Рішення

від 22.05.2019 по справі 752/18747/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/18747/18

Провадження №: 2/752/2440/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН , оформлених протоколом № 1/27/06 від 27.06.2018 року, щодо його звільнення з посади директора; поновити його на посаді директора ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27.06.2018 року ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН проведено позачергові збори учасників, на яких було прийнято рішення про його звільнення з посади директора Товариства за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки було істотно порушено його права та охоронювані законодавством інтереси. Приймаючи оскаржуване рішення не було обумовлено, коли та яке саме одноразове грубе порушення трудової дисципліни він вчинив та чи завдало (могло) завдати шкоди Товариству. Надати пояснення щодо нібито вчиненого ним порушення трудової дисципліни йому ніхто не пропонував, трудова книжка йому не видана.

Ухвалою від 17.09.2018 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 52-53).

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно п. п. 11.2.2, 11.3.1 Статуту ТОВ Ті.ДЖІ.ПРОДАКШН загальні збори учасників Товариства уповноважені приймати рішення, зокрема, щодо обрання (призначення) і відкликання (звільнення) Директора Товариства. Директор призначається на посаду загальними зборами учасників Товариства. З Директором має бути укладено трудовий контракт відповідно до діючого законодавства України (а.с. 32).

ОСОБА_1 працював на посаді директора ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН з 08.11.2016 року згідно наказу № 1-0 від 08.11.2016 року без укладення контракту (а.с. 118).

Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН , оформлених протоколом № 1/27/06 від 27.06.2018 року, щодо ОСОБА_1 з 27.06.2018 року звільнено з посади директора згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України в розмірі тримісячного середнього заробітку за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, в тому числі систематичними несвоєчасними виплатами заробітної плати працівникам ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН (а.с. 70-71).

Листом від 10.07.2018 року № 9 ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН направлено на адресу ОСОБА_1 трудову книжку та копію протоколу № 1/27/06 від 27.06.2018 року, однак, як вбачається, останнім вони отримані не були, оскільки лист було повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с. 68-72).

10.07.2018 року ОСОБА_1 було перераховано 13 145,33 грн., 11.07.2018 року - 6 818,30 грн. (а.с. 72).

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у ст. ст. 40, 41 КЗпП України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, в редакції від 20.01.2018 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до роз`яснень абз. 2 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Крім того, Верховним Судом України, в схвалюваних ним судових рішеннях, неодноразово наголошувалось, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення (постанова від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 т. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що доказуванню у цій справі підлягає факт невиконання ОСОБА_1 обов`язку, яких входить до кола його трудових обов`язків; вина ОСОБА_1 у такому невиконанні свого обов`язку; наявність негативних наслідків внаслідок невиконанням ним своїх обов`язків та причинний зв`язок між невиконанням позивачем трудових обов`язків та негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Разом з тим, на підставі зазначеного вище, суд надійшов до висновку про те, що факт невиконання ОСОБА_1 обов`язку, яких входить до кола його трудових обов`язків; вина ОСОБА_1 у такому невиконанні свого обов`язку; наявність негативних наслідків внаслідок невиконанням ним своїх обов`язків та причинний зв`язок між невиконанням позивачем трудових обов`язків та негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відповідачем останні в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не доведені.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України та ст. 240 1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відтак, суд вважає, що оскільки позивача було звільнено незаконно - без законної підстави, то його слід поновити на попередній роботі.

При цьому, ч. 7 ст. 235 КЗпП України встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, ч. 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с. 84-87) з врахуванням вимог п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів та положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за період з 27.06.2018 року по 22.05.2019 року в розмірі 85 522,50 грн. (9 624,15 грн. (квітень 2018 року) + 13 561,64 грн. (травень 2018 року) / 61 робочий день = 380,10 грн. (середньоденна заробітна плата) х 225 робочих дні = 85 522,50 грн.).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів на підтвердження зворотного в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України в розпорядження суду не надано.

Окрім того, на підставі ч. ч. 2, 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути суму судових витрат в розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12-13, 77-81, 211, 228, 235, 258-259, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН , оформленого протоколом № 1/27/06 від 27.06.2018 року, в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН .

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2018 року по 22.05.2019 року в розмірі 85 522,50 грн. (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 50 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТІ.ДЖІ.ПРОДАКШН , код ЄДРПОУ 40941557, адреса: 07400, м. Бровари Київської області, вул. Вокзальна, буд. 38.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текс рішення виготовлено 03.06.2019 року.

Суддя В.С. Хоменко