Рішення

від 28.05.2019 по справі 902/81/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2019 р. м. ВінницяCправа № 902/81/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у справі № 902/80/19

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570

до 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1", вул. Робітнича, буд. 26, с. Мар`янівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23716, код 39210795

до 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про солідарне стягнення 107 416,95 грн.

В С Т А Н О В И В :

05.02.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № Б/Н від 14.08.2017 року в розмірі 47 254,04 грн., з яких 28 310,39 грн. заборгованості за кредитом, 6 882,80 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 8 541,04 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3 519,81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Ухвалою суду від 08.02.2019 року відкрито провадження у справі № 902/81/19 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2019 року.

21.02.2019 року до суду від відповідача 2 - Репетило О.В. надійшов відзив (вх.№02-1-34/1606/19 від 21.02.2019 року) на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог та клопотав зупинити розгляд справи до закінчення дії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України.

В судовому засіданні 05.03.2019 року оголошено перерву на 03.04.2019 року. Про дату, час та місце наступного судового засідання сторони повідомлені шляхом їх виклику ухвалою від 06.03.2019 року.

20.03.2019 року від відповідача 2 - ОСОБА_1 надійшло до суду клопотання від 19.03.2019 року про зупинення провадження у справі до надходження всіх письмових доказів для повного та об`єктивного прийняття рішення по справі.

За результатами судового засіданні 03.04.2019 року, суд постановив ухвалу про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання 24.04.2019 року та відклав розгляд клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання (протокольна ухвала). Про дату, час та місце наступного судового засідання сторони повідомлені шляхом їх виклику ухвалою від 05.04.2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.04.2019 року.

24.04.2019 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.05.2019 року.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання, а саме на 29.05.2019 року.

29.05.2019 року до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 29.05.2019 року (вх.канц. № 02.1-34/4528/19 від 29.05.2019 року), в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі своїм правом участі в судовому засіданні не скористались про причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали.

При цьому, обізнаність відповідачів 1 та 2 про дату, час та місце судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями № 2371400031164 та № 2371400031172, які наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідачів в судове засідання враховується наступне

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/81/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Люкс-1" (Боржник) кредитного договору б/н від 14.08.2017 року.

21.02.2018 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором б/н від 14.08.2017 року між Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № POR1519246219534, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" (Боржник) за договором банківського обслуговування б/н від 14.08.2017 року.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 14.08.2017 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" (відповідач 1) утворилась заборгованість в сумі 47 254,04 грн. заборгованості.

З огляду на вказане, позивачем заявлено позов, щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" та ОСОБА_1 47 254,04 грн., з яких 28 310,39 грн. заборгованості за кредитом, 6 882,80 грн. заборгованості за відсотками, нарахованих за прострочену заборгованість, 8 541,04 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3 519,81 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 (Репетило О.В.) заперечує проти позову, вказуючи на те, що останній не ознайомлений з матеріалами позовної заяви та зазначає, що проходить військову службу в лавах ВСУ в районі проведення операції Об`єднаних сил та немає можливості брати участь в судових засіданнях.

Також, у відзиві відповідач 2 вказує, що відповідно ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей" банкам забороняється нараховувати відсотки за користування кредитом, а також штрафи та пеню за невиконання зобов`язань мобілізованим військовослужбовцям, резервістам та військовозобов`язаним на час особливого періоду, антитерористичної операції.

Матеріали справи не містять відзиву або письмових пояснень з долученням відповідних доказів в якому би відповідач 1 (ТОВ "ТРАНС-ЛЮКС-1") вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 14.08.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1 (Боржник, Відповідач 1) було підписано з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк, позивач) анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання "КУБ" (а.с. 21, т. 1).

За умовами Анкети-заяви від 14.08.2017 року Клієнт банку, підписавши дану заяву погоджується приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", які розміщені на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають кредитний договір.

Також, у Анкеті-заяві вказано істотні умови кредитного договору, відповідно до яких вид кредиту є строковим; розмір кредиту визначається ПриватБанком та вказується у профайлі Позичальника на сайті kub.pb.ua; строку кредиту становить 12 місяців з моменту видачі коштів; проценти (комісія) за користування кредитом становить 2% в місяць від початкового розміру кредиту; порядок погашення заборгованості за кредитом - щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів; у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять 4 % на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі та згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Укладення кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку розмістити у мережі інтернет відомості про його бузнес0проект, за яким Банк на дає кредит (п.п. 1.1 - 1.5 Анкети -заяви).

14.08.2017 року Анкета-заява підписана ТОВ "ТРАНС-ЛЮКС-1" в особі Репетило О.В. та приєднана Банком до Умов та правил надання послуги КУБ (а.с. 22, т. 1).

Пунктом 3.2.8. Умов банківських послуг регулюються взаємовідносини між Клієнтом та Банком щодо правил надання кредиту "Кредит КУБ" (а.с. 23-28, т. 1).

Зокрема, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват 24.

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви системі Приват 24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного банку України, які регулюють кредитні відносини (п. 3.2.8.1 Умов).

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги складає від 50 000,00 грн. до 1 000 000,00 грн. (п. 3.2.8.2. Умов).

Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості за договором у терміни зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу (3.2.8.3.1.3 Умов).

Згідно п. 3.2.8.3.2. користування послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.8.6.2.).

При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошевих зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НІБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.2.8.3.3. Умов).

За змістом п.п. 3.2.8.5.2., 3.2.8.5.3. та 3.2.8.5.5. Клієнт зобов`язується оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2. Повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені, в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку. Сплатити Банку проценти згідно з п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2.

Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, а також для усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим договором, при настанні термінів платежів згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі недостатньої кількості коштів для оплати чергового платежу щодо послуги, сума неоплаченого платежу виноситься на прострочення до моменту погашення (3.2.8.5.6 Умов).

Сторони узгодили, що умовою надання кредиту банком є наявність активного поточного рахунку Клієнта в ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" (3.2.8.5.16 Умов).

Відповідно п. 3.2.8.7.1. за погодженням із Банком здійснити дострокове (повне або часткове) погашення кредиту. При цьому Клієнт зобов`язаний одночасно сплатити Банку проценти згідно з п. 3.2.8.3.2., неустойку (штраф, пеню), якщо на момент дострокового погашення кредиту у Банка виникли підстави для стягнення неустойки, а також інші платежі згідно з цим Договором. Черговість погашення заборгованості зазначена в п. 3.2.8.9.6.

Згідно п. 3.2.8.9.1. за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (3.2.8.9.2. Умов).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п. 3.2.8.3.1.) (3.2.8.9.3. Умов).

У разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п.3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.8.10.1. Умов).

У разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 3.2.8.5.8, 3.2.8.5.9, 3.2.8.5.12. цього договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 1 % від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється у гривні (п. 3.2.8.10.2 Умов).

Згідно п. 3.2.8.10.3. нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років ( п. 3.2.8.10.5. Умов).

Також судом встановлено, що 21.02.2018 року між ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством "Приватбанк" (Кредитор, позивач) укладено договір поруки № POR1519246219534 (а.с. 38, т. 1).

Предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" (Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1), по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2,0 % відсотка від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4,0 % відсотки від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний у Угоді 1.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника що забезпечені договором збільшуються внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Поручитель при укладанні Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Відповідно п. 1.2. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом. винагород, штрафів, пені та інших платежів. відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя. на момент укладання цього договору. в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання Поручителя банкрутом.

Згідно п. 1.4. до Поручителя, який виконав зобов`язання Боржника за Угодою 1, переходять всі права Кредитора за Угодою 1, що укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором за Угодою 1.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 Договору).

У випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання. передбаченого п.1.1 договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов"язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншим, способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2. Договору).

У випадку невиконання Поручителем зобов`язань Боржника за Угодою, згідно вимоги Кредитора, зазначеної в п.п.2.1.2 п.2.1 договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. Сплата пені не звільняє Поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором. (п. 3.1 Договору).

У випадку невиконання Кредитором зобов`язань згідно п. 2.3.l договору, Кредитор сплачує на користь Поручителя штраф в розмірі 50,00грн. (п. 3.2 Договору).

Відповідно п. 4.1 Договору сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 договір припиняє свою дію.

16.08.2017 року на підставі укладеного договору на поточний рахунок відповідача 1 перераховано грошові кошти в суму 143 000,00 грн, в підтвердження чого додано виписки по рахунку та меморіальний ордер (а.с. 31-37, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, в зв`язку з порушенням ТОВ "ТРАНС-ЛЮКС-1" зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредитної заборгованості 07.12.2018 року Банком на адресу Боржника (ТОВ "ТРАНС-ЛЮКС-1") та Поручителя (Репетило О.В.) надіслано повідомлення № 30.1.0.0/2 про наявність заборгованості (а.с. 40-44, т. 1).

Станом на 26.12.2018 року заборгованість відповідача 1 перед Банком становить 47 254,04 грн., з яких 28 310,39 грн. заборгованість за кредитом, 6 882,80 грн. заборгованість за відсотками, 8 541,04грн., заборгованість за комісією та 3 519,81 грн. заборгованість по пені, що підтверджується відповідним розрахунком, який наявний в матеріалах справи (а.с. 29, т.1).

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку Анкеті-заяві від 14.08.2017 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд прийшов до висновку, що між сторонами при обопільному підписанні Анкети-заяви виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач 1, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 14.08.2017 року, містить істотні умови кредитного договору.

Також суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого договору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1 (позичальник) 16.08.2017 року отримав від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту в сумі 143 000,00 грн. і які повинен був повернути останньому, що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості станом на 26.12.2018 року (а.с. 29, т. 1).

В зв`язку з неналежним виконанням Позичальником (відповідачем 1) свого зобов`язання по сплаті боргу за Договором від 14.08.2017 року позивач 07.12.2018 року звернувся до нього та Поручителя (відповідача 2) з повідомленням № 30.1.0.0/2 від 07.12.2018 року про виконання зобов`язань за Договором від 14.08.2017 року (а.с. 40-44, т.1).

Непроведення розрахунків по Договору від 14.08.2017 року Позичальником (відповідач 1) та Поручителем (відповідач 2) спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до Позичальника (відповідача 1) за договором від 14.08.2017 року, а і до Поручителя (відповідача 2) за Договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, умовами п. 1.5. Договору поруки його сторонами погоджено, що у випадку не виконання боржником зобов`язань за "Угодою 1" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом п. 2.4.1. Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1. цього договору.

Згідно із п. 2.1.2. Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання та вимагати виконання поручителем взятих на себе зобов`язань іншими способами.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачами 1, 2 та будь-якого реагування з їх сторони на надіслану позивачем (банком) претензію стосовно негайного погашення кредитної заборгованості.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 28 310,39 грн. правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідачів 6 882,80 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 8 541,04 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3 519,81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, в результаті чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом та пені підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошевих зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НІБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.2.8.3.3. Умов).

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (3.2.8.9.2. Умов).

У разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п.3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.8.10.1. Умов).

Сторонами визначено строк нарахування неустойки протягом 15 років з дня коли зобов`язання мало бути виконано, а також збільшено до 15 років терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів, неустойки, пені, штрафів.

Судом не виявлено недоліків у правильності розрахунків заборгованості за Договором (а.с. 29).

Позивачем не направлялося вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитом,

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 (ТОВ "ТРАНС-ЛЮКС-1) 8 541,04 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії (сума з 16.08.2018 року є незмінною згідно розрахунку (а.с. 29); 3 519,81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу стягнення заборгованості за процентами в сумі 6 882,80 грн., суд враховує наступне.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Положення документів, які підтверджують виникнення договірних зобов`язань, не містять норм про нарахування процентів за користування кредитом понад 12 місяців з моменту видачі кредитних коштів (п. 1.3. Анкети заяви (а.с. 21).

Оскільки, видача кредиту відбулася 16.08.2017 року. що підтверджено випискою по рахунку (а.с. 31), строк кредитування з урахуванням п. 1.3. Анкети заяви становить 12 місяців і спливає 17.08.2018 року (початок перебігу обчислюється з наступного дня після перерахування кредитних коштів).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 30) станом на 17.08.2018 року залишок заборгованості за процентами становив 1 461,78 грн.

Отже, проценти в сумі 6 882,80 - 1 461,78 = 5 421,02 грн. нараховано всупереч вимогам ст. ст. 625, 1048, 1049, 1050 ЦК України, з недотриманням висновків Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та положень договірних зобов`язань.

Тому, вимога позову про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню в сумі 1 461,78 грн.

Отже, вимоги до ТОВ "ТРАНС-ЛЮКС-1" підлягають частковому задоволенню в сумі 47 254,04 - 5 421,02 = 41 833,02 грн.

Щодо стягнення з відповідача 2 (Репетило О.В.) заборгованості у вигляді відсотків, комісії та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

23.05.2018 року між командиром військової частини НОМЕР_2 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України полковником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб солдатсько сержантського та старшинського складу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту.

Згідно п. 3 контракт є строковим та укладається відповідно на строки установлених законодавством, за узгодженням сторін на шість місяців (а.с. 89-92, т. 1).

Разом з тим, як встановлено судом даний контракт продовжено, оскільки відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 № 782/157/2019 від 15.03.2019 року, ОСОБА_1 на даний час з Військовою частиною НОМЕР_2 залучений до виконання бойових завдань в зоні проведення Операції Об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областях (а.с. 88, т. 1).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18.03.2014 року і триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в ст.ст. 1, 2 Закону закріплені Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Враховуючи, що п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період скасовано відповідальність за порушення грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Викладені висновки підтверджені позицією Верховного Суду у справах №496/188/17 (постанова від 15.05.2018 року); №199/8367/16 (постанова від 27.03.2019 року); №327/353/16 (постанова від 10.01.2019 року); №522/12270/15-ц (постанова від 26.12.2018 року).

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь - яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Оскільки, ОСОБА_1 є солідарним боржником за кредитним договором, через невиконання основного зобов`язання до нього пред`явлено вимогу про сплату процентів, комісії та пені, то нарахування та пред`явлення вказаних вимог здійснено протягом особливого періоду за невиконання перед банком грошових зобов`язань.

Незважаючи на ту обставину, що законодавець оперує поняттям заборони "нарахування" штрафних санкцій та процентів, суд вважає за необхідне застосувати розширювальне тлумачення даної норми.

Так, неможливість нарахування певних зобов`язань охоплює заборону їх визначення до сплати, пред`явлення в якості вимог та не допускає примусового стягнення таких зобов`язань з особи, яка має відповідний статус.

Враховуючи, набуття з 23.05.2018 року ОСОБА_1 статусу військовослужбовця, то починаючи з цієї дати ПАТ "Приватбанк" нараховано відповідачу 2 до сплати та пред`явлено до стягнення вимоги зі сплати процентів, комісії, яка визначена у договірних відносинах як щомісячні проценти за користування послугою, пені всупереч вимогам п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року № 6-1746цс16.

Разом з тим, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не звільняють військовослужбовців від виконання зобов`язання за кредитним договором повністю.

Тому, суд задовольняє вимогу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту в сумі 28 310,39 грн.

Позивачем не надано розрахунку заборгованості станом на 23.05.2018 року, тому суд виходить з наявних у матеріалах справи відомостей щодо строків нарахування зобов`язань.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 29) судом встановлено, що станом на 17.05.2018 та 12.06.2018 р.р. заборгованість по процентам та комісії була відсутньою.

Сума непогашеної пені станом на 17.05.2018 року становила 14,94 грн., однак 12.06.2018 року платежем в сумі 367,63 грн. була погашена.

Отже, визначені до стягнення у позові суми заборгованості зі сплати процентів, комісії, пені обчислені за період після 23.05.2018 року.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість за Кредитним договором від 14.08.2017 року в розмірі 6 882,80 грн. (5421,02 грн. - нараховані поза межами строку кредитування; 1 461,78 грн. - після 23.05.2018 року), 8 541,04 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3 519,81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідачі не подали до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

При прийняті рішення по даній справі судом прийнято до уваги, що відповідачами не було надано ні доказів погашення заборгованості, ні власного контррозрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене заявлений Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" позов підлягає задоволенню судом частково.

Окрім того при прийнятті рішення з огляду на те, що відповідач 2 являється фізичною особою без статусу суб`єкта господарювання судом враховано, що у даній справі сторонами основного зобов`язання за договором від 14.08.2017 року, тобто кредитором і боржником, є юридичні особи.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ст.20 ГПК України.

Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-/ІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15.12.2017 у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 202/33292/13-ц).

Процесуальним законом не передбачено солідарного стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів в рівних частках пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки, при подачі позову сплачено 1 921,00 грн., то на кожного з відповідачів при розподілі витрат припадає сума 960,50 грн.

Вимоги до ТОВ "ТРАНС-ЛЮКС-1" задоволено частково, в сумі 47 254,04 - 5421,02 = 41 833,02 грн., що становить 88,52792269190105 %, тому з відповідача 1 слід стягнути 850,31 грн. - витрат зі сплати судового збору.

До відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) пред`явлено вимоги в сумі 47 254,04 грн., з яких задоволено 28 310,79 грн. грн., що складає 59,91189324764613 %.

Отже, з відповідача 2 на користь позивача слід стягнути 575,45 грн. витрат зі сплати судового збору.

Тому, судові витрати в сумі 495,24 грн. (1 921,00 - 850,31 - 575,45) слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" (вул. Робітнича, буд. 26, с. Мар`янівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23716, код 39210795) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) заборгованість кредитом за Кредитним договором № Б/Н від 14.08.2017 року в розмірі 28 310,39 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" (вул. Робітнича, буд. 26, с. Мар`янівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23716, код 39210795) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) заборгованість за Кредитним договором № Б/Н від 14.08.2017 року в розмірі 1 461,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 8 541,04 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3 519,81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Відмовити у задоволенні позову в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" (вул. Робітнича, буд. 26, с. Мар`янівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23716, код 39210795) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) заборгованості за відсотками за Кредитним договором № Б/Н від 14.08.2017 року в розмірі 5 421,02 грн., нарахованими за період з 17.08.2018 року по 26.12.2018 року.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) заборгованості за Кредитним договором № Б/Н від 14.08.2017 року в розмірі 1 461,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 8 541,04 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 3 519,81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЛЮКС-1" (вул. Робітнича, буд. 26, с. Мар`янівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23716, код 39210795) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) 850,31 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) 575,45 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Судові витрати в сумі 495,24 грн. залишити за позивачем.

4. Видати накази після набранням судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 06 червня 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (а/с 1800, м. Дніпро, 49027; вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094)

4 - відповідачу 1 (вул. Робітнича, буд. 26, с. Мар`янівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23716)

5, 6, 7 - відповідачу 2 (вул. Молодіжна, буд. 15, с. Кисляк, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23726; Польова пошта В4050, м. Гайсин, Вінницька обл.; вул. Робітнича, буд. 26, с. Мар`янівка, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23716)