Рішення

від 22.05.2019 по справі 908/676/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/45/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 Справа № 908/676/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поштова адреса : 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Матріца» , (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40)

про стягнення суми 24922 грн. 00коп.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

18.03.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матріца» про стягнення суми 24922грн. 00 коп., що складається з 20409 грн. 05 коп. суми основного боргу, 3484 грн. 01 коп. суми пені, 602грн. 17коп. суми інфляційних втрат, 426 грн. суми 3% річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 справу № 908/676/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/676/19, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 275-277 Господарського кодексу України, ЗУ «Про теплопостачання» та договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді № 976 від 01.03.2003, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца 24 922,00 грн. заборгованості, що складається з основного боргу в розмірі 20 409,05 грн., пені в розмірі 3 484,01 грн., 3 % річних в розмірі 426,77 грн. і інфляційних втрат в розмірі 602,17 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (код ЄДРПОУ 32260959) є: 69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, б. 40, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 25.03.2019 про відкриття провадження у справі № 908/676/19, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/676/19.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 25.03.2019 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі

Отже, 24.04.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.05.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2003 між Концерном «Міські теплові мережі» в особі повіреного КП Теплові мережі Ленінського району (станом на час розгляду справи - Дніпровського району, теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Матріца (далі - споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 976, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з п. 1.3., а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору останній діє з 01.03.2003 по 29.02.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди Сторін про його розірвання.

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання даного договору, отже станом на час розгляду справи договір є діючим.

Згідно з п. 3.2.2. договору відповідач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці /гривні/ відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п.п. 6.3.Длоговору, Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим .надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов`язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця , наступного за розрахунковим , повернути його Енергопостачальній організації. Підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є Акт надання послуг, підписаний обома Сторонами .

Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена Споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку (п. 6.5. Договору).

Відповідно до п. 6.6. Споживач зобов`язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати. .

В преамбулі Договору зазначено, що постачання відповідачу (споживачу) теплової енергії здійснювалося на приміщення кв. 1,2 по пр. Леніна, 177.

На виконання умов Договору з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 20 409,05 грн.

Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.3 Договору підписані не були. При цьому в актах міститься примітка, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з жовтня 2017 по квітень 2018.

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлені на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.(копії долучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з жовтня 2017 року по квітень 2018 року не здійснив, таким чином станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за спожиту теплову енергію становить 20 409,05 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 20 409,05 грн. основного боргу, документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 484,01 грн., 3 % річних в розмірі 426,77 грн. і інфляційних втрат в розмірі 602,17 грн.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 7.2.3 Договору, яким встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5№ від належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 3 484,01 грн.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 484,01 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 602,17 грн. інфляційних втрат та 426,77 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Матріца (69037 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 40, код ЄДРПОУ 32260959) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458) 20 409,05 грн. (двадцять тисяч чотириста дев`ять гривні 05 коп.) основного боргу, пеню у розмірі 3 484,01 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 01 коп.), інфляційні втрати у розмірі 602,17 грн. (шістсот дві гривні 17 коп.), 3% річних у розмірі 426,77 грн. (чотириста двадцять шість гривень 77 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.06.2019.

Суддя Н.А. Колодій