Постанова

від 06.06.2019 по справі 815/8488/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2019 року

Київ

справа №815/8488/13-а

касаційне провадження №К/9901/9117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Джабурія О.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Приватного підприємства Євро-Моторс-2 (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнення до позовних вимог просило зобов`язати Інспекцію здійснити відносно підприємства дії, необхідні для проведення процедури заліку надмірно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 471515,00 грн. у рахунок податкового боргу у сумі 969753,15 грн. у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, відповідно до Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що: 11.09.2012 засновником (власником) Підприємства було прийняте рішення про припинення підприємства шляхом ліквідації, а 17.09.2012 державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про рішення засновника щодо припинення юридичної особи; з огляду на наявність судових рішень про стягнення з Підприємства податкового боргу у загальній сумі 969753,15 грн. та зважаючи на наявність у Підприємства залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 7584187,00 грн., підтвердженого актом від 03.04.2009 № 1045/23-0301/31428788, Підприємство звернулось до Інспекції із заявою від 23.10.2012 за вих. № 12, у якій просило провести залік суми невідшкодованих податків Підприємства у рахунок сум грошових зобов`язань та/або податкового боргу Підприємства перед відповідним бюджетом у зв`язку з ліквідацією Підприємства, не пов`язаною з банкрутством відповідно до пункту 5 Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, проте станом на день звернення до суду з вказаним позовом залік проведений не був, будь-яка офіційна інформація з цього приводу від Інспекції не надходила.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.06.2014 у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: наявна у Підприємства переплата у сумі 471515,00 грн. з податку на додану вартість є залишком від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та не є сумою надміру сплачених грошових зобов`язань або сумою невідшкодованих податків з відповідного бюджету; Підприємством не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особа, а також довідки про суми надміру сплачених грошових зобов`язань та суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу платника податків.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.12.2014 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким зобов`язав Інспекцію здійснити залік надміру сплачених грошових зобов`язань Підприємства у розмірі 471515,00 грн. у рахунок податкового боргу у сумі 969753,15 грн., у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, відповідно до Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: положеннями Податкового кодексу України передбачено можливість сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підстав відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів, при цьому Кодекс не встановлює строк, протягом якого платник податку може скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання з відповідного бюджету на суму переплати по іншому платежу; Підприємством були подані усі необхідні документи, визначені у пункті 5 розділу І Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, які є підставою для вжиття заходів щодо процедури заліку, та з огляду на наявність підтвердженого залишку від`ємного значення Інспекція зобов`язана була здійснити визначені цим Порядком дії.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.02.2015 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надали належної правової оцінки тому, що: кошти у розмірі 471515,00 грн., які обліковуються по особовому рахунку Підприємства, являються задекларованим значенням бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за деклараціями квітня та липня 2006 року; оскільки право Підприємства на отримання бюджетного відшкодування, виходячи з положень підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення від`ємного значення), виникло на підстав даних декларацій за квітень та липень 2006 року, то заява про зміну напряму відшкодування із зарахування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість на перерахунок в установі банку могла бути подана Підприємством лише до серпня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.05.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 11.09.2012 ОСОБА_1 , який є єдиним засновником (власником) Підприємства прийняв рішення № 6, яким вирішив: припинити діяльність Підприємства шляхом ліквідації у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 1); створити ліквідаційну комісію у складі голови комісії ОСОБА_2 і передати створеній комісії повноваження по управління справами Підприємства та доручити проведення усіх дій, пов`язаних з процедурою припинення діяльності Підприємства шляхом ліквідації у порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 2).

17.09.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про рішення засновника щодо припинення юридичної особи.

Постановами Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та від 04.03.2013 було стягнуто з Підприємства податкову заборгованість за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, у сумі 703470,00 грн. та за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності, у сумі 140694,00 грн. (справа № 1570/5269/2012); стягнуто з Підприємства податковий борг з податку на додану вартість у сумі 125589,15 грн. (справа № 815/386/13-а).

23.10.2012 Підприємство звернулось до Інспекції із заявою за вих. № 12, у якій просило провести залік суми невідшкодованих податків Підприємства у рахунок сум грошових зобов`язань та/або податкового боргу Підприємства перед відповідним бюджетом у зв`язку з ліквідацією Підприємства, не пов`язаною з банкрутством відповідно до пункту 5 Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, до якої додало копії наступних документів: рішення про ліквідацію та утворення ліквідаційної комісії; опису документів державному реєстратору про внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру; заяви за формою № 8-ОПП.

Аналогічна за змістом заява була подана Підприємством до Інспекції 12.12.2013.

На заяву від 12.12.2013 Інспекція надала відповідь від 10.01.2014 за вих. № 186/10/15-03-11-0016, якою відмовила у проведенні заліку суми наявного податкового боргу, посилаючись на те, що: суму від`ємного значення з податку на додану вартість не можна розглядати як надміру сплачені кошти в сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість; від`ємне значення з податку на додану вартість було задеклароване в майбутні платежі з податку на додану вартість по деклараціях за травень та серпень 2006 року і також не може розглядатись як бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням того, що рішенням Інспекції від 10.06.2011 свідоцтво платника податку на додану вартість Підприємства було анульоване.

Також, на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 Інспекція надала копію зворотного боку особового рахунку платника податків з податку на додану вартість за період з 2006 по 2014 рік, за даними якої станом на 30.06.2011 у підприємства обліковується переплата у сумі 473215,00 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пунктом 97.5 статті 97 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов`язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

Згідно з пунктом 97.6 статті 97 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов`язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов`язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов`язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674 був затверджений Порядок проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством.

Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, підставою для вжиття заходів щодо процедури заліку є: заява до органу державної податкової служби про зняття з обліку платника податків; копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами, про ліквідацію, не пов`язану з банкрутством; копія розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, її відокремлених підрозділів або внесення запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення підприємницької діяльності; довідка про суми надміру сплачених грошових зобов`язань та суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу платників податків (додаток 1).

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, процедура розгляду і проведення заліку розпочинається за наявності підстави, визначеної пунктом 5 розділу I цього Порядку. Залік у рахунок сум грошових зобов`язань та/або податкового боргу платника податків перед відповідним бюджетом здійснюється органами, що контролюють справляння надходжень до бюджету, за узгодженими сумами грошового зобов`язання та/або податкового боргу. Залік здійснюється шляхом погашення сум грошових зобов`язань та/або податкового боргу платника податку або повернення йому надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством (далі - надміру сплачені суми).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, для проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, судам необхідно було встановити наявність/відсутність підстав для вжиття заходів щодо процедури заліку з посиланням на докази, які підтверджують такі обставини.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справи підстав, з якими законодавець пов`язує наявність у платника податків права для вжиття заходів щодо процедури заліку з посиланням на докази, які підтверджують такі обставини, не встановили/спростували, зокрема: обставин щодо правової природи (залишок від`ємного значення з податку на додану вартість чи сума переплати з цього податку) суми 473215,00 грн., яка обліковується у Підприємства за даними зворотного боку особового рахунку платника податків як переплата; дотримання Підприємством вимог пункту 5 розділу І Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 № 1674, з урахуванням об`єктивної можливості дотримання Підприємством перелічених у цьому пункті вимог та з урахуванням підстав, які Інспекція вказала підставою для відмови у проведенні заліку.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Згідно частини другої статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі постанова Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна