Рішення

від 05.06.2019 по справі 904/1403/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1403/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Мартич А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 84840грн., пені у розмірі 1527грн. та штрафу у розмірі 2545грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 84840грн., пені у розмірі 1527грн. та штрафу у розмірі 2545грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №17249 від 25.09.2017р., в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

17.04.2019р. позивачем надані до суду письмові пояснення розрахунку штрафних санкцій. У своїх поясненнях позивач зазначив, що період нарахування пені становить з 16.01.2018р. по 14.07.2018р.

22.04.2019р. позивач надав письмові уточнення до пояснень розрахунку штрафних. Позивач зазначив, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 1527грн., нарахована за період з 27.09.2018р. по 25.03.2019р.

23.04.2019р. на електрону адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 23.04.2019р., на іншу дату. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства та відсутність можливості швидкого укладення договору з адвокатом.

Як встановлено судом, подане представником відповідача клопотання не підписано електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП).

Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Частиною 3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003р. електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003р. для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" №851-IV від 22.05.2003р. оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Оскільки надіслане представником відповідача електронною поштою клопотання не містить підпису ЕЦП, отже не належить до офіційного документу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019р. оголошено перерву в підготовчому засіданні на 27.05.2019р.

26.04.2019р. на адресу суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод". Відповідач заперечує проти позовних вимог зазначаючи, що строк виконання грошових зобов`язань з оплати товару не настав. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 7.1 договору оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку. Відповідач стверджує, що рахунку на оплату товару від позивача не отримував.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2019р. закрите підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 05.06.2019р.

03.06.2019р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі. Також, представник позивача просить надсилати процесуальні документи на електронну пошту, у випадку наявності у суду такої технічної можливості.

Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

25.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник) підписаний договір поставки №17249 (далі - договір).

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість та асортимент товару зазначається у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 5.2 договору передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що замовник сплачує товар за цінами, вказаними у специфікації.

Положеннями пункту 6.2 договору визначено, що загальна сума договору становить 230280грн.00коп., в тому числі ПДВ.

Відповідно до пункту 7.1 договору розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

За приписами пункту 10.3 договору у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі три відсотки від несплаченої суми.

Згідно пункту 14.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017р. в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

Як вбачається зі специфікації №1 до договору, сторони узгодили поставку підшипників (марка 30-3003234А) у кількості 19 штук на загальну суму у розмірі 230280грн.00коп. Специфікація підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

20.10.2017р. на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 84840грн.00коп. Поставка товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000190 від 20.10.2017р., товарно - транспортною накладною №20/10/1 від 20.10.2017р. та довіреністю №1764 від 10.10.2017р.

Товар поставлений згідно видаткової накладної №РН-0000190 від 20.10.2017р., не був сплачений відповідачем, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 84840грн., пеню у розмірі 1527грн. та штраф у розмірі 2545грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача відносно того, що ненадання рахунку-фактури є відкладальною умовою, з огляду на наступне.

Проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити поставлений товар.

Відповідач вважає, що ненадання позивачем рахунку-фактури зумовило порушення умов договору з боку позивача та призвело до того, що відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов`язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку позивачем товару, тобто виконання ним своїх обов`язків є відповідні видаткові та товарно - транспортні накладні.

Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію як про кількість поставленого товару, так і про його вартість.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язання щодо оплати товару встановлений пунктом 7.1 договору, яким передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється протягом 60 банківських днів з дня поставки.

Отже, сторонами у договорі встановлений строк виконання зобов`язання, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк.

З огляду на те, що поставка товару відбулась 20.10.2017р., Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" було зобов`язано сплатити товар, поставлений за видатковою накладною №РН-0000190 від 20.10.2017р., в строк до 16.01.2018р. (включно).

Докази того, що відповідач сплатив товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000190 від 20.10.2017р., в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, строк виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати суми боргу у розмірі 84840грн.00коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов`язання, доказів припинення відповідних зобов`язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 84840грн.00коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивач на підставі пункту 10.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.09.2018р. по 25.03.2019р. в розмірі 1572грн.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" було зобов`язано оплатити товар, поставлений за видатковою накладною №РН-0000190 від 20.10.2017р., в строк до 16.01.2018р. (включно).

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, нарахування пені здійснено з 27.09.2018р.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Перебіг зазначеного періоду починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Суд також наголошує на тому, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, період часу, за який підлягала нарахуванню пеня становить з 17.01.2018р. по 17.07.2018р.

З наданого позивачем розрахунку (з урахуванням письмових пояснень розрахунку штрафних санкцій) вбачається, що пеня заявлена позивачем поза межами вказаного періоду.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1572грн. за період з 27.09.2018р. по 25.03.2019р. задоволенню не підлягають.

Також на підставі пункту 10.3 договору позивачем заявлена сума штрафу у розмірі 2545грн., нарахована за прострочення оплати понад 30 днів. Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та є арифметично правильним.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума штрафу у розмірі 2545грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1888грн.01коп.

Керуючись нормами статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 242, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 84840грн., пені у розмірі 1527грн. та штрафу у розмірі 2545грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ідентифікаційний код: 00659101; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробнича компанія "Протехмаш" (ідентифікаційний код: 40433547; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, буд. 15, оф. 104) заборгованість у розмірі 84840грн., штраф у розмірі 2545грн. та судовий збір у розмірі 1888грн.01коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1527грн.

В судовому засіданні 05.06.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.06.2019р.

Суддя Р.Г.Новікова