Постанова

від 06.06.2019 по справі 520/11387/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 р. Справа № 520/11387/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бершова Г.Є.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.03.19 по справі № 520/11387/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 за №00001141306, №00001151306, №00001161306, №00001171306, №00001181306, №00001191306, скасувати рішення за №00001131306 від 20.09.2018 про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-00000101306 від 20.09.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

05.06.2019 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з різким погіршенням самопочуття. Проте, доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин представником не надано, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 22.08.2018 за №3538/20-40-13-15-07/2538016270.

Відповідно до висновку акту перевірки відповідачем встановлено такі порушення: п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 у результаті занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 44348,04 грн., в т.ч. за 2016 рік - 40201,9 грн., за 2017 рік - 4146,14 грн.; ст.ст. 168, 176 Податкового кодексу України, п.п 1.2, 1.6, п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті занижено суму податкових зобов`язань з військового збору за період, що перевірявся, на суму 3695,66 грн., в т.ч. за 2016 рік - 3350,15 грн., за 2017 рік - 345,51 грн.; абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 47742,23 грн., в т.ч. за 2016 рік -47742,23 грн.; п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок недодану вартість у сумі 5362,0 грн., в т.ч. червень 2016 року - 1986,0 грн., лютий 2017 року - 1557,0 грн., квітень 2017 року - 1819,0грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму ПДВ - 3062,6 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму ПДВ 4013,0 грн.; п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, в частині неповідомлення за ф. №20-ОПП до ДФС про як за основним місцем обліку, так і за неосновним, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність.

За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 20.09.2018 за №00001141306 на загальну суму 4300,08 грн., податкове повідомлення - рішення від 20.09.2018 за №00001181306 на загальну суму 2006, 50 грн., податкове повідомлення - рішення від 20.09.2018 за №00001171306 на загальну суму 170, 00 грн., податкове повідомлення - рішення від 20.09.2018 за №00001191306 на загальну суму 306, 26 грн., податкове повідомлення - рішення від 20.09.2018 за №00001161306 на загальну суму 6702, 50 грн., податкове повідомлення - рішення від 20.09.2018 за №00001151306 на загальну суму 51601, 04 грн., рішення за №00001131306 від 20.09.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 9548, 45 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-00000101306 від 20.09.2018 на загальну суму 47742,23 грн.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що приймаючи податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, Головне управління ДФС у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень та спосіб, що встановлені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Питання, пов`язані з оподаткуванням доходів, отриманих фізичною-особою підприємцем від провадження господарської діяльності, обчислення об`єкту оподаткування, формування виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг, внормовані статтями 44, 177, 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Вимоги щодо підтвердження податкової, фінансової та бухгалтерської звітності належним чином оформленими первинними документами встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV.

Згідно зі ст. 1 Закону України №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Бухгалтерський облік с обов`язковим вилом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено у ст. 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017) визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать: п.п. 177.4.1 - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикаті в та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; п.п. 177.4.2 - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; п.п. 177.4.3 - суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; п.п. 177.4.4 - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт га експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції з 1 січня 2017 року), фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів, витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних та архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 грн. невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з пп. 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Дія пп. 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України поширюється виключно на об`єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально.

Отже, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування починаючи з 01.01.2017 має право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 01.01.2017 основних засобів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ із змінами та доповненнями.

Відповідно п.п. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування , єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 6 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування визначені права та обов`язки платника єдиного соціального внеску, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування ) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, у якому отримано дохід (прибуток).

Порядок справляння військового збору визначено п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 31.07.2014 1621-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України , який набрав чинність з 03.08.2014.

Так, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі статті 13 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктов господарювання, наказу Головного управління ДФС у Харківській області №4359 від 18.06.2018 фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, про що складено акт перевірки від 22.08.2018 №3558/20-40-13-15-07/2538016270.

В ході перевірки було встановлено, що в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування. Основний вид діяльності - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

До складу валових витрат у 2016 році ФО-П ОСОБА_1 були включені амортизаційні відрахування обладнання, перелічене на стор. 11-12 акту перевірки на загальну суму 22453932 грн.

Колегія суддів зазначає, що амортизаційні відрахування не входять до переліку витрат, визначеного п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначений у п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за таких обставин відсутні правові підстави для включення фізичною особою-підприємцем до витрат сум на амортизаційні відрахування на обладнання.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.05.2018 у справі №809/674/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, в порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України позивачем неправомірно включено до складу витрат суму амортизаційних відрахувань до складу витрат у 2016 році на загальну суму 224539,32 грн., що призвело до заниження загального оподатковуваного доходу та чистого оподатковуваного доходу.

Посилання позивача на ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України колегією суддів відхиляються, оскільки зазначені норми законодавства не діяли у 2016 році.

Також, в ході перевірки було встановлено, що між позивачем та ПАТ РОІ Комьюнікейшнз (код 32000588) був укладений договір поставки продукції від 15.06.2016 №73/06, відповідно до умов якого ФО-П ОСОБА_1 (Замовник) замовляє у ПАТ РОІ Комьюнікейшнз (Постачальник) набір продукції та послуг (надалі іменується ''Пакет"), Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовнику Пакет , а Замовник зобов`язується оплатити та прийняти цей Пакет.

Згідно з актом виконаних робіт №57 від 21.10.2016 Постачальником були виконані такі роботи (надані такі послуги): участь 1-го механіка в 1-му Техн.тренінгу (4-денном); абонент на користування Гар.лінією, тех. підтримка 2106, Hot Line 0800500303; використання on-line тренінгів проекту BSE; проведення 1 сервіс тесту для станції.

Однак, у договорі від 15.06.2016 №73/06 не передбачено проведення Постачальником тренінгу, надання рекламних послуг, що призвело до безпідставного включення до складу витрат суми у розмірі 8200,00 грн.

Крім того, згідно з видатковою накладною №426 від 21.10.2016 на загальну суму 9531,60 грн. (в т.ч. ПДВ 1588,60 грн.), ФО-П ОСОБА_1 були придбані: брелок металевий з логотипом у кількості 20 шт. на суму 1382,8 грн., кепка літня з логотипом - 5 шт. на суму 659,50 грн., футболка чоловіча з логотипом - 9 шт. на суму 4486,50 грн., прапор Bosch Car Service - 1 шт. на суму 1165,80 грн., Антистрес Bosch Service - 5 шт. на суму 421,00 грн., рукавиці робочі х/б Bosch Service - 4 упак. на суму 1416,00 грн.

При цьому, первинних документів, які б підтверджували використання придбаного товару у господарській діяльності, до перевірки надано не було, що свідчить про неправомірне включення до складу витрат суми 9531,60 грн.

Також, ФО-П ОСОБА_1 до складу інших витрат у 2017 році включені витрати на юридичні послуги в сумі 42600,00 грн., надані Адвокатським об`єднанням Кролевецький та партнери .

До перевірки по вказаним виконавцям юридичних послуг надані акти приймання-передачі послуг: Акт №3 від 28.02.2017 на суму 16000,00 грн.; Акт №4 від 31.03.2017 на суму 9560,00 грн.; Акт №5 від 28.04.2017 на суму 8520,00 грн.; Акт №6 від 31.05.217 на суму 8520,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що у наданих до перевірки актах зазначено лише загальні фрази: складання проектів договорів, листів, претензій, надання усних та письмових консультацій з правових питань діяльності Замовника . У вказаних актах, відсутня інформація, які саме операції виконавцями були здійсненні, як такі, що мали вплив на діяльність підприємця та отримання доходу.

Ця інформація обмежена лише назвою отриманої послуги, акти не містять конкретизації таких послуг, одиниці виміру, якими керувався постачальник при визначенні їх вартості, як-то: ціна за годину роботи фахівця, виконання конкретного завдання тощо. До перевірки не надано будь-які первинні або інші документи (звіти, консультації, розрахунки тощо) які б підтверджували, конкретизували отримані послуги.

Отже, позивачем не було надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості.

Таким чином, в порушення п.п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, ФО-П ОСОБА_1 безпідставно включено до складу витрат 284870,92 грн., що призвело до заниження загального оподатковуваного доходу на 284870,92 грн. та чистого оподатковуваного доходу 284870,92 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що ФО-П ОСОБА_1 в порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період на суму 41280,83 грн. (в т.ч. за 2016 рік - 40201,90 грн., за 2017 рік - 1078,93 грн.), ст. 168, 176 Податкового кодексу України занижено військовий збір на суму 3440,06 грн. (в т.ч. за 2016 рік - 3350,15 грн., за 2017 рік - 89,91 грн.), абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 47742,23 грн., в т.ч. за 2016 рік - 47742,23 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, Головне управління ДФС у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень та спосіб, що встановлені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі № 520/11387/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов