Рішення

від 04.06.2019 по справі 904/1690/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1690/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Мартич А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеріс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 124701грн. 87коп.

Новікова Р.Г.

Представники:

від позивача: Кісенко В.В., ордер серія ДП№1876/000009 від 03.06.2019р., адвокат;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеріс" з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 124701грн. 87коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 25.04.2019р. було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач повністю виконав вимоги вказаної ухвали, надіславши до суду 03.05.2019р. відповідні докази усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2019р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 04.06.2019р.

Відповідач відзиву на позов не надав, участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 14.05.2019р. уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеріс" поштового відправлення ухвали суду від 07.05.2019р.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, але останній не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень сторонам були створені належні умови для надання доказів та заперечень.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

Позивач у період з листопада 2015 року по грудень 2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 484478грн. 19коп., що підтверджується видатковими накладними:

- №0-0000775 від 20.11.2015р. на суму 35815грн. 39коп.;

- №0-0000781 від 25.11.2015р. на суму 29745 грн. 74коп.;

- №0-0000842 від 04.12.2015р. на суму 94215грн. 19коп.;

- №0-00000214 від 17.03.2016р. на суму 14004 грн. 00коп.;

- №0-00000215 від 18.03.2016р. на суму 14004грн. 00коп.;

- №0-00000216 від 21.03.2016р. на суму 14004грн. 00коп.;

- №0-00000217 від 23.03.2016р. на суму 14004грн. 00коп.;

- №0-00000218 від 24.03.2016р. на суму 41500грн. 10коп.;

- №0-00001029 від 15.12.2016р. на суму 53063 грн. 03коп.;

- №0-00001033 від 16.12.2016р. на суму 174122грн. 74коп., копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 18-27).

Вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками відповідача без заперечень та зауважень і містять відбитки печатки ТОВ "Ремеріс".

Відповідач оплатив вартість отриманого ним від позивача товару лише частково - в сумі 359776грн. 32коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківських виписок по рахунку ТОВ "Завод ЗБК" № НОМЕР_1 в АТ "Банк Кредит Дніпро" за період з 25.11.2015 року по 19.05.2017 року.

Тож, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 124701грн. 87коп. за поставлений позивачем товар на підставі видаткової накладної №0-00001033 від 16.12.2016р.

Позивач 15.03.2019р. направив відповідачу вимогу за №78 про оплату заборгованості в сумі 124701грн. 87коп. у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги та рахунок на оплату №0-00000082 від 13.03.2019р.

Факт направлення відповідачу зазначених документів підтверджується описом вкладення у цінний лист на ім`я ТОВ "Ремеріс" від 15.03.2019р. та поштовою накладною №4900100059466 від 15.03.2019р., копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 34).

Відповідач у визначений в вимозі строк заборгованості перед позивачем не оплатив, обґрунтованої відповіді на вимогу не надав.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договір.

Частиною першою ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі у спрощений спосіб договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Частиною другою ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу та отримання його останнім підтверджений матеріалами справи та не оспорений. Тож, з огляду на положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що сторони уклали договір у спрощений спосіб та досягли його істотних умов.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що поставка товару на підставі видаткової накладної №0-00001033, за якою у позивача обліковується дебіторська заборгованість, відбулась 16.12.2016р., а письмовий договір між сторонами відсутній, тобто строк оплати за товар сторонами не узгоджений, то відповідач зобов`язаний був оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього у відповідності до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем залишку оплати у сумі 124701грн. 87коп. за товар, поставлений за накладною №0-00001033 від 16.12.2016р.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами статті 74 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 1921грн. 00коп. покладаються на відповідача.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76-80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеріс" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 124701грн. 87коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремеріс" (код ЄДРПОУ: 38754364; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 163, офіс 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" (код ЄДРПОУ: 38988348; місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7) суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 124701грн. 87коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921грн. 00коп.

Видати наказ після набрання законної сили судовим рішенням.

В судовому засіданні 04.06.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений та підписаний 07.06.2019

Суддя Р.Г. Новікова