Постанова

від 06.06.2019 по справі 922/4110/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2019 р. Справа № 922/4110/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 671 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017 р., ухвалене в приміщені вказаного суду суддею Погореловою О.В., повний текст якого складено 17.02.2017 року, у справі № 922/4110/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ

до:

1) Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків

2) Приватного акціонерного товариства "Термоплита", м. Дніпро

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю"Коксотрейд", м. Дніпро

2) Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", м. Харків

про стягнення 101657,54 доларів США

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Термолайф", в якому просило стягнути на свою користь частину заборгованості зі сплати процентів за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 р. №31-В/12/66/ЮО за період з 04.03.2016 р. по 11.2016 р. у розмірі 101657,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2621119,61 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2017 р. у справі № 922/4110/16 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" частину заборгованості зі сплати процентів за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 р. № 31-В/12/66/ЮО у розмірі 101657,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2621119,61 грн. та 39316,78 грн. витрат зі сплати судового збору. Провадження у справі щодо Приватного акціонерного товариства "Термоплита" - припинено.

Перший відповідач, Приватне акціонерне товариство "Термолайф" подав на зазначене рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, порушення та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Сбербанк» про стягнення з ПРАТ «Термолайф» заборгованості по процентах за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012р. № 31-В/12/66/ЮО у розмірі 101 657,54 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 621 119,61 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги 1-й відповідач посилається, зокрема на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно послався в обґрунтування свого висновку на те, що виділ юридичних осіб, в тому числі Приватного акціонерного товариства Термоплита з Приватного акціонерного товариства Термолайф не відбувся у зв`язку з відмовою НКЦПФР в реєстрації звіту про результати розміщення (обміну) акцій Приватного акціонерного товариства Термоплита , оскільки Законом України Про акціонерні товариства не передбачено інших підстав, які б свідчили про завершення виділу акціонерного товариства, окрім як внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося.

При цьому скаржник зазначає, що ним до суду першої інстанції надано докази на підтвердження наявності правонаступництва Приватного акціонерного товариства Термоплита щодо Приватного акціонерного товариства Термолайф в результаті виділу та перехід за наслідками цього прав та обов`язків за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 р. № 31-В/112/66/ЮО, яким судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, а саме:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2017 р. № 1001968712 із відповідним записом про створення 28.04.2016 р. Приватного акціонерного товариства Термоплита шляхом виділу із Приватного акціонерного Термолайф ;

- протокол позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства Термолайф від 30.11.2015 р.;

- протокол позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства Термолайф від 15.02.2016 р.;

- розподільчий баланс станом на 12.02.2016 р. (додаток 3 до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства Термолайф від 15.02.2016 р.)

- акт приймання-передачі кредиторської заборгованості від 04.01.2017 р. за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 р. № 31-В/112/66/ЮО;

- акт приймання-передачі документів від 04.01.2017 р. щодо кредиторської заборгованості від 04.01.2017 р. за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 р. № 31-В/112/66/ЮО;

Крім цього, скаржник зазначає про те, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності належних та допустимих доказів, оскільки на підтвердження розміру спірної заборгованості позивачем надано лише розрахунок заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 р. № 31-В/112/66/ЮО та копію виписки по особовим рахункам щодо видачі кредитних коштів, які не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в той час як судом першої інстанції не досліджувалося та не оцінювалося належних та допустимих доказів у справі, у тому числі первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Також скаржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно відхилив його клопотання та клопотання Приватного акціонерного товариства Термоплита про призначення у справі судової економічної експертизи, пославшись на те, що дослідження відповідності проведеного позивачем розрахунку суми позову умовам Кредитного договору та Додаткових угод до нього є правовим питанням та не потребує спеціальних знань, а перевірка достовірності наведених у ньому даних зводиться до простих арифметичних розрахунків, що є прерогативою суду, а не експертної установи, а наявних у справі доказів достатньо для її розгляду по суті та прийняття рішення без проведення судової експертизи.

Скаржник зазначає, що наведений висновок суду суперечить вимогам законодавства та принципу змагальності, оскільки суд першої інстанції не створив відповідачам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, не навів арифметичних розрахунків щодо правильності нарахування заборгованості за відсотками за Кредитним договором. На думку скаржника, враховуючи великий обсяг наданих позивачем документів щодо заборгованості за Кредитним договором, до якого укладено більше ніж 30 Додаткових угод та Договорів про внесення змін до них, якими строки повернення траншів постійно змінювалися, наявність низки виписок по особовим рахункам, які різняться з даними бухгалтерського обліку Приватного акціонерного товариства Термолайф , перевірити великий обсяг зазначених документів, співставити їх із первинними документами позивача, які надані не в повному обсязі та здійснити контррозрахунки немає можливості, що на його думку, зумовлює необхідність призначення у справі судової економічної експертизи на стадії апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник першого відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представники другого відповідача та третіх осіб у справі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ПРАТ «Термолайф» підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

04 вересня 2012 року між ПАТ "Сбербанк" (попередня назва - ПАТ Дочірній банк Сбербанку Россії") (надалі - Банк, позивач) та ПрАТ "Термолайф (надалі - Позичальник, перший відповідач) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО з наступними змінами та доповненнями (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику було відкрито Кредитну лінію та надано кредит у сумі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США 00 центів (далі - Кредит).

Згідно п. 6.1. Кредитного договору, перший відповідач зобов`язується сплачувати Банку за користування Кредитом проценти у розмірі, передбаченому Кредитним договором. Проценти за Кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за Кредитною лінією в валюті заборгованості.

У п. 6.2. Кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно протягом дії Кредитного договору із розрахунку 360 днів у році.

Згідно з п. 6.3. Кредитного договору проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1. - 6.2. Кредитного договору, перший відповідач зобовязаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів (у вересні 2014 року - не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів; у період з жовтня 2014 року по червень 2015 року - не пізніше 10 (десяти) робочих днів), наступних за днем закінчення періоду. Умовами Кредитного договору передбачено, що процентна ставка, яка застосовується - змінювана процентна ставка (п. 1.3.).

Детальний порядок визначення розміру процентної ставки наведений у п. п. 1.3.1. - 1.3.8. Кредитного договору.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених цим Договором, змінювальна процентна ставка за користування Кредитом збільшується шляхом збільшення розміру змінювальної процентної ставки на 2 (два) процентних пункти, після чого розмір змінювальної процентної ставки буде розраховуватися за формулою R=(LIBOR 6М+М)+2%. Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті Договору зміну розміру змінювальної процентної ставки, що не потребує укладання Сторонами додаткової угоди до цього Договору.

Станом на 21.11.2016 за Кредитним договором обліковується загальна заборгованість ПрАТ "Термолайф" у розмірі 47062210,97 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 1000000,00 доларів США;

- проценти за користування кредитом - 279014,08 доларів США, з них прострочених - 272303,78 доларів США;

- пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту - 11508060,37 грн.;

- пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 2576283,06 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку у зв`язку з чим він звернувся до господарського суду з цим позовом та просить суд стягнути з ПрАТ"Термолайф" заборгованість по сплаті процентів за період з 04.03.2016 по 20.11.2016 у розмірі 101657,54 доларів США.

В обгрунтування рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується порушення першим відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором в частині сплати спірної заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги до нього є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до другого відповідача - Приватного акціонерного товариства "Термоплита", суд зазначив про відсутність правових підстав вважати його правонаступником першого відповідача - Приватного акціонерного товариства "Термолайф", а також про відсутність позовних вимог до другого відповідача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність предмету спору та припинення провадження у справі в частині позову до другого відповідача на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції статті).

Проте, з такими доводами місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може та зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 80 Закону України Про акціонерні товариства виділ здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Закону України Про акціонерні товариства , виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Закону України Про акціонерні товариства загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу.

Загальними зборами акціонерів ПРАТ Термолайф 30.11.2015р. було прийнято рішення про виділ з товариства нових акціонерних товариств - ПРАТ Терморок та ПРАТ Термоплита , що оформлено відповідним протоколом від 30.11.2015р.

15.02.2016р. загальними зборами акціонерів ПРАТ Термолайф було прийнято рішення про затвердження Розподільного балансу станом на 12.02.2016, складеного при створенні ПРАТ Терморок та ПРАТ Термоплита шляхом їх виділу із ПРАТ Термолайф .

Згідно з ч. 6 ст. 80 Закону України Про акціонерні товариства , виділ акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося.

П. 4 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» (в ред. від 01.01.2016р.) встановлено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом.

Таким чином спеціальні норми Закону України «Про акціонерні товариства» щодо виділу, зокрема ч. 6 ст. 80 Закону України Про акціонерні товариства , мають вищий пріоритет і підлягають застосуванню до акціонерних товариств, якими є ПРАТ «Термолайф» та ПРАТ «Термоплита» .

Запис про створення ПРАТ Термоплита було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 28.04.2016р.

Згідно з витягом з ЄДРЮОФОП та ГО від 10.01.2017 № 1001968712, Приватне акціонерне товариство Термоплита (49000, м. Дніпро, вул. Чкалова, 44, офіс 803, ідентифікаційний код 40457699) починаючи з 28.04.2016р. є правонаступником Приватного акціонерного товариства Термолайф (61071, м. Харків, Шосе Карачівське, 44, ідентифікаційний код 34015182).

Згідно з даними Розподільного балансу в результаті виділу із ПРАТ Термолайф його правонаступників - ПРАТ Термоплита та ПРАТ «Терморок» , ПРАТ Термолайф не має зобов`язань перед банками, оскільки усі зобов`язання за довгостроковими кредитами банків перейшли в результаті виділу за Розподільним балансом його правонаступнику ПРАТ Термоплита .

За актом приймання-передачі кредиторської заборгованості від ПРАТ Термолайф до ПРАТ Термоплита від 04.01.2017р. та актом приймання-передачі від ПРАТ Термолайф до ПРАТ Термоплита документів кредиторської заборгованості від 04.01.2017р. ПРАТ Термоплита , як правонаступник, прийняло всю кредиторську заборгованість Приватного акціонерного товариства Термолайф перед ПАТ Сбербанк за договором про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

Підписуючи вказані акти, ПРАТ Термолайф та ПРАТ Термоплита також визнали що:

- ПРАТ Термоплита відповідно до Розподільного балансу є правонаступником всіх прав та обов`язків ПРАТ Термолайф , які виникли і виникнуть в майбутньому, у тому числі, з Договору про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 31-В/12/66/ЮО;

- у відповідності із статтею 109 Цивільного кодексу України та статтею 86 Закону України Про акціонерні товариства ПРАТ Термоплита є основним боржником, а ПРАТ Термолайф несе субсидіарну відповідальність в тому числі за Договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 31-В/12/66/ЮО, укладеним між ПрАТ Термолайф та ПАТ Дочірній банк Сбербанку Росії ;

- ПРАТ Термолайф знімає з обліку, а ПРАТ Термоплита бере на облік відповідну кредиторську заборгованість.

У свою чергу, ПРАТ Термолайф зобов`язався в усіх судових та виконавчих провадженнях, які порушено/відкрито чи буде порушено/відкрито в майбутньому у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконанням ПРАТ Термолайф Договору про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 31-В/12/66/ЮО, вжити заходів щодо залучення ПРАТ Термоплита у зазначених справах в якості іншого відповідача або щодо заміни сторони/третьої особи з ПРАТ Термолайф на ПРАТ Термоплита .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 р. у даній справі задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про призначення у справі № 922/4110/16 судової економічної експертизи.

Відповідно до висновків судової економічної експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а), зокрема:

- у обсязі наданих на дослідження документів, підтверджується даними первинних документів заборгованість ПРАТ «Термоплита» з повернення тіла кредиту в сумі 1 000 000 доларів США в період часу з 04.03.2016р. по 20.11.2016р. за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012р. № 31-В/12/66/ЮО, за користування яким банк нарахував проценти;

- виникнення простроченої заборгованості ПРАТ «Термоплита» зі сплати процентів за період з 04.03.2016р. по 20.11.2016р. за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012р. № 31-В/12/66/ЮО документально підтверджується в сумі 101 657,50 доларів США;

- у обсязі наданих на дослідження документів, метод нарахування ПАТ «Сбербанк» процентів за період з 04.03.2016р. по 20.11.2016р. за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012р. № 31-В/12/66/ЮО, зазначений у позовній заяві та додатках до неї, відповідає методу, вказаному у тексті договору про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги ту обставину, що рішеннями судів у господарській справі № 922/863/16, які набрали законної сили, встановлено обставини щодо законності та правомірності виділу з ПРАТ Термолайф юридичних осіб, законності Розподільного балансу станом на 12.02.2016, складеного при створенні ПРАТ Терморок та ПРАТ Термоплита шляхом їх виділу із ПРАТ Термолайф , а також відсутність порушень прав ПАТ Сбербанк внаслідок такого виділу.

Ст. 109 ЦК України встановлено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Тобто, ст. 109 ЦК України прямо встановлено, що розподільний баланс має бути складений та затверджений після прийняття рішення про виділ, а не після завершення процедури виділу.

Згідно з ч. 1-4 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, а для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, ані ст. 109 ЦК України, ані норми ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та норми ч. 6 ст. 80 Закону України «Про акціонерні товариства» не встановлюють жодних вимог до того, на якому етапі процедури виділу має відбутися фактична передача майна, прав та зобов`язань відповідно до розподільного балансу.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що датою переходу майна, прав та зобов`язань за розподільним балансом до правонаступника є дата відповідного первинного документу, яка не залежить від завершення процедури виділу, але в той же час вона не може бути раніше дати затвердження розподільного балансу та дати державної реєстрації правонаступника.

Дату складання відповідного первинного документу щодо передачі майна, прав та зобов`язань за розподільним балансом до правонаступника суб`єкти (учасники) виділу мають визначати самостійно.

Оскільки ПАТ «Сбербанк» не є учасником корпоративних відносин щодо виділу з ПРАТ «Термолайф» інших юридичних осіб - ПРАТ «Термоплита» та ПРАТ «Терморок» , і права ПАТ «Сбербанк» не порушуються внаслідок такого виділу, у місцевого господарського суду не було жодних правових підстав для втручання в господарську діяльність ПРАТ «Термолайф» та ПРАТ «Термоплита» шляхом прийняття рішення, яке прямо впливає на структуру балансу ПРАТ «Термолайф» та ПРАТ «Термоплита» , на можливість передачі майна, прав та зобов`язань відповідно до чинного розподільного балансу та на фінансову звітність вказаних акціонерних товариств.

В постанові пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вказано, що господарським судам необхідно враховувати заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК ( 436-15 ))» .

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що хоча питання завершення процедури виділу не є визначальним для даної справи, місцевий господарський суд в конкуренції загальної норми ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та спеціальної норми частини 6 статті 80 Закону України «Про акціонерні товариства» мав застосувати спеціальну норму, пріоритет якої закріплено законодавчо, та відповідно до якої виділ акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося.

За змістом ч. 5 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства» , акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом.

Ч. 3 ст. 109 ЦК України встановлено, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України встановлено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 619 ЦК України, до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Таким чином законом встановлений особливий порядок пред`явлення вимог кредитора до особи, яка несе субсидіарну відповідальність, відповідно до якого кредитор спочатку повинен пред`явити вимогу до основного боржника, і така вимога не буде погашена основним боржником.

Оскільки ПАТ «Сбербанк» не пред`являло жодних вимог до основного боржника, яким є є ПРАТ «Термоплита» , то звернення ПАТ «Сбербанк» з вимогами до субсидіарного боржника - ПРАТ «Термолайф» шляхом пред`явлення позову до нього, є передчасним.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі, вказаних обставин та вимог закону не врахував і безпідставно закрив провадження щодо основного боржника ПРАТ «Термоплита» та стягнув суму боргу одразу з субсидіарного боржника ПРАТ «Термолайф» , тобто з порушенням встановленого законом порядку пред`явлення вимог до субсидіарного (додаткового) боржника.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим, це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Термолайф» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017 р. у справі № 922/4110/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі № 922/4110/16.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сбербанк» до Приватного акціонерного товариства «Термолайф» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.06.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий