Рішення

від 06.06.2019 по справі 420/2347/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2347/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області до Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з рахунків відповідача у банках податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 493811,22 грн.; земельному податку з юридичних осіб - 506929,56 грн.; податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності - 260,91 грн.; податку по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, - 3366,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут (далі - Інститут) наявна заборгованість перед бюджетом у розмірі 1004368,56 грн, яка виникла внаслідок нарахувань по самостійно задекларованим відповідачем у деклараціях зобов`язанням та нарахувань пені, а також прийнятого фіскальним органом податкового повідомлення-рішення. Податковим органом вчинялися заходи щодо стягнення податкового боргу у вигляді винесення та направлення на адресу боржника податкової вимоги форми Ю № 6590-17 від 12.07.2017, проте заборгованість у встановлені строки до бюджету сплачена (погашена) не була, у зв`язку із чим податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 24.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.05.2019 до суду від представника Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги частково не визнав, в задоволенні позову просив відмовити в частині, зазначивши, що згідно податкових декларацій по податку на додану вартість підприємством самостійно та вчасно сплачувались податкові зобов`язання, що підтверджується платіжними дорученнями. Отже розрахунки податкового органу щодо наявності заборгованості з ПДВ є необґрунтованими та надуманими, а нарахування пені та застосування штрафу за податковим повідомленням-рішенням - безпідставними. Нежилі приміщення Інституту належать державі в особі Міністерства оборони України, а земельні ділянки на балансі Інституту відсутні, у зв`язку із чим підстави для нарахування податку на землю відсутні, так як відсутній об`єкт оподаткування. Оскільки у підприємства немає оформленого права власності на землю, то платити за неї не потрібно, оскільки такий місцевий податок сплачується з дати державної реєстрації права власності (або користування) на таку земельну ділянку. Заявлені ж до стягнення суми заборгованості по податку на прибуток в сумі 260,91 грн та по частині чистого прибутку у розмірі 3366,87 грн відповідач визнав та не заперечував проти задоволення позову в цій частині.

Також 22.05.2019 до суду від Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в обґрунтування якого зазначено, що справа має виняткове значення для відповідача, а також потребує ретельного дослідження доказів та встановлення істини у спорі.

Ухвалою від 24.05.2019 заяву Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 04.06.2019 о 10:30 год.

29.05.2019 до суду від ГУ ДФС в Одеській області надійшла відповідь на відзив, згідно з якою за даними ІКП з ПДВ за 2018 рік у платника ПДВ обліковувалась недоїмка в сумі 459487,53 грн, що виникла в 2017 році. Отже в силу п. 87.9 ст. 87 ПКУ сплачені Інститутом кошти зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також по декларації № 39295039909 від 16.01.2018 в р. 18 якої визначено позитивне значення 272603 грн, позивач просить стягнути меншу суму - 191993,21 грн, оскільки черговість сплати за цією декларацією почала припадати на січень 2019 р. (позов подано 19.04.2019) і по податковій декларації зараховувалось зменшення боргу. Податкові зобов`язання по податку на землю нараховані на підставі самостійно задекларованих Інститутом зобов`язань у податкових деклараціях з плати за землю №№ 600011267 від 05.02.2016, № 9130730841 від 11.07.2017, № 9022563303 від 15.02.2018, в яких платником податків самостійно визначено площу земельної ділянки, нормативну грошову оцінку, річну суму податку, яка підлягає сплаті. Отже Інститутом декларувалися зобов`язання, проте не сплачувались. При цьому в силу п.56.11 ст.56 ПКУ не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійне визначене платником податків.

До суду з`явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав та просив задовольнити.

Представник Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут позовні вимоги не визнав частково та просив частково відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що Державне підприємство Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут зареєстроване в юридичному департаменті Одеської міської ради 09.02.1993 за № 240 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області з 22.12.1994 за № ГОС-86.

Станом на 12.12.2018 відповідно до розрахунку новоствореної заборгованості, довідки про новостворену заборгованість та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість Інституту перед бюджетом становить 1004368,56 грн, а саме:

- по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 506929,56 грн;

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 493811,22 грн.;

- по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 260,91 грн;

- по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на загальну суму 3366,87 грн.

Заборгованість по земельному податку з юридичних осіб виникла в результаті: нарахування податкової декларації № 9022563303 від 15.02.2018 на загальну суму 125044,01 грн (основний платіж); нарахування податкової декларації № 9130730841 від 11.07.2017 на загальну суму 150052,88 грн (основний платіж); нарахування податкової декларації № 1600011267 від 04.02.2016 на загальну суму 231832,58 грн (основний платіж).

Заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 493811,22 грн (479023,21 грн (основний платіж) + 45,44 грн (штрафна санкція) + 14742,57 грн (пеня )) виникла в результаті:

нарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на основі податкових декларацій, а саме: № 9295039909 від 16.01.2018 на суму 191993,21 грн (основний платіж); № 9019594880 від 13.02.2018 на суму 23164 грн (основний платіж); № 9044897959 від 15.03.2018 на суму 23 598 грн (основний платіж); № 9071113301 від 18.04.2018 на суму 52483 грн (основний платіж); № 9095896506 від 17.05.2018р на суму 30406 грн (основний платіж); № 1921999929 від 18.06.2018 на суму 20374 грн (основний платіж); № 9144933797 від 13.07.2018р. на суму 40 205,00 грн. (основний платіж); № 9174413054 від 17.08.2018 на суму 43953 грн (основний платіж); № 9200395093 від 18.09.2018 на суму 11771 грн (основний платіж); № 9227504722 від 18.10.2018 на суму 24902 грн (основний платіж); № 9256043618 від 19.11.2018 на суму 16174 грн (основний платіж);

нарахування пені на загальну суму 14742,7 грн відповідно до пп. 129.1.2 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та ч.4 гл.2 розділу III Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422;

нарахування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0073331212 на суму 45,44 грн, яке виникло в результаті проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток платника податків, оформлю актом від 31.01.2018 № 1663/15-32-12-12/07884611.

Заборгованість по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності виникла в результаті нарахування податкової декларації № 1600019371 від 24.02.2016 на загальну суму 90,91 грн (основний платіж); нарахування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2018 №0021051212 на суму 170 грн (штрафна санкція), яке виникло в результаті проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, оформлену актом від 31.01.2018 №1663/15-32-12-12/07884611.

Заборгованість по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, виникла в результаті нарахування податкової декларації № 1600021447 від 29.02.2016 на загальну суму 3366,87 грн (основний платіж).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає заявлені до стягнення суми податкових зобов`язань обґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, представник відповідача послався на вчасне та повне погашення податкових зобов`язань по податку на додану вартість по податковим деклараціям, зокрема:

по податковій декларації № 9295039909 від 16.01.2018 на суму 272603 грн зобов`язання сплачено згідно платіжних доручень №3 від 12.01.2018, №13 від 12.01.2018 на загальну суму 272804 грн;

по податковій декларації № 9019594880 від 13.02.2018 на суму 23164 грн зобов`язання сплачено згідно платіжних доручень №22 від 27.02.2018, №19 від 27.02.2019 загальну суму 23164 грн;

по податковій декларації № 9044897959 від 15.03.2018 на суму 23598 грн зобов`язання сплачено згідно платіжного доручення № 24 від 19.03.2018 на суму 23600 грн;

по податковій декларації №9071113301 від 18.04.2018 на суму 52483 грн зобов`язання сплачено згідно платіжних доручень № 47 від 12.04.2018, № 53 від 25.04.2018 на загальну суму 54150 грн;

по податковій декларації № 9095896506 від 17.05.2018 на суму 30406 грн. зобов`язання сплачено згідно платіжного доручення №78 від 30.05.2018 на суму 33739 грн;

по податковій декларації № 1921999929 від 18.06.2018 на суму 20374 грн зобов`язання сплачено згідно платіжних доручень № 105 від 27.06.2018, № 111 від 06.07.2018, № 116 від 06.07.2018 на загальну суму 23707 грн;

по податковій декларації № 9144933797 від 13.07.2018 на суму 40205 грн зобов`язання сплачено згідно платіжних доручень № 141 від 31.07.2018, №143 від 07.08.2018, №35 від 10.08.2018, №36 від 10.08.2018, № 37 від 17.08.2018 на загальну суму 40205 грн;

по податковій декларації № 9174413054 від 17.08.2018 на суму 43953 грн зобов`язання сплачено згідно платіжних доручень № 38 від 29.08.2018, № 162 від 30.08.2018, № 39 від 03.09.2018, №166 від 04.09.2018 на загальну суму 43953 грн;

по податковій декларації № 9200395093 від 18.09.2018 на суму 11771 грн зобов`язання сплачено згідно платіжного доручення № 187 від 27.09.2018 на суму 11771 грн;

по податковій декларації № 9227504722 від 18.10.2018 на суму 24902 грн зобов`язання сплачено згідно платіжного доручення № 220 від 30.10.2018 на суму 24902 грн;

по податковій декларації № 9256043618 від 19.11.2018 на суму 16174 грн зобов`язання сплачено згідно платіжного доручення № 237 від 26.11.2018 на суму 16174 грн.

В той же час, згідно інтегрованої картки платника податку на додану вартість за 2018 рік у Інституту обліковувалась недоїмка в розмірі 459487,53 грн, що виникла у 2017 році.

Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Кодексу при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до п.4 глави 2 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.

Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу визначено, що з рахунку у СЕА ПДВ платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з ПДВ.

Отже, кошти з рахунку платника в СЕА ПДВ можуть бути перераховані в погашення податкового боргу виключно з ПДВ, а сума коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань з ПДВ та суму податкового боргу з ПДВ, може бути перерахована на поточний рахунок платника податку за його заявою.

Заява подається у складі податкової звітності з ПДВ за формою додатка 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 N 21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 лютого 2017 року N 276) "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (далі - Заява (Д4)).

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Кодексу.

Якщо за наслідками звітного (податкового) періоду різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ має від`ємне значення, така сума може бути врахована, зокрема, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу з ПДВ - у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Для цього платник податку у складі податкової звітності з ПДВ за відповідний звітний (податковий) період подає Заяву Д(4).

Відповідно до статті 87 Кодексу джерелом погашення податкового боргу платника податків є у тому числі суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених до бюджетів грошових зобов`язань визначені статтею 43 Кодексу.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 Кодексу та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (пункт 43.3 статті 43 Кодексу).

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку (пункт 43.4 1 статті 43 Кодексу).

Таким чином, сплачені ДП Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут податкові зобов`язання згідно платіжних доручень №3 від 12.01.2018, №13 від 12.01.2018, №22 від 27.02.2018, №19 від 27.02.2019, № 24 від 19.03.2018, № 47 від 12.04.2018, № 53 від 25.04.2018, №78 від 30.05.2018 на суму 33739 грн, № 105 від 27.06.2018, № 111 від 06.07.2018, № 116 від 06.07.2018, № 141 від 31.07.2018, №143 від 07.08.2018, №35 від 10.08.2018, №36 від 10.08.2018, № 37 від 17.08.2018, № 38 від 29.08.2018, № 162 від 30.08.2018, № 39 від 03.09.2018, №166 від 04.09.2018, № 187 від 27.09.2018, № 220 від 30.10.2018, № 237 від 26.11.2018, з огляду на наявність недоїмки по податку на додану вартість в сумі 459487,53 грн, яка виникла в 2017 році, зараховувались у рахунок погашення такої недоїмки, не зважаючи на спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, що прямо заборонено п.87.9 ст.87 ПКУ.

Посилання представника відповідача на приписи ст.200 ПК України в аспекті заперечень проти доводів фіскального органу є неспроможними, оскільки за обставин справи у ДП Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут від`ємне значення на момент зарахування сплачених коштів у рахунок погашення заборгованості було відсутнє. Натомість, обліковувалась недоїмка по податку на додану вартість в сумі 459487,53 грн, яка виникла в 2017 році.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на позитивне значення в рядку 18 податкової декларації № 39295039909 від 16.01.2018 в розмірі 272603 грн та заявлену до стягнення суму по вказаній декларації в розмірі 191993,21 грн, що на думку відповідача є помилкою податкового органу.

Так, зазначена розбіжність у в 80 тис. грн обумовлена черговістю сплати за цією декларацією, яка припала на січень 2019 року. В свою чергу, ГУ ДФС в Одеській області звернулося до суду із даним позовом 19.04.2019, і за даними ІКП з ПДВ за 2019 рік зараховувалось зменшення боргу по цій декларації.

Крім того, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по земельному податку представник відповідача послався на відсутність у ДП Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут об`єкту оподаткування цим податком, тобто відсутність об`єктів нерухомості, в т.ч. земельних ділянок.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

На виконання вищезазначеної норми ДП Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут були подані податкові декларації з плати за землю № 9022563303 від 15.02.2018 на загальну суму 125044,01 грн (основний платіж), № 9130730841 від 11.07.2017 на загальну суму 150052,88 грн (основний платіж), № 1600011267 від 04.02.2016 на загальну суму 231832,58 грн (основний платіж), в яких зазначено площу земельної ділянки (0,1660 га), нормативну грошову оцінку (30131100 грн), річну суму податку (150052,88 грн) тощо.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що подача Інститутом вищезазначених податкових декларацій була помилковою, так як земельна ділянка не перебуває у власності чи користуванні відповідача. При цьому зазначив, що уточнюючих податкових декларації відповідачем також не подавалось, проте планується подати в майбутньому. Втім, проти стягнення задекларованих платником земельного податку зобов`язань заперечував, не зважаючи на відсутність коригувань податкової звітності.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 50.1 статті 50 ПКУ встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, за умови самостійного декларування ДП Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут податкового зобов`язання по податку на землю та за відсутності уточнюючих розрахунків до таких податкових декларацій, задекларовані зобов`язання є узгодженими, мають статус податкового боргу та на момент розгляду даної справи підлягають стягненню за пред`явленим позовом фіскального органу.

При цьому не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на правову позицію ВС/КАС у постанові 19.01.2019 по справі К9901/1182/18, так як обставини справ є різними, та в означеній справі Верховний Суд дійшов висновку про неможливість накладення штрафних санкцій за недотримання граничних строків подачі податкової декларації за землю юридичною особою, яка не є платником такого податку. У розглядуваній же справі відповідачем вчасно подано податкові декларації, в результаті чого узгоджено задекларовані зобов`язання, які в подальшому не сплачені та заявлені до стягнення фіскальним органом.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості у встановлені законодавством строки, податковим органом винесено податкову вимогу форми Ю № 6590-17 від 17.07.2017, яку направлено за адресою ДП Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут .

Отже на час звернення до суду зазначена у вимозі сума боргу відповідачем не сплачена та останній має податковий борг в загальному розмірі 1004368,56 грн, що підтверджується документально.

Також на час розгляду судом справи по суті заявлених позовних вимог, доказів оскарження податкової вимоги форми Ю № 6590-17 від 17.07.2017 або погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями до суду не надано.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому норми ПК України не містить обов`язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого зобов`язання призводить до набуття таким статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення податковим органом відповідачу податкової вимоги та її вручення останньому, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Одеській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 39398646) до Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18; ЄДРПОУ 07884611) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з рахунків Державного підприємства Міністерства Оборони України Одеський проектний інститут податковий борг в загальному розмірі 1004368,56 грн (один мільйон чотири тисячі триста шістдесят вісім грн 56 коп.), а саме:

суму податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 493811,22 грн (чотириста дев`яносто три тисячі вісімсот одинадцять гривень 22 коп.) на бюджетний рахунок № 31117029015008, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, отримувач коштів УК місті Одесі Приморський район /14010100;

суму земельного податку з юридичних осіб в розмірі 506929,56 грн (п`ятсот шість тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 56 коп.) на бюджетний рахунок № 33215811015008, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, отримувач коштів - УК у місті Одесі Малиновський район / 18010500;

суму податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 260,91 грн (двісті шістдесят гривень 91 коп.) на бюджетний рахунок № 31112002015008, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, отримувач коштів - УК у місті Одесі Малиновський район /11020100;

суму податку по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджетну відповідно до закону, в розмірі 3366,87 грн (три тисячі триста шістдесят шість гривень 87 коп.) на бюджетний рахунок № 31117074015008, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 89998, код 38016923, отримувач коштів - УК у місті Одесі Малиновський район/21010100.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.06.2019.

Суддя І.В. Завальнюк

.