Постанова

від 05.06.2019 по справі 826/10781/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10781/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 у справі за позовом Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська до Київської міської ради, третя особа - Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Квартал Пушкінська-Велика Васильківська до Київської міської ради, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська про: визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення про припинення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська ; зобов`язання відповідача прийняти рішення про припинення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, позаяк спірні правовідносини стосуються прав та інтересів Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська , а питання припинення органів самоорганізації населення у м. Києві відносяться до компетенції саме відповідача, а ігнорування цього питання вказує бездіяльність останнього.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Шевченківською районною у місті Києві радою 13.07.2006 прийнято рішення № 40 Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська , пунктом 1 якого визначено, що Шевченківська районна у місті Києві рада надала дозвіл на створення органу самоорганізації населення Шевченківського району м. Києві та визначити його назву: будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Приписами ч. 1 ст. 9 Закону України Про органи самоорганізації населення від 11.07.2001 № 2625-ІІІ передбачено, що дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою.

Правова позиція позивача обґрунтована тим, що оскільки Шевченківська районна у місті Києві рада не наділена повноваженнями надавати дозволи на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська , відповідач повинен прийняти рішення про припинення такого органу.

Відтак, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, такою, що заважає досягненню статутних цілей позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем жодним чином не було порушено права та інтереси Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська .

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини врегульовані Законом України Про органи самоорганізації населення від 11.07.2001р. №2625-ІІІ; Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997р. №280/97-ВР; Законом України від 15.01.1999р. № 401-XIV "Про столицю України - місто-герой Київ"; Порядком надання дозволу на створення органу самоорганізації населення в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.09.2002р. №10/170.

Відповідно до статті 2 Закону України Про органи самоорганізації населення органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про органи самоорганізації населення з ініціативою про створення органу самоорганізації населення до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в них брало участь (було представлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право голосу.

На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, члени якої будуть представляти інтереси жителів - учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді.

Рішення зборів (конференції) приймається більшістю голосів їх учасників.

Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради заяву про створення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії і номера паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про органи самоорганізації населення , дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою.

Частиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

10.04.2007 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією видано свідоцтво №129807 про державну реєстрацію юридичної особи Орган самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України Про органи самоорганізації населення передбачено, що повноваження органу самоорганізації населення можуть бути достроково припинені у разі: невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, її виконавчого комітету - за рішенням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, яка дала дозвіл на його створення.

Згідно з п.п. 3.1 п. 3 Порядку надання дозволу на створення органу самоорганізації населення в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.09.2002р. №10/170, надання дозволу на створення органу самоорганізації населення здійснюється Київською міською радою.

Разом з тим, Київська міська рада повідомила, що не надавала дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська , позаяк такий дозвіл було надано Шевченківською районною у місті Києві радою.

В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач у справі - Київська міська рада жодної бездіяльності щодо прийняття рішення про припинення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська не вчиняв, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

Суд першої інстанції вірно вказав на приписи ст. 55 Конституції України, якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та одночасно досліджуючи питання порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача, як громадської організації, внаслідок вчинення бездіяльності суб`єктом, який не надавав відповідний дозвіл на створення органу самоорганізації населення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначенню поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі № 800/541/16, суд підкреслив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення або дій (бездіяльності), та зобов`язання вчинити дії суб`єкта владних повноважень є невідповідність таких вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Натомість, апелянтом в апеляційній скарзі належно не обґрунтовано факт порушення його прав та інтересів Київською міською радою в межах даних правовідносин.

Крім того, суд першої інстанції, вірно вказав, що предметом розгляду є не сама по собі бездіяльність Київської міської ради, а питання реорганізації будинку, в межах якого діє орган самоорганізації населення, що пов`язана з відселенням його мешканців, як підстава припинення такої діяльності.

На думку колегії суддів, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своєї правової позиції з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

Жодних інших обґрунтованих доводів з посиланням на положення нормативно-правових актів, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з урахуванням відсутності порушеного права, підстави для задоволення позовних вимог

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук