Ухвала

від 05.06.2019 по справі 344/9842/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9842/19

Провадження № 1-кс/344/5374/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019090000000091 від 10.01.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що 26.12.2018 між ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" та Національний природний парк "Верховинський" укладено договір №29 з будівництва еколого-освітнього візит-центру НПП "Верховинський" прис. Печіще, с. Верхній Ясенів,Верховинського району, Івано-Франківської області на загальну суму 27 437 893 грн.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за грудень та довідки про вартість виконаних робіт від 28.12.2018 ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" виконало а Національний природний парк "Верховинський" прийняло виконані будівельні роботи на суму 4 648 808,05 грн та вартість обладнання, меблів, інвентарю в сумі 3 575 109,92 грн.

28.12.2018 відповідно до платіжного доручення №45 на р/р №26007587607100 який належить ТОВ "Спеценергомонтаж Київ", Національним природним парком "Верховинський" за виконання робіт з будівництва еколого-освітнього візит-центру НПП "Верховинський" прис. Печіще , с. Верхній Ясенів, Верховинського району, Івано-Франківської області перераховано грошові кошти в сумі 8 223 917, 97 з ПДВ.

Відповідно до висновку аналітичного дослідження Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" перерахувало грошові кошти в сумі 1 141 443 грн. за будівельні матеріали перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Дасвел" (ЄДРПОУ 42222224) та грошові кошти в сумі 2 080 566 грн. за будівельні матеріали на розрахунковий рахунок ТОВ «Вейнілс» (ЄДРПОУ 42225932).

Встановлено, що відповідно до відомостей які містяться на сайті https://usr.minjust.gov.ua директором ТОВ "Дасвел" (ЄДРПОУ 42222224) яке зареєстровано в м.Суми, Проспект Курський, 147 та ТОВ «Вейнілс» (ЄДРПОУ 42225932) яке зареєстровано в м.Суми, Проспект Курський, 147 являється житель с. Дружня, Бородянського району, Київської області ОСОБА_4 .

В ході допиту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказав, що не являється директором вказаних підприємств та про їхню діяльність йому не відомо, будь яких операцій від імені ТОВ "Дасвел" та ТОВ «Вейнілс» відповідно також не здійснював, що може свідчити про фіктивність вищевказаних підприємств.

Відповідно до відомостей системи ДФС України в АТ "Райффайзен Банк Аваль" (МФО 380805, м. Київ вул. Лєскова, 9) - відкрито розрахункові рахунки одного з підприємств з ознаками фіктивності, яке входить до транзитно - конвертаційної групи, а саме ТОВ «Вейнілс» (ЄДРПОУ 42225932) - № НОМЕР_1 (українська гривня).

Грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках вказаного підприємства, являються об`єктами кримінально протиправних дій і можуть бути використані як докази обставин ухилення від сплати податків, а також інших кримінальних правопорушень, а тому на цій підставі слідчий просить накласти арешт на вказані рахунки з метою запобігання подальшої злочинної діяльності з використанням банківських рахунків ТОВ «Вейнілс» (ЄДРПОУ 42225932), визнання грошових коштів речовими доказами та їх збереження, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий подав заяву, за змістом якої просив розгляд клопотання проводити без його участі, просив клопотання задовольнити.

На підставі положень ч.2 ст. 172 КПК України представник особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, в судове засідання не викликався.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12019090000000091 від 10.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.

В той же час, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Матеріалами клопотання зазначено, що з метою збереження вищевказаних об`єктів, в якості речових доказів та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на них арешт, оскільки вказані речі є безпосереднім предметом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Однак, з матеріалів клопотання не вбачається достатньо підстав вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Тому, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки слідчим не доведено, що без арешту вказаного майна не можливо проведення слідчих дій, а також не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, що він виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, якій належить майно, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співрозмірними із завданням кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1