Рішення

від 31.05.2019 по справі 916/870/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/870/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф., при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу №916/870/19

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул.. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідачів: 1. Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11, каб. 232 Б, код ЄДРПОУ 19061636) 2. Варварського Олега Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 175 000грн.

Представники:

від позивача - Чернюк Т.С., довіреність № 7248-К-О, дата видачі : 26.12.16;

від відповідачів: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" та до Варварського Олега Валентиновича про стягнення заборгованості у сумі 175 000грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором банківського обслуговування від 18.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2019р. провадження по справі №916/870/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачі про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

18.06.2018 р. Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" (далі - Відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява). Згідно цієї Заяви Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговувати № Б/Н від 18.06.2018 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідач-1 було встановлено кредитний ліміт, , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в Заяві про приєднання но Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу Приват-Маркет (https://privatmarket.ua).

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

19.06.2018р. на підставі укладеною договору, Позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 300000.00 грн., що підтверджується відповідною випискою но рахунку та меморіальним ордером.

18.06.2018р. між AT КБ "ПРИВАТБАНК" та Варварським Олегом Валентиновичем (Відповідач-2) було укладено договір поруки №POR1529319810964, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Договору (п. 1.1. Договору поруки).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основною боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п.3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1.. 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п.3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 2.8.3.. 3.2.8.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п.3.2.8.3.2. Умов за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, а саме: 2% від початкової суми кредиту.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у и. 3.2.8.3.1.Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (в. 1.5. Заяви).

В порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства Відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Позивач зазначає, станом на 28.02.2019р. заборгованість Відповідача 1 за договором становить 201 301,76грн., яка складається 175 000грн. - заборгованість за кредитом, 3 899грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість, 18 000грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 4 401,77грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

В той же час, враховуючи викладене, позивач з урахуванням положень ст. 14 ГПК України та ст.ст. 15 та 16 ЦК України просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути солідарно з Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" та Варварського Олега Валентиновича лише заборгованість за кредитом по кредитному договором №б/н від 18.06.2018р. у розмірі 175 000грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В обґрунтування підсудності звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення солідарно з юридичної особи та фізичної особи позивач посилається на те, що п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначене, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких с фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого с юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Таким чином, вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин. У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України). За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018р. по справі №910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017р.).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа. Тобто, між позивачем та відповідачем 1 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.06.2018 р. Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" (далі - Відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява). Згідно цієї Заяви Відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговувати № Б/Н від 18.06.2018 р. та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Таким чином, 18.06.2018р. між відповідачем-1 та позивачем було укладено кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. №2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем 1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір №б/н від 18.06.2018р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом відповідач прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 175 000грн.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитним коштами Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" порушило умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення спірної суми заборгованості у судовому порядку.

Судом встановлено, що 18.06.2018р. між AT КБ "ПРИВАТБАНК" та Варварським Олегом Валентиновичем (Відповідач-2 Поручитель) було укладено договір поруки №POR1529319810964, (далі договір поруки), предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1 зобов`язань за угодами приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг далі Угода по сплаті а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2% від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4% від суми кредиту щомісяця.

Відповідно до п.1.2. договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно пп. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору. Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1", незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В п. 4.1. договору поруки сторони погодили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2019р. за №30.1.0.0/2 IG6ODKUB0CS09 позивач направив відповідачам повідомлення про наявність заборгованості.

Враховуючи вищенаведене та виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки №POR1529319810964 від 18.06.2018р. як вид забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним договором б/н від 18.06.2018 р., не є припиненою, оскільки позивач пред`явив вимогу до поручителя.

Таким чином, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно спірної суми заборгованості по договору б/н від 18.06.2018 року, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" - позичальником своїх зобов`язань по вказаному договору, що було встановлено судом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул.. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11, каб. 232 Б, код ЄДРПОУ 19061636) 2. Варварського Олега Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КОРО" (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11, каб. 232 Б, код ЄДРПОУ 19061636) 2. Варварського Олега Валентиновича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул.. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом б/н від 18.06.2018р. в сумі 175 000 (сто сімдесят п`ять)грн. та судовий збір в сумі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять)грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 червня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна