Рішення

від 31.05.2019 по справі 910/14909/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2019Справа № 910/14909/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/14909/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт";

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-7";

Про стягнення 315 000,00 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-7" 315 000,00 грн. заборгованості за договором позики від 23.04.2018 № 23/04-2018.

Позовні вимоги мотивовані порушенням майнових прав позивача через невиконання відповідачем обов`язку з повернення поворотної фінансової допомоги в установлений строк.

На підтвердження заявлених вимог суду було подано договір, платіжні документи на підтвердження перерахування відповідачеві грошових коштів в якості поворотної фінансової допомоги та часткового повернення коштів відповідачем, вимогу про повернення фінансової допомоги та докази її направлення відповідачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/14909/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив (суддя Якименко М.М.).

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ між суддями через припинення здійснення повноважень суддею Якименком М.М., справу № 910/14909/18 було передано на розгляд судді Мандриченку О.В.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 справу № 910/14909/18 прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О.В.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалах як від 19.12.2018, так і від 01.04.2019 строки відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернувся без вручення відповідачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.12.2018 та ухвалою від 01.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду з позовом про стягнення 315 000,00 грн., позивач вказав, що 23.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" в якості позикодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-7" в якості позичальника уклали договір позики № 23/04-2018, за умовами якого позивач зобов`язався надати позику (поворотну фінансову допомогу), тобто суму грошових коштів в національній валюті України, що передається платнику податків у користування на визначений строк і не передбачає нарахування процентів або інших видів грошової компенсації як сплати за користування ними, а відповідач зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до приєднаного до позовної заяви примірника договору, сума фінансової допомоги, яка надається в якості позики, складає 335 000,00 грн., а у разі якщо фактичний розмір позики виявиться меншим, сумою позики вважатиметься фактично надана сума коштів; строк повернення - два місяці з моменту надходження першого платежу по договору на банківський рахунок позичальника.

Згідно з п. 5.1 - п. 5.3 договору позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок в обумовлений сторонами строк і позичальник вправі повернути допомогу достроково, а також може повертати її частинами.

Строк дії договору сторонами було встановлено у розділі 6 договору, де вказується, що договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання сторонами.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем було приєднано засвідчену фотокопію власного примірника договору з описаними вище умовами, який не містить підпису уповноваженої особи відповідача та відтиску його печатки. При цьому, з позовної заяви та приєднаних до неї документів слідує, що після досягнення сторонами домовленості про укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги, уповноважена особа позивача підписала тест договору та після проставлення печатки, тест було передано відповідачеві для подальшого оформлення. Не отримавши від відповідача примірника договору з підписом уповноваженої особи та відтиском печатки, позивач приступив до його виконання, а відповідач, у свою чергу, прийняв таке виконання.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивач виконав взяті на себе договором зобов`язання, а саме: перерахував відповідачеві 335 000,00 грн. у період з 27.04.208 по 08.06.2018, що підтверджується платіжним дорученням, приєднаними до позовної заяви (від 27.04.2018 № 19 на суму 10 000,00 грн., № 21 на суму 30 000,00 грн., № 23 на суму 70 000,00 грн.; від 08.05.2018 № 28 на суму 150 000,00 грн.; від 11.05.2018 № 30 на суму 55 000,00 грн.; від 18.05.2018 № 27 на суму 20 000,00 грн.; від 08.06.2018 № 46 на суму 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що 18.05.2018 відповідач перерахував позивачеві 20 000,00 грн. в якості повернення коштів, отриманих за договором від 23.04.2018.

16.07.2018 позивач надіслав відповідачеві вимогу від 12.07.2018 № 12-07/18 про повернення зворотної фінансової допомоги в сумі 315 000,00 грн. протягом 30-ти днів х дня направлення вимоги. Також у своєї вимозі відповідач просив повернути підписаний примірник договору.

Спір к справі виник внаслідок того, що відповідач порушив договірні зобов`язання та не повернув кошти у визначений строк.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що між сторонами фактично виникли правовідносини позики з огляду на приписи абз. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України, де вказується, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, судом було встановлено з належних, допустимих і достовірних засобів доказування, що позивач надав відповідачеві кошти в якості поворотної фінансової допомоги в сумі 335 000,00 грн., з яких відповідач повернув лише 20 000,00 грн., а отримавши вимогу про повернення решти боргу та примірника договору, оформленого зі свого боку, її не виконав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що майнові права позивача є такими, що потребують захисту в судовому порядку за заявленим позовом. При цьому, суд враховує наступні положення законодавства.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з нормами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Нормами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами укладеного договору та відповідно до встановлених судом фактичних обставин, відповідач був зобов`язаний повернути отримані в якості фінансової допомоги грошові кошти позивачеві не пізніше 27.06.2018 (через два місяці після перерахування першого платежу (траншу).

Обов`язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Також відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Відповідач не подав суду фактичних даних на спростування позовних вимог або ж доказів належного виконання обов`язку з повернення позивачеві наданих в якості поворотної фінансової допомоги коштів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не повернув отримані у позику кошти в обумовлені договором строки, чим порушив взяті на себе зобов`язання та положення діючого законодавства, що регулює правовідносини господарюючих суб`єктів.

На підставі встановлених судом обставин справи позовні вимоги про стягнення 315 000,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-7" (03113, м. Київ, просп. Перемоги, 68/1, ідентифікаційний код 36215921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго експорт" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 29-б, ідентифікаційний код 36843991) 315 000 (триста п`ятнадцять) тисяч боргу та 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко