Постанова

від 06.06.2019 по справі 917/532/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2019 р. Справа № 917/532/18

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді: Стойка О.В. Барбашова С.В., Гребенюк Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області м.Гадяч, Полтавська область

на рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2019р. у справі № 917/532/18 (суддя Семчук О.С.) за позовом: до відповідача: Полтавського обласного центру зайнятості м.Полтава в особі Гадяцької міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості м.Гадяч, Полтавська область Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області м.Гадяч, Полтавська область простягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року до господарського суду звернувся Полтавський обласний центр зайнятості в особі Гадяцької міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості (далі - Позивач) з позовом до Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Відповідач) про стягнення 42472,42 грн. відшкодування допомоги по безробіттю (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог вих. № 16/26/148-19 від 26.02.2019 та вих. № 16/26/227-19 від 20.03.2019).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.03.2019 позовні вимоги задоволені у повному обсязі: з Відповідача на користь Позивача стягнуто суму заборгованості у розмірі 42472 грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Cкаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності позовних вимог. Зокрема, посилаючись на ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, апелянт стверджував, що задоволення позову призведе до притягнення його до подвійної відповідальності, що суперечить приписам вказаної статті Конституції України. Також, висловлював незгоду з висновком суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для звернення Позивача із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2019р. у справі № 917/532/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради м. Харків на рішення господарського суду Полтавської області від 05.06.2019 та встановлено строк учасникам справи для надання до Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначив, що обов`язок Відповідача відшкодувати суму грошових коштів (допомоги) безробітному передбачено чинним законодавством, а строк на звернення з заявою про збільшення розміру позовних вимог, пропущено не було.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- наявність наказів Позивача від 28.04.2017 № НТ 170428 та від 03.05.2017 № НТ170503 про надання фізичній особі ОСОБА_1 статусу безробітної з 25.04.2017 та призначено допомогу по безробіттю з 02.05.2017(а.с. 20);

- визнання постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 у справі № 816/584/17 (з урахування змін за постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 816/584/17 від 17.10.2017 ), зокрема, протиправним та скасування пункту 8 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №224-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській області" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області; поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області з 31.03.2017 та стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.03.2017 по 17.10.2017 року в сумі 54547,29 грн.;

- прийняття Позивачем 10.11.2017 наказу № НТ171110, зокрема, щодо припинення реєстрації безробітної ОСОБА_1 з 25.04.2017 та припинено виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 02.05.2017;

- прийняття Позивачем 20.11.2017 наказу № 79 від "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ", згідно якого передбачено повернення ОСОБА_1 коштів в сумі 20849,20 грн., виплачених як допомога по безробіттю за період 04.07.2017 по 26.10.2017;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з 31.03.2017. на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі № 816/584/17, що підтверджується наказом Пенсійного фонду України від 19.12.2017 № 685-о з внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_1 .;

- зобов`язання Позивача рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 816/2223/17, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період з 27.10.2017 по 18.12.2017;

- здійснення Позивачем виплат громадянці ОСОБА_1 у якості допомоги по безробіттю у загальній сумі 42 472,42 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 102-125);

- направлення Позивачем на адресу Відповідача претензії № 16/26/45-19 від 16.01.2019 про відшкодування коштів виплачених як допомога по безробіттю Федоренко Світлані Анатоліївні, яка залишена Відповідачем без задоволення.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на наявність у Відповідача законодавчо встановленого обов`язку з відшкодування отриманих ОСОБА_1 коштів у вигляді допомоги по безробіттю через поновлення вказаної особи на посаді.

Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти позову, стверджуючи, що через виплату середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в розмірі 43 910,57 грн. вже поніс відповідальність та задоволення позову призведе до притягнення його до подвійної відповідальності, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, через наявність законодавчо встановленого обов`язку Відповідача відшкодувати Позивачу виплачену Федоренко С.А. допомогу по безробіттю у розмірі 42472,42 грн.

Оскаржуючи зазначене рішення, Відповідач стверджував, що може понести грошове навантаження у подвійному розмірі, оскільки з одного боку, необхідно буде виплатити поновленому працівникові суму втраченого заробітку без зменшення цієї суми на розмір отриманої допомоги по безробіттю, з іншого боку, центр зайнятості має право в судовому порядку стягнути з роботодавця суму страхових коштів, виплачених працівникові з період його вимушеного прогулу, в зв`язку із чим Відповідач буде притягнутий до подвійної відповідальності, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.

Спір у справі виник у зв`язку з необхідністю встановлення наявності правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача виплаченої останнім допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням безробітного на роботу за рішенням суду в сумі 42472,42 грн. у відповідності до приписів ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги Відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем фонду про прийняття його на роботу.

Частиною 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним із дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 у справі № 816/584/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано пункт 8 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №224-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Полтавській області" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області з 31.03.2017.

Враховуючи, відсутність в матеріалах справи доказів відшкодування Відповідачем Позивачу виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога Позивача про відшкодування Відповідачем 42472,42 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечень стосовно розміру визначеної Позивачем суми відшкодувань Відповідач не висловлював ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Доводи Відповідача щодо подвійного притягнення його до відповідальності є необґрунтованими, оскільки, як правомірно зазначено судом першої інстанції, стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого забезпечення в силу Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не є одним і тим же видом юридичної відповідальності. Вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, підлягає відшкодуванню Відповідачем Позивачу в порядку, встановленому ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, що здійснені Відповідачем ОСОБА_1 на підставі рішення суду в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто ці виплати Відповідача на користь Позивача та гр. ОСОБА_1 мають різну правову природу, отже порушень приписів ст.61 Конституції України - не встановлено.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване поновлення судом першої інстанції пропущеного процесуального строку для звернення з заявою про збільшення розміру позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.

За ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Здійснюючи розгляд даної справи, суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та дійшов обґрунтованого висновку щодо поновлення Позивачу процесуального строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, визнавши причини пропуску строку, наведені Позивачем, поважними.

Наявність ухвали про залишення заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду через відсутність клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, не позбавляє особу права повторного звернення з відповідним клопотанням.

Враховуючи вищевикладене, судовою колегією встановлено, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того, доводи апеляційної скарги, які є аналогійними відзиву на позов, також були детально висвітлені та спростовані судом першої інстанції при розгляді справи, з підставами для відмови у яких погоджується суд апеляційної інстанції.

Будь- яких інших доводів для скасування рішення суду, апелянтом не наведено.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2019 у справі № 917/532/18 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гадяцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області м.Гадяч, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2019 у справі № 917/532/18- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Гадяцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області м.Гадяч, Полтавська область.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2019

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.В. Гребенюк