Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/17395/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/17395/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінструмент

До 1. Акціонерного товариства Київенерго

2. Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі

про стягнення 1 209 671,75 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Марченко О.В.

від відповідача 1: Мегріш Є.Я.

від відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінстурмент звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Київенерго про стягнення 1 209 671,75 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 1 не виконанні свої зобов`язання за договором від 31.03.2016р. в частині оплати за отриманий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 1 141 804,76 грн. основного боргу, 49 097,60 грн. інфляційних втрат та 18 769,39 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.12.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінстурмент залишено без руху.

11.01.2019р. від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17395/18, постановлено здійснювати розгляд зазначеної справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.02.2019р.

11.02.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 01.03.2019р.

01.03.2019р. судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 18.03.2019р.

18.03.2019р. підготовче засідання було відкладено на 25.03.2019р.

18.03.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі .

Ухвалою від 25.03.2019р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінстурмент про залучення співвідповідача у справі №910/17395/18 задоволено; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі .

25.03.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 12.04.2019р.

12.04.2019р. підготовче засідання було відкладено на 24.04.2019р.

Відповідач 2 у відзиві від 22.04.2019р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення та зазначив на відсутності у Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі жодних зобов`язань перед позивачем за договором про закупівлю товарів від 31.03.2016р. При цьому, вказаним учасником судового процесу наголошено, що внаслідок реорганізації відповідача 1 та виділу з нього відповідача 2 останньому ніяким чином не могло бути передано зобов`язання з оплати товару, який було поставлено у період з 22.02.2018р. по 13.04.2018р., оскільки розподільчий баланс Акціонерного товариства Київенерго не містив зобов`язань за спірним правочином, строк виконання яких на момент його складання не настав.

24.04.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 21.05.2019р.

21.05.2019р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019р.

Представником позивача у судовому засіданні 04.06.2019р. усно заявлено про стягнення суми спірної заборгованості субсидіарно з обох відповідачів.

Вказана заява позивача не була прийнята судом як така, що не відповідає приписам ст..46 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача у судовому засіданні 04.06.2019р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позов підтримано.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Представник відповідача 2 в судове засідання 04.06.2019р. не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під час судового засідання 21.05.2019р., що підтверджується відповідною розпискою.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи з урахуванням наступного.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача 2 не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 04.06.2019р., а отже, підстави для відкладення судового засідання відсутні.

В судовому засіданні 04.06.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2016р. між Публічним акціонерним товариством Київенерго (назву якого було змінено на Акціонерне товариство Київенерго ) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінструмент (продавець) було укладено договір про закупівлю товарів, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари за цим договором, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

За умовами п.1.4 договору від 31.03.2016р. кількість товару, а також номенклатура, асортимент, ціна та вартість товару зазначається сторонами у видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору становить 5 804 116,67 грн., крім того, податок на додану вартість в сумі 1 160 823,33 грн., що загалом становить 6 964 940 грн.

У п.4.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що розрахунки за договором здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактом постачання протягом 30 календарних днів після передачі товару, що оформлюється шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання товару за кількістю та якістю.

Сторони погоджуються, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору від 31.03.2016р.).

Додатковою угодою №1 від 19.12.2016р. сторонами було досягнуто згоди щодо продовження строку дії договору до 31.12.2017р.

Згідно додаткової угоди від 20.12.2017р. строк дії договору сторонами було продовжено до 31.12.2018р.

Суд приймає до уваги договір від 31.03.2016р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем 1 взаємних прав та обов`язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки від 31.03.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінструмент було поставлено, а Публічним акціонерним товариством Київенерго прийнято товар 1149156,12 грн. Обставини поставки товару на вказану вище суму підтверджуються складеними позивачем та відповідачем 1 видатковими накладними та актами приймання-передавання за період з 22.02.2018р. по 13.04.2018р. Відповідачем 1 заперечень з приводу належного виконання позивачем своїх обов`язків з поставки товару висловлено протягом розгляду справи не було.

Проте, за поясненнями позивача, покупцем за договором від 31.03.2016р. свої зобов`язання виконано в повному обсязі не було, товар не оплачено, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 141 804,76 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінстурмент до Акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення основного боргу. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом зазначалось, що пунктом 3.1 договору від 31.03.2016р. передбачено, що ціна договору становить 5 804 116,67 грн., крім того податок на додану вартість в сумі 1 160 823,33 грн., що загалом становить 6 964 940 грн.

У п.4.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що розрахунки за договором здійснюються покупцем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактом постачання протягом 30 календарних днів після передачі товару, що оформлюється шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання товару за кількістю та якістю.

Тобто, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було отримано в межах договору від 31.03.2016р. за період з 22.02.2018р. по 13.04.2018р., настав.

Наразі, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідач 2 є правонаступником відповідача 1 у спірних зобов`язаннях. При цьому, слід зауважити наступне.

Як вказувалось вище, покупцем за договором від 31.03.2016р. є саме Акціонерне товариство Київенерго .

З матеріалів справи вбачається, що на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства Київенерго , результати яких оформлено протоколом №3/2017 від 13.11.2017р., на виконання п. 13 Розділу ХVІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії щодо обов`язку вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (Публічного акціонерного товариства Київенерго ) вжито заходи для відокремлення оператора системи розподілу від віробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізпцію Публічного акціонерного товариства Київенерго шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - оператора системи розподілу, а саме - Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі , статуний капітал якого становитиме 21 672 856, 00 грн.

Крім того, позачерговими загальними зборами Публічного акціонерного товариства Київенерго , результати яких оформлено протоколом № 4/2017 від 22.12.2017р., прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між Приватним акціонерним товариством ДТЕК Київські електромережі та Публічним акціонерним товариством Київенерго станом на 30.09.2017р. та затверджено план виділу (що є додатком до рішення).

Зокрема, п. 2.3 рішення встановлено, що згідно ч. 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі є правонаступником Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині прав та обов`язків, а саме: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією; за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж; за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж; за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства; за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами; за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;за зобов`язаннями, пов`язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов`язаннями, пов`язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Пунктом 2.5 рішення встановлено, що до моменту отримання Приватним акціонерним товариством ДТЕК Київські електромережі відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів діяльність, права та обов`язки (зобов`язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3 цього рішення, здійснюватиме Публічне акціонерне товариства Київенерго , але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018р. (з огляду на вимоги абз. 14 ч. 13 розділу ХVІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії ).

Пунктом 2.6 рішення встановлено, що Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі є правонаступником Публічного акціонерного товариства Київенерго також в частині прав та обов`язків (зобов`язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії , які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс Публічного акціонерного товариства Київенерго та датою фактичної передачі прав та обов`язків (зобов`язань) за актами приймання-передачі майна. Майнових і немайнових прав та обов`язків (зобов`язань).

Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі , які оформлено протоколом №1/2017 від 22.12.2017р., засновано нове акціонерне товариство - Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі .

16.02.2018р. проведена державна реєстрація Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі , що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 2.3. Статуту Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі , затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі (протокол № 1/2017 від 22.12.2017р.), товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України Про ринок електричної енергії .

Відповідно до п. 4.2. статуту, предметом діяльності товариства є, в тому числі, розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, постачання електричної енергії, що також відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де в розділі Види діяльності товариства зазначено: Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний) .

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018р. Приватним акціонерним товариством ДТЕК Київські електромережі та Публічним акціонерним товариством Київенерго складено та підписано підсумковий (завершальний) розподільний баланс, яким визначено обсяг майна та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Київенерго , які переходять до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі .

Наразі, суд звертає увагу на те, що за умовами статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Як було встановлено вище, предметом спору у справі є заборгованість покупця - Акціонерного товариства Київенерго з оплати товару, який було поставлено позивачем у період з 22.02.2018р. по 13.04.2018р. за договором від 31.03.2016р.

Тобто, виходячи з умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору щодо строків оплати товару, суд дійшов висновку, що станом на момент державної реєстрації Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі (16.02.2018р.) та затвердження розподільчого балансу відповідачами, спірне зобов`язання ще не виникло, а отже ніяким чином не могло бути передано створеній внаслідок виділу з відповідача 1 юридичній особі за розподільчим балансом.

За таких обставин, суд зазначає щодо відсутності підстав для покладення обов`язків покупця за договором від 31.03.2016р. на відповідача 2, що вказує на обґрунтованість заперечень відповідача 2, викладених у відзиві на позов.

Одночасно, слід заважити, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем 1 доказів виконання своїх обов`язків за договором поставки від 31.03.2016р. в частині оплати в повному обсязі товару, який було поставлено у період з 22.02.2018р. по 13.04.2018р., надано не було.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінстурмент до Акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення основного боргу в сумі 1 141 804,76 грн.

Виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 18 769,39 грн. та інфляційних втрат в розмірі 49 097,60 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем 1 своїх грошових зобов`язань за договором від 31.03.2016р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення за період з 16.05.2018р. по 20.12.2018р. 3% річних на суму 18 769,39 грн. та за період з червня по листопад 2018р. інфляційні втрати в розмірі 49 097,60 грн.

Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а отже, позовні вимоги в частині стягнення нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку всім іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб п продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо задоволення позовних вимог до Акціонерного товариства Київенерго , керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Київенерго (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул.Енергетиків, будинок 34, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова компанія Промінструмент (02121, м.Київ, вул.Автопаркова, будинок 5, ЄДРПОУ 35093020) заборгованість в розмірі 1 141 804,76 грн., 3% річних в сумі 18 769,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 49 097,60 грн. та судовий збір в сумі 18 145,08 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 06.06.2019р.

Суддя Спичак О.М.