Рішення
від 20.05.2019 по справі 752/22905/18
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/22905/18

Провадження № 2/752/2887/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

20.05.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілнафтогаз" та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Оілнафтогаз" про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він 26 травня 2014 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Оілнафтогаз був призначений на посаду директора. 03 серпня 2015 року позивач написав заяву про звільнення з посади директора ТОВ Оілнафтогаз за власним бажанням. Заява була передана безпосередньо по місцю роботи та після спливу чотирнадцяти днів позивач вважав себе звільненим з займаної посади. В подальшому з`ясувалося, що він імені ОСОБА_1 начеб-то були підписані документи, в яких вказано, що до складу засновників ТОВ Оілнафтогаз вводиться ТОВ Вітард . Оскільки дані обставини не відповідають дійсності, позивачем 21 жовтня 2015 року було подано заяву до Прокурора Печерського району м. Києва про проведення перевірки з приводу підробки документів. З аналогічною заявою позивач звернувся і до Генерального прокурора України.

Позивач зазначає, що жодних повідомлень про проведення загальних зборів та про прийняті рішення на загальних зборах його не було повідомлено, передбачений законом строк після подачі позивачем заяви про звільнення сплинув 18 серпня 2015 року. Учасники товариства не провели загальні збори товариства, заяву позивача про звільнення з посади директора товариства не розглянули, не створили нового виконавчого органу, чим порушили право позивача на вільний вибір праці.

Позивач вважає, що відповідач, не приймаючи рішення про розірвання трудового договору за ініціативою позивача, не оформлюючи звільнення його на умовах, коли він достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловив своє бажання припинити трудові відносини, порушує та обмежує право позивача на працю та вільний вибір, яке гарантоване ст. 43 Конституції України.

06 лютого 2019 року позивач подав до суду нову редакцію позовної заяви. Просить встановити факт припинення трудових відносин між ним та ТОВ Оілнафтогаз з 18 серпня 2015 року за власним бажанням, відповідно до статті 38 КЗпП України, та зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про його звільнення з посади директора ТОВ Оілнафтогаз .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі. (а.с. 21)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду. (а.с. 73)

Відповідачі відзив до суду не подавали.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому законом порядку.

Відповідач Голосіївська районна в місті Києві державної адміністрація в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому законом порядку.

Суд на підставі статті 280 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

З 26 травня 2014 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Оілнафтогаз ОСОБА_1 було призначено на посаду директора.

03 серпня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з посади директора ТОВ Оілнафтогаз за власним бажанням. (а.с. 5)

Відповідно до Довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7, ОСОБА_1 отримував заробітну плату ТОВ Оілнафтогаз до жовтня 2015 року. (а..с. 6)

Позивач зазначає, що після спливу чотирнадцяти днів вважав себе звільненим з займаної посади з 18 серпня 2015 року.

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 стверджує, що учасники товариства його заяву від 03 серпня 2015 не розглянули, про результати її розгляду не повідомили позивача, повідомлення про скликання або інформацію щодо результатів проведення Зальних зборів Учасників не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітню плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або не вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на визначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня.

Таким чином, на підставі письмової заяви та попередивши власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний трудовий договір за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що ОСОБА_1 було здійснено.

Статтями ст. 97, 99 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органу. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Аналогічні положення закріпленні у ч. 1 ст. 58 Закону України про господарські товариства від 19 вересня 1991 року N 1576-XII, ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII.

Відповідно до положень статті 38 КЗпП України, ст. 58,59,60,62 Закону України Про господарські товариства право Товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників Товариства провести загальні збори, на яких розглянути заяву керівника Товариства та створити/призначити новий виконавчий орган.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за друдовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невід`ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладання ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.

Приписами ст. 22 КЗпП України та ст. 43 Конституції України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору.

Таким чином, уповноважений на звільнення керівника орган ТОВ Оілнафтогаз проігнорував повідомлення Стусь А.С. про бажання реалізувати своє право на вільний вибір трудової діяльності, не розглянув по суті його заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладені на нього обов`язків, тим самим допустив порушення трудових прав ОСОБА_1

Крім того, позивач просить суд зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Оілнафтогаз .

Положенням статті 10 закону про державну реєстрацію юридичних осіб, свідчить, що наявність інформації у відкритому ЄДРПОУ про позивача як керівника ТОВ Оілнафтогаз з огляду на фактичне припинення трудових відносин між ними, створює недостовірне уявлення у третіх осіб щодо керівництва ТОВ Оілнафтогаз саме позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, документів, що подаються заявником для державної реєстрації, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДРПОУ щодо серед іншого, зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

У зв`язку з діями відповідача ТОВ Оілнафтогаз ОСОБА_1 позбавлений можливості виключити інформацію щодо себе, як керівника ТОВ Оілнафтогаз у встановлений законом про державну реєстрацію юридичних осіб спосіб та порядок шляхом надання державному реєстратору документів визначених ст. 17 закону про державу реєстрацію юридичних осіб.

Таким чином, доводи позивача про те, що вимога щодо зобов`язання вчинення дій державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців є способом захисту прав позивача з огляду на бездіяльність ТОВ Оілнафтогаз та відсутність можливості вимагати винесення відповідного рішення уповноваженим органом юридичної особи ТОВ Оілнафтогаз у зв`язку із звільненням позивача із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження, а тому даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1409 гривні 60 копійок.

Керуючись статтями 21,38 КЗпП України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілнафтогаз" та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту звільнення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність Оілнафтогаз (код ЄДРПОУ 38899538), розташованим за адресою: 03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова,1, павільйон № 60, з 18 серпня 2015 року за власним бажанням, відповідно до статті 38 КЗпП України.

Зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Оілнафтогаз .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілнафтогаз" на користь ОСОБА_1 1 409,60 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

СудГолосіївський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення20.05.2019
Оприлюднено06.06.2019
Номер документу82214113
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —752/22905/18

Рішення від 20.05.2019

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Шевченко Т. М.

Ухвала від 15.03.2019

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Шевченко Т. М.

Ухвала від 07.11.2018

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Шевченко Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні