якого поширюється дія положень статей 1, 2 Закону № 3723-XII, є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади на постійній основі, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів.

Аналогічний правовий висновок містися у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі 404/8749/15-а (2-а/404/58/16).

Подібні положення містяться й у Законі про державну службу 2015 року, який набув чинності 01 травня 2016 року. Так, відповідно до статті 1 цього закону, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо, реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

А посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (пункт 4 частини першої статті 2 Закону про державну службу 2015 року).

Отже, стаж на посаді судді зараховувався до стажу державної служби.

Крім того, статтею 25 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, на яку є посилання у п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу №889-VII щодо визначення категорій посад державних службовців, передбачено, що віднесення існуючих посад держаних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводить Кабінет Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу , а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, зокрема, на посадах суддів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 затверджений новий Порядок обчислення стажу державної служби, яким стаж державної служби обчислюється відповідно до частини 2 статті 46 Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.

Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що період роботи позивача на посаді судді Шумського районного суду Тернопільської області з 07.07.1997 по 17.10.2017 відповідачем неправомірно не враховано у стаж її роботи на посадах державної служби.

З урахуванням стажу роботи з 07.07.1997 суддею Шумського районного суду Тернопільської області, станом на 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889) ОСОБА_1 мала більше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання пенсії за віком на умовах, передбачених Законом України Про державну службу , відповідно до 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIll, та, відповідно, часткового задоволення адміністративного позову.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 716/155/17 та від 3 липня 2018 року у справі № 265/3709/17.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року в справі №500/2594/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 05.06.2019.