Рішення

від 03.06.2019 по справі 922/1191/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1191/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський завод залізобетонних виробів", м. Бердянськ Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016", м. Харків про стягнення коштів в сумі 253560,00 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердянський завод залізобетонних виробів" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016" борг з проведеної попередньої оплати в сумі 213560,00 грн. та штраф в сумі 40000,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №М-34/18 від 24.05.2018 року в частині поставки товару. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 року прийнято позовну заяву та призначено справу №922/1191/19 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 22.05.2019 року на 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2019 року розгляд справи відкладено на 03.06.2019 року на 10:30 год.

В судове засідання 03.06.2019 року представники сторін не з`явились, відповідач письмовий відзив не надав.

Ухвали господарського суду Харківської області від 22.04.2019 року та від 22.05.2019 року направлялась на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищезазначені ухвали повернулись на адресу суду без вручення з довідкою поштового відділення: "інши причини, що не дали змогу вручити".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

На підставі викладеного, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

24.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердянський завод залізобетонних виробів" (покупець / позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016" (постачальник / відповідач) укладено Договір поставки № М-34/18 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити, а покупець оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому Договорі товар в асортименті за групами товарів, зазначених в Додатках. Терміни відвантаження, кількість продукції, вказуються в заявці покупця.

Пунктом 1.1. Договору також передбачено, що листування між сторонами (в т.ч. і відправлення заявок) може здійснюватися за допомогою електронної пошти).

Позивачем засобами електронного зв`язку було направлено заявку на відвантаження товару, а саме: цементу марки 500Д20 у кількості 3 вагона (лист від 17.09.2018 року).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що за цим Договором покупець оплачує продукцію наступним чином: протягом трьох календарних днів, з дня розміщення заявки покупцем, постачальник виставляє покупцю рахунок на кожну партію (заявку) окремо, оплата по яких становить 100% від суми розміщення кожної партії (заявки). Передоплата здійснюється до фактичного відвантаження продукції на адресу покупця та/або визначеного покупцем вантажоотримувача.

20.09.2018 року позивачем перераховано на рахунок відповідача передплату в сумі 223560,00 грн.

Сторонами в усному порядку було досягнуто згоди щодо строків поставки: в найближчий час.

Позивач зазначає, що коли йому стало зрозуміло, що відвантаження товару не відбудеться, він звернувся з листом (вих. № 2610181 від 26.10.2018 року) до відповідача з проханням повернути кошти перераховані відповідно до платіжного доручення № 4204 від 20.09.2018 року у розмірі 223560,00 грн.

06.12.2018 року відповідач повернув 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем на адресу позивача було направлено п`ять гарантійних листів, які містяться в матеріалах справи (листи № 10 від 06.11.2018 року; № 11 від 20.11.2018 року; № 13 від 14.12.2018 року; № 01/19 від 18.01.2019 року; № 21 від 20.02.2019 року), з зазначенням строку щодо повернення попередньої оплати у розмірі 213560,00 грн.

Згідно зазначених листів відповідачем неодноразово переносився строк для повернення авансу, сплаченого позивачем на виконання умов Договору.

У зв`язку з порушенням зобов`язань відповідачем, сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 06.03.2019 року п. 3.5. якої передбачалось, що в разі невиконання поставки продукції до 25.03.2019 року постачальник зобов`язується повернути повну суму отриманих коштів на рахунок покупця та додатково сплатити на користь покупця суму в розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч грн.), як штраф за порушення умов Договору.

Проте, станом на час розгляду справи, відповідачем не поставлено позивачу обумовлений Договором товар, отримані у якості передплати кошти не повернуто.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату у розмірі 213560,00 грн., а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 213560,00 грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в розмірі 213560,00 грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано штраф в сумі 40000,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

В силу ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вже було зазначено, пунктом 3.5. додаткової угоди № 1 від 06.03.2019 року до Договору передбачено, що в разі невиконання поставки продукції до 25.03.2019 року постачальник зобов`язується повернути повну суму отриманих коштів на рахунок покупця та додатково сплатити на користь покупця суму в розмірі 40000,00 грн. (сорок тисяч грн.), як штраф за порушення умов Договору.

Беручи до уваги те, що відповідачем не поставлено позивачу обумовлений Договором товар, а отримані у якості передплати кошти не повернуто, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 40000,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

На підставі ст.ст. 6, 8, 11, 525, 530, 549, 570, 625, 626, 663, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 546, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мураха 2016" (ідентифікаційний код: 40625110, місцезнаходження: 61174, м. Харків, пр. Перемоги, будинок 55 Е) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський завод залізобетонних виробів" (ідентифікаційний код: 37381379, місцезнаходження: 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 86Д) борг з проведеної попередньої оплати в сумі 213560,00 грн., штраф в сумі 40000,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3803,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.06.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова