Рішення

від 31.05.2019 по справі 755/14177/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14177/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати недійсним договір № 156 про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України від 01.09.2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини та ОСОБА_1 ; стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 плату за навчання у розмірі 34500,00 грн.; стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.; стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у серпні 2014 року ОСОБА_2 вступила на навчання до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на факультет Лікувальна справа для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , кваліфікація фельдшер на денну форму навчання. 01.09.2014 року між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини та ОСОБА_1 укладено договір № 156 про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України в інтересах третьої особи ОСОБА_2 . Згідно п. 1.1. договору студентом є фізична особа (громадянин України або особа, що постійно проживає на території України на законних підставах та має право на здобуття вищої освіти), який (яка) за цим договором є замовником або третьою особою, в інтересах якого (якої) укладено договір, та отримувачем послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа. Відповідно до п. 2.1.1., п. 2.1.4. договору виконавець зобов`язується надати студенту в повному обсязі та в належній якості освітні послуги в частині підготовки фахівця вищої спеціальної освіти в межах навчальних планів і програм виконавця, розроблених у відповідності до державних стандартів загальної середньої та вищої, включаючи медичну, освіти, надати студенту документ про освіту державного зразка, за умови виконання вимог, передбачених цим договором, в тому числі відсутності заборгованості замовника за надані послуги з навчання та додаткові освітні послуги перед виконавцем. Під час вступу до навчального закладу позивача було повідомлено про те, що у відповідача наявні всі передбачені чинним законодавством України дозвільні документи на право надання освітніх послуг Міністерства освіти і науки України, а також те, що заклад акредитований. На початку 2017 року директор Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини повідомила, що у навчального закладу відсутні дозвільні документи та акредитація, у зв`язку з чим позивач не буде допущений до складання кваліфікаційного державного іспиту КРОК-М і відповідачем не буде надано йому диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю Лікувальна справа з кваліфікацією фельдшер . Крім того, ОСОБА_2 не внесено до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Представником позивача ОСОБА_3. було направлено до Міністерства освіти і науки України 08.08.2018 року адвокатський запит № 79 щодо наявності ліцензій на провадження освітньої діяльності у сферах вищої і професійної (професійно-технічної) освіти та атестації (акредитації) у Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини . У відповідь на адвокатський запит отримано лист-відповідь № 1/11-8789 від 16.08.2018 року, з якого вбачається, що у лютому 2012 року рішенням Державної акредитаційної комісії Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , як структурного підрозділу Вищого навчального закладу Інститут екології та медицини було відмовлено в наданні ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст із спеціальностей 5.12020201 Фармація та 5.12010102 Сестринська справа. У документах Державної акредитаційної комісії та Акредитаційної комісії України рішень щодо надання ліцензій на провадження освітньої діяльності у сферах вищої і професійної (професійно-технічної) освіти та рішень щодо акредитації (атестації) у Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини не виявлено. У вересні 2017 року Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини отримав ліцензію на підготовку фахівців першого (бакалаврського) рівня у галузі знань 22 Охорона здоров`я зі спеціальності 226 Фармація, промислова формація з ліцензованим обсягом 40 осіб та у березні 2018 року отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти на професію 5132 Молодша сестра з догляду за хворими з ліцензованим обсягом 40 осіб. З огляду на вищевикладене, ані на момент укладення договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, ані на даний момент відповідач не має ліцензії та інших необхідних дозволів на проведення освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної освіти) освіти для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , кваліфікація фельдшер на факультеті Лікувальна справа . Відповідач на час укладення договору не мав повноважень надавати відповідні освітні послуги, оскільки не мав ліцензії на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , кваліфікація фельдшер, а отже вчинив цей правочин без відповідної ліцензії та ввів в оману позивача щодо свого права на вчинення таких правочинів. Крім того, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду внаслідок протиправної поведінки позивача щодо нього та його доньки, оскільки ними були втрачені 4 роки життя дитини і він не отримав за цей час того, на що розраховував при укладенні правочину - належної освіти його доньки з вини відповідача.

11 жовтня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням сторін.

22 грудня 2018 року представником Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини - Кржевіним В.М. подано відзив на позовну заяву з письмовими доказами на його обґрунтування, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтував тим, що за твердженням позивача, як вбачається із відповіді на адвокатський запит № 1/11-8789 від 16 липня 2018 року, в лютому 2012 року рішенням Державної акредитаційної комісії Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , як структурного підрозділу Вищого навчального закладу Інститут екології та медицини , було відмовлено в наданні ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст із спеціальностей 5.12020201 Фармація та 5.12010102 Сестринська справа. Однак, згідно із витягу із Єдиної державної електронної бази з питань освіти відповідач має право надавати послуги в сфері освіти за наступними спеціальностями: (226) Фармація, промислова формація (226) Фармація та Підготовка молодшої медичної сестри з догляду за хворими. Відповідно до наказу МОН № 199-л від 19 вересня 2017 року та протоколу засідання Ліцензійної комісії МОН України № 69/2 від 19 вересня 2017 року ліцензований обсяг споживачів становить 40 осіб. Відповідач отримав ліцензію серію АЕ № 298589, виданої Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ще 6 червня 2015 року. Таким чином, відповідач є ліцензованим навчальним закладом, уповноваженим на надання послуг у сфері освіти за спеціальностями в галузі охорони здоров`я та на видачу документів про вищу освіту. Відповідно до п. 2.1.1., п. 2.1.4. договору № 156 виконавець зобов`язався надати студенту (третій особі) в повному обсязі та в належній якості освітні послуги в частині підготовки фахівця вищої спеціальної освіти в межах навчальних планів і програм виконавця, розроблених у відповідності до державних стандартів загальної середньої та вищої, включаючи медичну, освіти, з урахуванням особливостей застосуванням ефективних методів сучасної вітчизняної і міжнародної науки та медицини. Видати студенту документ про освіту державного зразка, за умови виконання вимог, передбачених цим договором, в тому числі відсутності заборгованості замовника за надані послуги з навчання та додаткові освітні послуги перед виконавцем. В договорі не вказано, що відсутність у відповідача ліцензії станом на період навчання третьої особи запобігає наданню ним послуг у сфері освіти та видачі документу державного зразка після отримання ним ліцензії. Станом на дату подання позовної заяви до суду відповідач був і є ліцензованим навчальним закладом, уповноваженим на надання послуг у сфері освіти за спеціальностями в галузі охорони здоров`я та на видачу документів про вищу освіту. Відносини між сторонами за договором не порушено умов чинності правочину, визначених в ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки вони здійснювались без суперечень із Цивільним кодексом України, актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, особами, які мали повний обсяг дієздатності, волевиявлення було вільним, вони мали реальну форму і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Таким чином, правових причин для визнання договору № 156 недійсним не існує. Відповідач виконував свої обов`язки за договором № 156, а саме надавав третій особі в повному обсязі та належної якості освітні послуги. Однак, під час навчання третя особа самостійно виявила бажання припинити своє навчання, з чим навчальний заклад погодився. Отже, вона була відрахована з навчального закладу за власним бажанням, що підпадає під дію п. 6.1 договору № 156, а саме розірвання договору за згодою сторін. Таким чином, відповідач здійснював свою діяльність законно, із дотриманням усіх вимог чинного законодавства, виконував усі покладені на нього за договором вимоги, а відносини між ним та позивачем і його донькою були припинені за взаємною згодою сторін, що робить визнання договору № 156 недійним безпідставним.

14 січня 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що згідно з п. 1.1. договору студентом є фізична особа (громадянин України або особа, що постійно проживає на території України на законних підставах та має право на здобуття вищої освіти), який (яка) за цим договором є замовником або третьою особою, в інтересах якого (якої) укладено договір, та отримувачем послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа. Відповідно до п.1.2. договору виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента за денною формою навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , кваліфікація фельдшер . Представником позивача ОСОБА_3 було направлено до Міністерства освіти і науки України 08.08.2018 року адвокатський запит № 79 щодо наявності ліцензій на провадження освітньої діяльності у сферах вищої і професійної (професійно-технічної) освіти та атестації (акредитації) у Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини . У відповідь на адвокатський запит отримано лист-відповідь № 1/11-8789 від 16.08.2018 року, з якого вбачається, що у лютому 2012 року рішенням Державної акредитаційної комісії Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , як структурного підрозділу Вищого навчального закладу Інститут екології та медицини було відмовлено в наданні ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст із спеціальностей 5.12020201 Фармація та 5.12010102 Сестринська справа. У документах Державної акредитаційної комісії та Акредитаційної комісії України рішень щодо надання ліцензій на провадження освітньої діяльності у сферах вищої і професійної (професійно-технічної) освіти та рішень щодо акредитації (атестації) у Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини не виявлено. У вересні 2017 року Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини отримав ліцензію на підготовку фахівців першого (бакалаврського) рівня у галузі знань 22 Охорона здоров`я зі спеціальності 226 Фармація, промислова формація з ліцензованим обсягом 40 осіб та у березні 2018 року отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти на професію 5132 Молодша сестра з догляду за хворими з ліцензованим обсягом 40 осіб. Отже, відповідач на час укладення договору не мав повноважень надавати відповідні освітні послуги, оскільки не мав ліцензії на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа, кваліфікацією фельдшер, а отже вчинив правочин без відповідної ліцензії та ввів в оману позивача щодо свого права на вчинення таких правочинів. Щодо наданої відповідачем копії ліцензії серії АЕ № 298589 зазначив, що така ліцензія видана у сфері загальної середньої освіти (надання повної загальної середньої освіти) відповідачу з ліцензованим обсягом освітньої послуги - 200 осіб та ліцензованим обсягом навчального закладу - 200 осіб, що суперечить доводам відповідача про те, що він є ліцензованим навчальним закладом, уповноваженим на надання послуг у сфері освіти за спеціальностями в галузі охорони здоров`я та на видачу документів про вищу освіту. Ані на момент укладення договору про навчання та надання додаткових освітній послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, ані на даний момент відповідач не має ліцензії та інших необхідних дозволів на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної освіти) освіти для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , кваліфікація фельдшер на факультеті Лікувальна справа , а отже вчинив правочин без відповідної ліцензії, не надав цієї інформації позивачу при укладенні договору та ввів в оману позивача щодо свого права на вчинення такого правочину та надання таких освітніх послуг, тому такий правочин потрібно визнати недійсним з моменту його вчинення. Посилання відповідача у відзиві на ті обставини, що оспорюваний договір припинив свою дію, оскільки донька позивача була відрахована з коледжу за власним бажанням, у зв`язку з чим договір не може бути визнаний недійсним є безпідставними, оскільки спірний правочин був вчинений без відповідної ліцензії та введення позивача в оману стосовно освітніх послуг, які надаються цим навчальним закладом.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено судом, 01 вересня 2014 року між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини , ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 , в інтересах якої укладено договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, укладено договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 156, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента (надати освітню послугу) за денною формою навчання, освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , кваліфікацією фельдшер.

Відповідно до п. 1.1 договору студентом є фізична особа, який за цим договором є замовником або третьою особою, в інтересах якого укладено договір та є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Пунктом 1.4 договору встановлено строк дії договору з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2017 року.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.4 Договору, виконавець зобов`язався надати студенту в повному обсязі та в належній якості освітні послуги в частині підготовки фахівця вищої спеціальної освіти в межах навчальних планів і програм виконавця, розроблених у відповідності до державних стандартів загальної середньої та вищої, включаючи медичну, освіти з урахуванням особливостей застосування ефективних методів сучасної вітчизняної і міжнародної науки та медицини. Видати студенту документ про освіту державного зразка, за умови виконання вимог, передбачених цим договором, в тому числі відсутності заборгованості замовника за надані послуги з навчання та додаткові освітні послуги перед виконавцем.

За змістом п. 4.2 договору плата за навчання складає: 1 курс - 10500,00 грн., 2 курс - 12000,00 грн. та 3 курс 12000,00 грн., а всього - 34500,00 грн.

Як вбачається з копій та дублікатів квитанцій за період з вересня 2014 року по квітень 2017 року позивачем ОСОБА_1 на рахунок Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини сплачено чотирнадцять платежів за навчання на загальну суму 34500,00 грн.

Згідно ліцензії серії АН № 298539, виданої Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06 жовтня 2015 року, Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини має право надання послуги у сфері загальної середньої освіти (повної загальної середньої освіти).

Згідно із витягу із Єдиної державної електронної бази з питань освіти Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини має право надавати послуги в сфері освіти за спеціальностями 226 Фармація, промислова фармація , 226 Фармація , Молодша медична сестра з догляду за хворими .

Відповідно до наказу № 199-л, виданого 19 вересня 2017 року Міністерством освіти і науки України, та протоколу засідання Ліцензійної комісії Міністерством освіти і науки України № 69/2 від 19 вересня 2017 року Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини отримав ліцензію на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем зі спеціальності 226 Фармація .

Як вбачається з відповіді Міністерства освіти і науки України на адвокатський запит № 79 від 08 серпня 2018 року щодо надання інформації про Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини за інформацією, що надійшла від Державної освітньої установи Навчально-методичний центр з питань якості освіти , з`ясовано, що у лютому 2012 року рішенням Державної акредитаційної комісії коледжу, як структурного підрозділу Вищого навчального закладу Інститут екології і медицини , було відмовлено в наданні ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст із спеціальностей 5.12020201 Фармація та 5.12010102 Сестринська справа (протокол ДАК від 23 лютого 2012 року № 93). Рішенням ДАК від 25 травня 2012 року (протокол № 96) у задоволенні апеляції вказаному закладу освіти за зазначеними спеціальностями відмовлено. У документах ДАК та Акредитаційної комісії України рішень щодо надання ліцензій на провадження освітньої діяльності у сферах вищої і професійної (професійно-технічної) освіти та рішень щодо акредитації (атестації) у Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини не виявлено. Відповідно до реєстру суб`єктів освітньої діяльності закладів вищої освіти з`ясовано, що коледж у вересні 2017 року отримав ліцензію на підготовку фахівців першого (бакалаврського) рівня у галузі знань 22 Охорона здоров`я зі спеціальності 226 Фармація, промислова фармація з ліцензованим обсягом 40 осіб (наказ МОЗ від 19 вересня 2017 року № 199-л) та у березні 2018 року отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти на професію 5132 Молодша медична сестра з догляду за хворими з ліцензованим обсягом 40 осіб.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України Про вищу освіту заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Відповідно до ч. 15 ст. 1 Закону України Про вищу освіту ліцензування - процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.

