Рішення

від 06.06.2019 по справі 420/219/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 06.06.2019

ЄУ № 420/219/19

Провадження №2/420/345/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 9,3300 га, яка розташована на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 02.02.2015, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований 19.02.2015 державним реєстратором реєстраційної служби Новопсковського управління юстиції Луганської області, номер запису про інше речове право: 8784891.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 9,3300 га, розташованої на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області. В листопаді 2018 року їй стало відомо про те, що невідома особа від її імені 02.02.2015 підписала з ОСОБА_4 договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років. Цей договір зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області 19.02.2015. Позивач посилається на те, що вказаний договір вона, як власник земельної ділянки, особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність її вільного волевиявлення на укладення з відповідачем даного договору. З цих підстав позивач просила визнати договір оренди землі від 02.02.2015 недійсним.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 22.02.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 22.03.2019.

22 березня 2019 року підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою судді. Підготовче судове засідання призначено на 17 квітня 2019 року.

17 квітня 2019 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 14 травня 2019 у зв`язку з витребуванням доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження.

14 травня 2019 підготовче судове засідання відкладено до 29 травня 2019 року за клопотанням представника відповідача.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що надав письмову заяву відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, вислухавши представників сторін, зважаючи на те, що визнання відповідачем позову ґрунтується на законних підставах, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 є власником земельної ділянки площею 9,3300 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

02 лютого 2015 року між позивачем ОСОБА_3 (орендодавець) та відповідачем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач передала відповідачу в оренду земельну ділянки площею 9,3300 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області, строком на 10 років.

Згідно з п. 43 зазначеного договору оренди землі, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області 19.02.2015, номер запису про інше речове право: 8784891.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказала, що не підписувала даного договору, підписи у договорі виконані не нею, а іншою особою.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оскільки відповідач визнав позов та обставини, зазначені у ньому, зокрема, що позивач не підписували оспорюваний договір оренди землі, повноважень на це іншій особі не надавала, з урахуванням того, що обставини, викладені у позовній заяві не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання відповідачем, за відсутності заперечень третіх осіб, суд вважає зазначені обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормативне закріплення принципу свободи договору у ст.627 ЦК України полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вільність укладення договору визначається тим, що особа договору на власний розсуд вирішує питання про вступ у договірні відносини. Це, зокрема, передбачає відсутність примусу на вступ до певних договірних відносин. Сторони самостійно, незалежно один від одного і від держави вправі вирішувати питання про вступ між собою у договірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень закону вбачається, що наявність волевиявлення особи має бути обов`язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що витікають з умов договору.

Частиною 3 ст. 215 ЦПК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

За таких підстав, враховуючи, що відповідач визнав позов і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку, що пред`явлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, оскільки позовні вимоги визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 384,20 грн., та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 9,3300 га, яка розташована на території Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області, від 02.02.2015, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований 19.02.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області, номер запису про інше речове право: 8784891.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 09.04.1996 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 04.06.2004 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн 20 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Новопсковському районі Луганської області, код ЄДРПОУ 37942461, повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий 04.06.2004 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з державного бюджету 50 відсотків суми судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн 20 коп.) .

Представник позивача: Тарасов Дмитро ОСОБА_5 , який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ № 000155 від 12.07.2018, довіреності від 17.10.2018, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001465 від 30.10.2017, ордеру на надання правової допомоги № 103126 від 06.05.2019, договору про надання правової допомоги №06/05 від 06.05.2019, місце проживання: АДРЕСА_4

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 06 червня 2019 року.

Суддя: В.В. Пронька