Рішення
від 04.06.2019 по справі 522/15404/18
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15404/18

Провадження 2/522/4351/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: Головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ Комерційний банк Надра , ПАТ Діамантбанк , ПАТ МТБ Банк , треті особи без самостійних вимог: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зняття арештів з майна,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ Комерційний банк Надра , ПАТ Діамантбанк , ПАТ МТБ Банк , треті особи без самостійних вимог: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зняття арештів з майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилалась на те, що 29 березня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 014/0027/74/72430, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 181 800 доларів США, а Позичальник взяла на себе зобов`язання своєчасно, у термін до 29 березня 2027 року, повернути надані кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування такими коштами у встановлені Договором строки.

30 березня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2213. Відповідно до змісту Договору іпотеки (з урахуванням відомостей, що містяться у Договорі про внесення змін та доповнень від 10 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованого в реєстрі за № 4199) для забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року ОСОБА_2 передала в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому, 26 червня 2018 року, до позивача ОСОБА_1 на підставі Договору відступлення права вимоги та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, перейшли права вимоги до ОСОБА_2 за зобов`язаннями, що виникли із Кредитного договору № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року та з Договору іпотеки від 30 березня 2007 року.

Боржник ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої зобов`язання за Кредитним договором № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року, а тому у неї утворилася прострочена заборгованість перед новим кредитором - позивачкою ОСОБА_1 .. У зв`язку із чим, на підставі статті 36 Закону України Про іпотеку позивачка звернула стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.

Таким чином, ОСОБА_1 є власником житлової квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності в зв`язку з реалізацією застереження в договорі іпотеки від 30 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., реєстровий №2213. Проте, після реєстрації права власності на квартиру, Позивачці стало відомо, що на її квартиру накладено виконавчі арешти з метою виконання зобов`язань боржником ОСОБА_2 .. Посилалась на те, що наявність вказаних обтяжень нерухомого майна порушує права ОСОБА_1 як власника майна, тому вимушена була звернутись до суду з дійсним позовом.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року провадження по справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 05.11.2018 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 05.11.2018 року, не відбулося в зв`язку з відрядженням головуючого судді та було відкладено на 13.12.2018 року.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 13.12.2018 року, було оголошено перерву в зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів до 11.02.2019 року.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 14.05.2019 року.

Судове засідання, призначене на 14.05.2019 року, в зв`язку з неявкою відповідачів та третіх осіб було відкладено на 04.06.2019 року.

Сторони у судове засідання 04.06.2019 року не з`явилися, про час та місце його проведення повідомлялися належним чином, причини неявки до суду не повідомляли. Жодних заяв по суті справи від сторін не надходило.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Копаньов О.В. надав до суду клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутності та проти заочного рішення суду не заперечував.

Суд вбачає, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачами відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 06.06.2019 року.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи у межах наданих суду доказів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 березня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 014/0027/74/72430, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 181 800 доларів США, а Позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно, у термін до 29 березня 2027 року, повернути надані кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування такими коштами у встановлені Договором строки.

30 березня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2213. Відповідно до змісту Договору іпотеки (з урахуванням відомостей, що містяться у Договорі про внесення змін та доповнень від 10 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованого в реєстрі за № 4199) для забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року ОСОБА_2 передала в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому, 26 червня 2018 року між АТ Райффайзен Банк Аваль та АТ Міжнародний Інвестиційний Банк було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов яких до АТ Міжнародний Інвестиційний Банк перейшли права вимоги до ОСОБА_2 за зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року та з Договору іпотеки від 30 березня 2007 року.

Також, 26 червня 2018 року між АТ Міжнародний Інвестиційний Банк та ТОВ ФІНСТРИМ було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов яких до ТОВ ФІНСТРИМ перейшли права вимоги до ОСОБА_2 за зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року та з Договору іпотеки від 30 березня 2007 року.

У подальшому, 26 червня 2018 року між ТОВ ФІНСТРИМ та позивачкою по справі - ОСОБА_1 було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 975), відповідно до умов яких до ОСОБА_1 перейшли права вимоги до ОСОБА_2 за зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року та з Договору іпотеки від 30 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2213.

Відповідні відомості внесені в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно: запис про іпотеку № 4733099 було перенесено з Державного реєстру іпотек, що існував до 01 січня 2013 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та йому було надано новий номер НОМЕР_1 . Після чого до вказаного запису про іпотеку було внесено зміни щодо іпотекодержателя та вказано нового іпотекодержателя: ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.ст.514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Як закріплено положеннями статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини 1 статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статей 1, 3, 4 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону

Згідно частини 6 статті 3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частиною 1 статті 12 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно частини 3 статті 33, статей 36-38 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої зобов`язання за Кредитним договором № 014/0027/74/72430 від 29 березня 2007 року, а тому у неї утворилася заборгованість перед новим кредитором - ОСОБА_1 .. Зазначене не спростовано належними та допустимими доказами.

Зокрема, станом на 26 червня 2018 року у відповідачки ОСОБА_2 існувала заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 427 312, 81 дол. США..

У зв`язку із чим, на підставі статті 36 Закону України Про іпотеку позивачка звернула стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 на теперішній час є власником житлової квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності в зв`язку з реалізацією застереження в договорі іпотеки від 30 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., реєстровий №2213 (пункт 5.5.1 договору).

Між тим, як вбачається з позову, після реєстрації права власності на квартиру, позивачці стало відомо, що на належне їй вищевказане нерухоме майно державними виконавцями було накладено арешти із метою виконання зобов`язань боржником ОСОБА_2

Так, згідно інформаційної довідки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існують наступні обтяження, що перешкоджають відчуженню іпотечного майна (крім запису про іпотеку):

- номер запису про обтяження 27341941, внесений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника, серія та номер: 22977350, видана 25.11.2010, видавник: перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-5/179; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: реєстраційний номер обтяження 10782802;

- номер запису про обтяження 27341871, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА № 213973, видана 09.06.2010, видавник: перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт накладено з метою виконання виконавчого листа № 2-8434/09 від 25.08.2009, виданого Приморським районним судом м. Одеси; В-12/267; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: реєстраційний номер обтяження 9925016;

- номер запису про обтяження 27341998, внесений на підставі постанови, серія та номер: АВ № 994454, видана 18.03.2009, видавник: перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: реєстраційний номер обтяження 8562533;

- реєстраційний номер обтяження 10782802, тип обтяження: арешт нерухомого майна, внесений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника, серія та номер: 22977350, видана 25.11.2010, видана першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-5/179.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Стаття 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень по яких було накладено обтяження на спірне нерухоме майно) визначає порядок звернення стягнення на заставлене майно.

Так, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. В частині 3 зазначеної статті передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Водночас, частина 4 статті 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень по яких було накладено обтяження на спірне нерухоме майно) встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Перелічені вище обтяження були накладені на іпотечне майно вже після підписання договору іпотеки від 30 березня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2213, а тому, враховуючи положення статті 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень по яких було накладено обтяження на спірне нерухоме майно) у державних виконавців відсутні правові підстави накладення обтяження на квартиру АДРЕСА_1 , в минулому предмет іпотеки, іпотекодержателем якого була позивачка.

Суд вбачає, що у державної виконавчої служби відсутні правові підстави для звернення стягнення на належне на праві власності позивачці ОСОБА_1 нерухоме майно на користь стягувачів, які не є іпотекодержателями вказаного майна.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), споживачів (стаття 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (стаття 55).

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як передбачено частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України закріплено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави існування обтяження нерухомого майна, а тому накладений арешт підлягає скасуванню. При цьому, суд враховує, що існування обтяжень у вигляді арешту на вищевказане нерухоме майно створює перешкоди позивачу в реалізації своїх прав як власника цього майна.

Порушені права ОСОБА_1 , як власника зазначеного нерухомого майна, можуть бути відновлені шляхом звільнення нерухомого майна з-під арешту та зняття заборон на його відчуження.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приписами частини 2 статті 59 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачка фактично позбавлена права розпорядження власним нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок існуючих обтяжень, приходить до висновку про обгрунтованість вимог ОСОБА_1 ..

Обставин, які виключають припинення чинності заборони судом не встановлено.

Отже з урахуванням викладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391, 514, 572, 575, 589 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 30, 43-44, 49, 76-84, 89, 95, 133, 141, ч. 4 ст. 223, ст. ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра (код ЄДРПОУ 20025456, місце знаходження: м. Київ, вул. Артема, 15), публічного акціонерного товариства Діамантбанк (код ЄДРПОУ 23362711, місце знаходження: м. Київ, Контрактова площа, 10А), публічного акціонерного товариства МТБ Банк (код ЄДРПОУ 21650966, місце знаходження: м. Одеса, Польський узвіз, 11), треті особи без самостійних вимог: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 41405070, місце знаходження: м. Одеса, Польський узвіз, 6), Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 41405395, місце знаходження: м. Одеса, Генерала Петрова, 42), про зняття арештів з майна - задовольнити повністю.

Зняти арешти із квартири в„– 3 А , загальною площею 92,2 кв.м., що розташована у будинку АДРЕСА_1 , накладені:

- постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 18.03.2009 року, серія та номер: АВ № 994454;

- постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 09.06.2010 року, серія та номер: АА № 213973, винесеною в порядку виконання виконавчого листа у справі № 2-8434/09, виданого 25.08.2009 року Приморським районним судом м. Одеси; В-12/267;

- постановою про арешту на майно боржника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 25.11.2010 року, серія та номер: 22977350; В-5/179.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження всього нерухомого майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме:

- номер запису про обтяження 27341941, внесений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника, серія та номер: 22977350, видана 25.11.2010, видавник: перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-5/179; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: реєстраційний номер обтяження 10782802;

- номер запису про обтяження 27341871, внесений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА №213973, видана 09.06.2010, видавник: перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; арешт накладено з метою виконання виконавчого листа № 2-8434/09 від 25.08.2009, виданого Приморським районним судом м.Одеси; В-12/267; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: реєстраційний номер обтяження 9925016;

- номер запису про обтяження 27341998, внесений на підставі постанови, серія та номер: АВ № 994454, видана 18.03.2009, видавник: перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: реєстраційний номер обтяження 8562533;

- реєстраційний номер обтяження 10782802, тип обтяження: арешт нерухомого майна, внесений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника, серія та номер: 22977350, видана 25.11.2010, видана першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-5/179.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.06.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі

Дата ухвалення рішення04.06.2019
Оприлюднено07.06.2019

Судовий реєстр по справі —522/15404/18

Рішення від 04.06.2019

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Домусчі Л. В.

Ухвала від 11.02.2019

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Домусчі Л. В.

Ухвала від 13.12.2018

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Домусчі Л. В.

Ухвала від 17.09.2018

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Домусчі Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні