Рішення
від 28.05.2019 по справі 910/474/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019Справа № 910/474/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Товариства з

обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"

про стягнення 511302,75 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"

до Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Товариства з

обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс"

про стягнення 108333,34 грн.

Представники:

від позивача : Скрицька Н.А.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Граніт Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" про стягненння 511302,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору субпідряду № 17/07/18/1 від 18.07.2017 не в повному обсязі здійснив оплату виконаних робіт, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 472039,42 грн. та пеню у розмірі 39263,33 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.02.2019; зобов`язати позивача надати суду докази на підтвердження часткової оплати відповідачем вартості виконаних робіт за договором субпідряду № 17/07/18/1 від 18.07.2017.

12.02.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" надійшов зустрічний позов та заява про відкладення підготовчого засідання з підстав того, що представник станом на день проведення підготовчого засідання у справі № 910/474/19 буде брати участь в іншому судовому засіданні в Обухівському районному суді Київської області.

Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 суд ухвалив: прийняти для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" до Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" про стягнення 108333,34 грн.; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

19.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У підготовче засідання 19.02.2019 з`явився представник позивача за первісним позовом. Представники відповідача за первісним позовом не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про оголошення перерви в підготовчому засідання з метою надання йому можливості ознайомитися з матеріалами зустрічного позову.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 19.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.02.2019.

25.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

26.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом зазначив про вчинення ним всіх можливих дій по реєстрації податкових накладних.

У підготовче засідання 26.02.2019 з`явився представник позивача за первісним позовом. Представники відповідача за первісним позовом не з`явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, судом відмовлено в його задоволенні.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.03.2019.

07.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, згідно з якою позивач за зустрічним позовом підтримує зустрічні позовні вимоги.

У підготовче засідання 19.03.2019 з`явилися представники сторін.

У підготовчому засіданні 19.03.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 суд ухвалив: закрити підготовче провадження у справі № 910/474/19; призначити справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019.

Судове засідання 16.04.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.

З огляду на повернення судді Картавцевої Ю.В. з лікарняного, ухвалою суду від 18.04.2019 судове засідання призначено на 28.05.2019.

28.05.2019 до відділу діловодства суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості представника в іншому судовому засіданні.

У судове засідання 28.05.2019 з`явився представник позивача за первісним позовом. Представник відповідача за первісним позовом не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 216 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення розгляду справи. Так, неможливість одного з представників відповідача за первісним позовом бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника (в тому числі керівника). З огляду на наведене, в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

У судовому засіданні 28.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2017 між ТОВ МСУ-2 (підрядник) та ДП Граніт України ТОВ Енергопромімпекс (субпідрядник) укладено договір субпідряду №17/07/18/1 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого субпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботу з ремонту захисного шару та нанесення антикорозійного захисту конструкцій опор, прогонових будов та підпірних стін на об`єкті: Капітальний ремонт шляхопроводу у складі транспортної розв`язки на Одеській площі у Голосіївському районі, а підрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.2. Договору оплата за цим договором здійснюється підрядником субпідряднику на його поточний рахунок в національній валюті України протягом 5 банківських днів за фактом виконання роботи, за умови отримання оплати за виконані роботи від замовника, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що виконання робіт оформляється актами форми КБ-2в, КБ-3, підписаними обома сторонами.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення з вини підрядника передбачених цим договором строків перерахування платежів за виконані роботи, зазначених у п. 3.2. цього договору, підрядник сплачує субпідряднику пеню за кожен день в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за виконані роботи.

Згідно з п. 10.12. Договору субпідрядник зобов`язаний надати підряднику належним чином оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України податкову накладну. У разі порушення порядку заповнення/реєстрації податкової накладної субпідрядник зобов`язаний відшкодувати підряднику суму коштів в розмірі податкового кредиту, який втрачений ним у зв`язку з неналежним оформленням/реєстрацією податкових накладних субпідрядником.

Додатковою угодою №1 до Договору сторонами доповнено розділ 3 Договору пунктом 3.4. наступного змісту: субпідрядник повертає підряднику генпідрядний відсоток розмірі 2% від суми виконаних робіт.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання Договору сторонами підписано та скріплено печатками сторін довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також акти виконаних робіт форми КБ-2в: №1 від 20.11.2017 на суму 2603522,32 грн., №2 від 30.11.2017 на суму 1784298,66 грн., №1/12 від 20.12.2017 на суму 901005,83 грн., №2/12 від 20.12.2017 на суму 356828,80 грн., №3/12 від 20.12.2017 на суму 50383,81 грн.

Судом встановлено, що відповідачем сплачено на рахунок позивача грошові кошти за наступними платіжними дорученнями: №884 від 25.07.2017 на суму 1000000,00 грн., №937 від 02.08.2017 на суму 1500000,00 грн., №1320 від 13.10.2017 на суму 500000,00 грн., №1351 від 20.10.2017 на суму 500000,00 грн., №1425 від 06.11.2017 на суму 250000,00 грн., №1520 від 22.11.2017 на суму 500000,00 грн., №1534 від 23.11.2017 на суму 300000,00 грн., №1625 від 13.12.2017 на суму 400000,00 грн., №15 від 15.01.2018 на суму 250000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до акту наданих послуг від 23.01.2018 сума генпідрядних послуг складає 24000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом складено податкову накладну № 4 (на суму 400000,00 грн.) від 13.12.2017 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, як зазначав позивач, податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено, а рішенням Комісії ДФС від 10.12.2017 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 13.12.2017.

Судом встановлено, що 18.12.2018 ДП "Граніт Україна" ТОВ "Енергопромімпекс" звернулося до Державної фіскальної служби України із скаргою на рішення комісії ДФС України від 10.12.2018.

27.12.2018 Рішенням Комісії з питань розгляду скарг залишено скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.12.2017, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 (на суму 250000,00 грн.) від 06.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог за первісним позовом, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом всупереч умовам договору субпідряду № 17/07/18/1 від 18.07.2017 не в повному обсязі здійснив оплату виконаних робіт, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Зважаючи на це, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом основний борг у розмірі 472039,42 грн. та пеню у розмірі 39263,33 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані понесенням позивачем за зустрічним позовом збитків у розмірі 108333,34 грн., що складають суму втраченого податкового кредиту у зв`язку з неналежним виконанням Дочірнім підприємством Граніт Україна Товариства з обмеженою відповідальністю Енергопромімпекс передбаченого договором субпідряду № 17/07/18/1 від 18.07.2017 обов`язку з оформлення та реєстрації податкових накладних, з огляду на що позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 108333,34 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Щодо вимог за первісним позовом.

Як встановлено судом, на виконання Договору сторонами підписано та скріплено печатками сторін довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також акти виконаних робіт форми КБ-2в: №1 від 20.11.2017 на суму 2603522,32 грн., №2 від 30.11.2017 на суму 1784298,66 грн., №1/12 від 20.12.2017 на суму 901005,83 грн., №2/12 від 20.12.2017 на суму 356828,80 грн., №3/12 від 20.12.2017 на суму 50383,81 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних робіт за Договором складає 5696039,42 грн.

Як встановлено судом, відповідачем сплачено на рахунок позивача грошові кошти за наступними платіжними дорученнями: №884 від 25.07.2017 на суму 1000000,00 грн., №937 від 02.08.2017 на суму 1500000,00 грн., №1320 від 13.10.2017 на суму 500000,00 грн., №1351 від 20.10.2017 на суму 500000,00 грн., №1425 від 06.11.2017 на суму 250000,00 грн., №1520 від 22.11.2017 на суму 500000,00 грн., №1534 від 23.11.2017 на суму 300000,00 грн., №1625 від 13.12.2017 на суму 400000,00 грн., №15 від 15.01.2018 на суму 250000,00 грн. Загалом відповідачем за первісним позовом сплачено 5200000,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до акту наданих послуг від 23.01.2018 сума генпідрядних послуг складає 24000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом, за вирахуванням послуг генпідряду (оскільки Додатковою угодою №1 до Договору сторонами доповнено розділ 3 Договору пунктом 3.4. наступного змісту: субпідрядник повертає підряднику генпідрядний відсоток розмірі 2% від суми виконаних робіт), складає 472039,42 грн.

Згідно з п. 3.2. Договору оплата за цим договором здійснюється підрядником субпідряднику на його поточний рахунок в національній валюті України протягом 5 банківських днів за фактом виконання роботи, за умови отримання оплати за виконані роботи від замовника, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт.

З огляду на наведене, станом на дату звернення до суду з позовом строк здійснення відповідачем за первісним позовом оплати за Договором є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем за первісним позовом не надано доказів сплати коштів за Договором у розмірі 472039,42 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості - 472039,42 грн., у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що первісні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 39263,33 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення з вини підрядника передбачених цим договором строків перерахування платежів за виконані роботи, зазначених у п. 3.2. цього договору, підрядник сплачує субпідряднику пеню за кожен день в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за виконані роботи.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, судом встановлено, що його розраховано за період з 16.01.2018 по 16.07.2018 відносно суми 472039,42 грн., оскільки остання оплата за Договором була здійснена 15.01.2018.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом залишились неоплаченим акти виконаних робіт №2/12 від 20.12.2017 на суму 356828,80 грн., №3/12 від 20.12.2017 на суму 50383,81 грн. та №1/12 від 20.12.2017 на суму 901005,83 грн. (частково).

Так, оскільки вказані акти підписані 20.12.2017, враховуючи п. 3.2. Договору, строк оплати за вказаними актами є таким, що настав 28.12.2017, тобто перший день прострочення слід відраховувати з 29.12.2017.

У зв`язку з наведеним, оскільки перший день прострочення слід відраховувати з 29.12.2017, тому, враховуючи встановлене ст. 232 Господарського кодексу України обмеження нарахування пені шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано , останнім днем нарахування пені є 29.06.2018.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені за період з 16.01.2018 (як заявлено позивачем) по 29.06.2018 відносно суми 472039,42 грн., суд зазначає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, становить 38875,36 грн., а тому позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, у зазначеному розмірі.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідачем за зустрічним позовом складено податкову накладну № 4 (на суму 400000,00 грн.) від 13.12.2017 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, як зазначав позивач, податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено, а рішенням Комісії ДФС від 10.12.2017 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 13.12.2017.

Як встановлено судом, 18.12.2018 ДП "Граніт Україна" ТОВ "Енергопромімпекс" звернулося до Державної фіскальної служби України із скаргою на рішення комісії ДФС України від 10.12.2018.

27.12.2018 Рішенням Комісії з питань розгляду скарг залишено скаргу без задоволення.

Як встановлено судом, Рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.12.2017, відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 (на суму 250000,00 грн.) від 06.11.2017.

Як зазначав відповідач за зустрічним позовом, він зробив всі можливі дії для реєстрації податкових накладних №2 та №4.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом не реалізовано свого права щодо звернення до суду та оскарження рішень Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 108333,34 грн., тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача за зустрічним позовом щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.12.2018 у справі №908/76/18.

При цьому, згідно з п. 10.12. Договору субпідрядник зобов`язаний надати підряднику належним чином оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України податкову накладну. У разі порушення порядку заповнення/реєстрації податкової накладної субпідрядник зобов`язаний відшкодувати підряднику суму коштів в розмірі податкового кредиту, який втрачений ним у зв`язку з неналежним оформленням/реєстрацією податкових накладних субпідрядником.

За наведених обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 108333,34 грн., які обґрунтовані понесенням позивачем за первісним позовом збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту у зв`язку з нереєстрацією відповідачем за зустрічним позовом податкових накладних (№2 на суму 250000,00 грн., №4 на суму 400000,00 грн.), підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог; витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" (03148, м.Київ, вул. Жмеринська, будинок 22; ідентифікаційний код: 39221498) на користь Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" (04201, м.Київ, вул. Полярна, будинок 19-Б; ідентифікаційний код: 33864982) основний борг у розмірі 472039 (чотириста сімдесят дві тисячі тридцять дев`ять) грн. 42 коп., пеню у розмірі 38875 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 7663 (сім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 72 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" (04201, м.Київ, вул. Полярна, будинок 19-Б; ідентифікаційний код: 33864982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" (03148, м.Київ, вул. Жмеринська, будинок 22; ідентифікаційний код: 39221498) грошові кошти у розмірі 108333 (сто вісім тисяч триста тридцять три) грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.06.2019

Суддя Ю.В. Картавцева

Дата ухвалення рішення28.05.2019
Оприлюднено07.06.2019

Судовий реєстр по справі —910/474/19

Рішення від 28.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

Ухвала від 18.04.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

Ухвала від 19.03.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

Ухвала від 27.02.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

Ухвала від 20.02.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

Ухвала від 18.02.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

Ухвала від 21.01.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Картавцева Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні