Рішення

від 06.06.2019 по справі 910/3019/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2019Справа № 910/3019/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3019/19

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛ ВЕЙ ТРАНС"

про стягнення 70 680,00 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Вей Транс" про стягнення 70 680,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, за невірно вказану масу вантажу у накладній.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/3019/19 від 18.03.2019р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Вей Транс" про стягнення 70 680,00 грн. залишено без руху.

08.04.2019р. від публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2019р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

11.05.2019р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що позивач в порушення п. 7 Правил складання актів перевірив вагу одного вагону та склав з приводу цього окремий комерційний акт, а не всієї партії товару. Також, відповідач вважає, що копії наказів про призначення підписантів комерційного акту № 410006/289/36 від 26.11.2018р. на відповідні посади викликають сумніви у їх легітимності, оскільки містять недоліки в їх оформленні. Крім того, відповідач стверджує, що комерційний акт № 410006/289/36 від 26.11.2018р. не відповідає дійсності, оскільки в Матеріальному пропуску №15851 від 21.11.2018р. та Дозволі №7711 на випуск вагону №95351904 від 21.11.2018р. вказана вага вагону, яка перевірялась відповідальними на те особовим, охороною та лаборантами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018р. зі станції відправлення Петропавлівка Придніпровської залізниці товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Вей Транс" відправило на станцію Чорноморськ-Порт Одеської залізниці на адресу ТОВ "Саншайн-Термінал" вантаж - пшениця, у вагоні № 95351904, що підтверджується залізничною накладною № 46400073.

Відповідно до залізничної накладної № 46400073, провізна плата за вагон становить 14 136,00 грн.

Як стверджує позивач, при проходженні вагону через станцію Знам`янка Одеської залізниці, позивачем здійснено перевірку маси вантажу та виявлено, що маса вантажу у вагоні № 95351904, не відповідає масі, вказаній відповідачем у накладній.

Згідно актів загальної форми станції Знам`янка № 88352, 53240 від 25.11.18р. на верхніх завантажувальних люках чотири ЗПП відправника № Г - 697705, 697721, 695773, 695783; на нижніх розвантажувальних люках три ЗПП відправника № Г- 695781, 695782, 695771 - справні, не пошкоджені та їх номери відповідають вказаним у перевізному документі.

Про невідповідність у перевізному документі маси вантажу на станції Знам`янка Одеської залізниці складено комерційний акт № 410006/289/36 від 26.11.2018р.

З комерційного акту № 410006/289/36 від 26.11.2018р. вбачається, що під час контрольного зважування вагона № 95351904 встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою на 7360 кг. Результат переважування зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

При прибутті вагону № 95351904 на станцію призначення Чорноморськ-Порт Одеської залізниці було проведено перевірку маси вантажу та різниці проти комерційного акту №410006/289/36 від 26.11.2018р. не виявлено, про що зазначено в розділі Є останнього.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено правила перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема щодо внесення відомостей у накладну, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 70 860,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 3 Статуту залізниць України, дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Нормами статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України, завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 861/5082 від 24.11.2000 відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом, відповідач, як вантажовідправник вантажу, зі станції відправлення Петропавлівка Придніпровської залізниці у вагоні № 95351904 не вірно вказав у залізничній накладній № 46400073 масу вантажу, про що складено комерційний акт № 410006/289/36 від 26.11.2018р.

Зокрема, перевіркою встановлено, що маса брутто вагона 77800 кг, тара з документа 20680 кг, нетто 57120 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 7360 кг.

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Вищий господарський суд України у роз`ясненнях від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначив, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу засвідчений належним чином комерційним актом № 410006/289/36 від 26.11.2018р.

Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці.

Судом встановлено, що комерційний акт № 410006/289/36 від 26.11.2018р. підписано уповноваженими особами, а саме: начальником станції Мірошніченко А.І., заступником начальника станції Швед І . В . , працівником станції Жерібло Ю.Л., з огляду на що вказаний акт є належним доказом на підтвердження факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу.

Отже, факт невідповідності маси вантажу проти зазначених даних у накладній та відсутність ознак втрати або пошкодження вантажу під час перевезення встановлений згаданим вище комерційним актом.

При цьому, Господарський суд міста Києва враховує позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 23.11.2018р. по справі №916/2450/17, а саме щодо імперативності визначеного пунктом 10 Правил складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17.

Водночас, за змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів .

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018р. у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018р. у справі №916/1993/17.

Позивачем до матеріалів справи надано копії наказів про призначення підписантів комерційного акту № 410006/289/36 від 26.11.2018р. на відповідні посади, які мають право підпису комерційних актів.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що вказані документи викликають сумніви в їх легітимності, а отже законності видачі комерційного акту №410006/289/36 від 26.11.2018р., оскільки є внутрішніми документами позивача, які оформлені відповідно до правил, визначеними на АТ "Українська залізниця".

Таким чином, з огляду на зібрані у справі докази, суд визнає комерційний акт № 410006/289/36 від 26.11.2018р, складений на станції Знам`янка Одеської залізниці, належним і допустимим доказом, яким підтверджено факт наявності розбіжностей між масою вантажу, зазначеною в залізничній накладній, та його фактичною масою.

Зі змісту накладної № 40287542 вбачається, що провізна плата становить 14 136,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену масу вантажу, нарахований відповідно до ст. 118 Статуту залізниць, становить суму 70 680,00 грн. (14 136,00 грн. х 5 = 70 680,00 грн.).

Розрахунок штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 70 680,00 грн. є арифметично вірним.

Щодо тверджень відповідача про те, що недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом згідно п.7 Правил складання актів, суд зазначає наступне.

Вказане положення Правил складання актів стосується вантажів, які доставлялись від станції відправлення до станції призначення з перевалкою чи перевантаженням у дорозі, тобто це стосується перевезень через порти, або із перестановкою вагонів із однієї ширини колії на другу у пунктах переходу через кордон. Перевезення спірного вагону відбувалось без перевалки чи перевантаження, а тому п.7 Правил складання актів в даному випадку застосуванню не підлягає.

Судом також враховано, що відповідач жодного доказу, який підтвердив би масу вантажу на момент завантаження вагону № 95351904 у розмірі нетто 64480 кг, до матеріалів справи не надав.

Посилання на Матеріальний пропуск №15851 від 21.11.2018р. та Дозвіл №7711 на випуск вагону №95351904 від 21.11.2018р. не спростовують факт недостачі вантажу, встановлений у комерційному акті № 410006/289/36 від 26.11.2018р., оскільки містять відомості зазначені відповідачем у залізничній накладній № 46400073 без здійснення перевірки маси вантажу.

Крім того, суд зазначає, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - у розмірі 70 680,00 грн., оскільки зазначення відповідачем невірної маси вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу відповідає вимогам положень Статуту та фактичним обставинам справи.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛ ВЕЙ ТРАНС" (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, приміщення 182, ідентифікаційний код 40956144) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) 70 680 грн. штрафу та 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору.

3 . Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.06.2019р.

Суддя А.І. Привалов