Постанова

від 05.06.2019 по справі 0940/2268/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3105/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року (суддя - Шумей М.В., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не вказана),

в адміністративній справі №0940/2268/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу,

встановив:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якому просила: 1) визнати дії відповідача протиправними; 2) скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 року №Ф-63314-54.

Відповідач позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції від 01.02.2019 року не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржена вимога є протиправною, оскільки, відповідачем не зазначено за який період нараховується заборгованість, не перевірено чи здійснювалась нею підприємницька діяльність, чи сплачувались відповідні податки і збори до бюджету по сплаті єдиного соціального внеску. Вказує апелянт, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що з 23.07.2018 року по даний час вона працює на посаді продавця непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 , і з цього часу роботодавець сплачує за неї єдиний соціальний внесок. Також, апелянт зазначає, що відповідачем не дотримано форми щодо винесення даної вимоги, зокрема, у ній наявні розбіжності щодо органу, який її видав та підписанта даної вимоги. Вказує, що обов`язок доказування в даному спорі покладається на відповідача, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 01.02.2019 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 станом на 17.12.2018р. зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку у Тисменицькій ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області (а.с. 17-18).

Також встановлено, що згідно витягу з особової картки позивача по єдиному внеску, сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становила: станом на 09.02.2018 року - 8448 грн., на 19.04.2018 року - 10905,18 грн., на 19.07.2018 року - 13362,36 грн., на 19.10.2018 року - 15819,54 грн.. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою позивачем сум єдиного внеску за 2017 рік та три квартали 2018 року (а.с.19).

07 листопада 2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області сформувало Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63314-54, якою позивача зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн., у т.ч. недоїмка - 15819,54 грн. (а.с. 8).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена Вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована відповідачем правомірно, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає вимогам Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон).

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина 3 ст.9 цього Закону передбачає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 цього Закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пункт 7 ч.1 ст.13 Закону передбачає, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень ч.1-4 ст.25 Закону, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - юридичної особи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Безпосередньо порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений Розділом VI вказаної Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Як видно з матеріалів справи, заборгованість позивача ОСОБА_1 із сплати єдиного внеску станом на 31 жовтня 2018 року становить 15819,54 грн., у т.ч. недоїмка - 15819,54 грн..

Вказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою позивачем сум єдиного внеску за 2017 рік та три квартали 2018 року у розмірі 15819,54 грн..

ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 07.11.2018 року сформувало оскаржувану Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63314-54.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску повністю підтверджується даними інформаційної системи органу доходів і зборів, долученими відповідачем до матеріалів справи, наявність заборгованості не спростована позивачем, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована відповідачем правомірно.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив як безпідставні покликання апелянта щодо порушення порядку формування та підписання вимоги, оскільки факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску підтверджується вказаними вище обставинами, спірна Вимога за формою та змістом відповідає чинному законодавству.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції факту праці позивача у ФОП ОСОБА_2 із липня 2018 року та сплати за неї єдиного соціального внеску, то такий не спростовує того факту, що позивач протягом розглядуваного періоду 2017-2018 років була зареєстрована як фізична особа-підприємець та мала обов`язки щодо сплати єдиного внеску.

Крім цього, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року в адміністративній справі №0940/2268/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування вимоги про сплату боргу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повний текст постанови складено 05.06.2019 року