Законом України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , який діяв на момент укладення договору у 2014 році, передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема як діяльність у сфері освіти (п. 7 ч. 1 ст. 9 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 25, ч. 5 ст. 73 Закону України Про вищу освіту вищий навчальний заклад, який бажає акредитувати освітню програму, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої діяльності стандарту вищої освіти та відповідною спеціальністю. Платні та інші послуги надаються вищими навчальними закладами за умови відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, а у разі встановлення законодавством вимог щодо необхідності ліцензування або отримання дозволів для надання платної послуги - після отримання таких дозвільних документів.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів )

Відповідно до положення ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно , зокрема, інформації про наявність у особи, що надає послугу, ліцензії. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування послуги споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Згідно положення ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Під час судового розгляду встановлено, що умовами спірного договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 156 від 01 вересня 2014 року, передбачено надання послуг для здобуття вищої з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту (п. 1.1 договору) за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , проте відповідач не мав ліцензії Міністерства освіти та науки України на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа .

Наявність у відповідача ліцензії на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем зі спеціальності 226 Фармація на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 19 вересня 2017 року № 199-л не давало та не дає відповідачу право на укладення договорів з надання освітніх послуг за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , щодо якої має бути отримано окрему ліцензію встановленого зразка у встановленому законом порядку.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що відповідач має ліцензію у сфері загальної середньої освіти серії АЕ № 298589, виданої Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06 червня 2015 року та згідно даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти відповідач має право надавати послуги у сфері освіти за спеціальностями 226 Фармація, промислова фармація , 226 Фармація, та підготовка молодшої медичної сестри з догляду за хворими , так як вказані ліцензії не поширюють свою дію на освітні послуги за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа щодо надання якої було укладено спірний договір.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відсутності у спірному договорі умови, що відсутність у відповідача ліцензії станом на період навчання третьої особи запобігає наданню навчальним закладом послуг у сфері освіти та видачі документу державного зразка після отримання ним ліцензії, так як обов`язкова наявність ліцензії на надання освітніх послуг у сфері вищої освіти визначена Законом України Про вищу освіту та Законом України Про ліцензування певних видів господарської діяльності і відсутність такої умови безпосередньо у договорі не звільняє відповідача від виконання вимог закону.

Крім того, є безпідставними доводи відповідача про виконання свого обов`язку за спірним договором № 156 від 01 вересня 2014 року та надання третій особі в повному обсязі та належної якості освітніх послуги, однак, під час навчання остання сама виявила бажання припини своє навчання, з чим погодився навчальний заклад, та у зв`язку з чим була відрахована з навчального закладу за власним бажанням, так як відповідач надавав вказані послуги при відсутності ліцензії на здійснення такої діяльності, що є підставою для визнання договору недійсним через невідповідність його вимогам закону, а тому надані за таким правочинами послуги є не лише неякісними, а й незаконними.

Таким чином, укладення договору з позивачем про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 156 від 01 вересня 2014 року, яким передбачено обов`язок виконавця здійснити навчання студента за спеціальністю 5.12010101 Лікувальна справа , без ліцензії з надання таких освітніх послуг є підставою для визнання вказаних договорів недійсними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 156 від 01 вересня 2014 року, укладеного між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини , ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 , в інтересах якої укладено договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, застосувавши до спірних правовідносин наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним коштів за навчання у розмірі 34500,00 грн.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно умов п. 1.1, п. 1.2 договору про навчання та надання освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 156 від 01 вересня 2014 року, що був укладений між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини (виконавцем) та ОСОБА_1 (замовником) в інтересах саме ОСОБА_2 (третьою особою), остання є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не був споживачем освітніх послуг Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , споживачем вказаних послуг згідно укладених між сторонами договору була ОСОБА_2 , яка є третьою особою у справі, визначені ст.ст. 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (704,80 грн. + 704,80 грн.), оскільки судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру позивача, звільненого від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 23, 202, 203, 215, 216, 227, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 19, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 7, 9 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ст.ст. 1, 73 Закону України Про вищу освіту , ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини (код ЄДРПОУ 37788298, адреса: м. Київ, вул. В.Шимановського, 2/1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про захист прав споживачів, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 156 від 01 вересня 2014 року, укладений між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_2 .

Сягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 сплачених коштів в рахунок вартості навчання у розмірі 34500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста) гривень 60 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: