Рішення

від 06.06.2019 по справі 904/1541/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1541/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Фізичної особи-підприємця Фуголь Івана Івановича ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГОРПРОМ" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, б.1Б, код ЄДРПОУ 39362728)

про стягнення заборгованості в розмірі 73 628,18 грн.

Представники:

від позивача: Фуголь І.І., ордер на надання правової допомоги серія ДП №1359/000040 від 08.02.19р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Фуголь Іван Іванович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГОРПРОМ" про стягнення заборгованості в розмірі 73 628,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору оренди нерухомого майна №1 від 01.10.2015р.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.05.2019.

Ухвалою суду від 21.05.2019 відкладено розгляд справи на 06.06.2019р.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930008050289.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

04.06.2019р. в порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2015 року Фізична особа-підприємець Фуголь Іван Іванович (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМГОРПРОМ (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна №1.

Згідно п.1.1. договору оренди Орендар зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування частину нежитлової будівлі - цех, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 230 кв.м, та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Орендоване приміщення використовується для виробничих потреб Орендаря. (п.1.2. договору)

Пунктом 3.1. договору, з урахуванням Додаткової угоди від 01.02.2017р., встановлено, що Орендна плата підлягає сплаті Орендарем Орендодавцю помісячно. Розмір щомісячної орендної плати, визначається з розрахунку 26 (двадцять шість грн.) за один квадратний метр і становить 5980 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень) грн., без ПДВ.

Згідно п.3.2. договору орендна плата нараховується з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Приміщення і сплачується шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Орендодавця або шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу Орендодавця до десятого числа місяця, наступного за звітним, в якому були надані послуги оренди за цим Договором.

На виконання умов договору оренди між позивачем та відповідачем було підписано Акт здачі-прийому в оренду нежитлового приміщення від 01.10.2015р. (а.с.11).

Орендодавець приймає на себе обов`язок надати приміщення Орендарю по Акту прийому-передачі для використання його відповідно до мети, вказаної в п.1.2. цього договору. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною цього договору. (п.4.1.1 договору)

Згідно п.4.2.5. договору Орендар приймає не себе обов`язки своєчасно та в повному обсязі вносити оренду плату відповідно до умов цього Договору.

Пункту 6.2. договору передбачено, що за прострочення внесення орендно плати та інших передбачених цим Договором платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом терміну Оренди за даним договором. Закінчення терміну дії даного договору не звільняє від здійснення повного розрахунку між Сторонами за цим договором. (п.8.1 договору)

Термін оренди Приміщення за даним договором - 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі Приміщення. (п.8.2 договору)

Якщо Орендар продовжує користуватися об`єктом оренди після закінчення терміну дії цього договору, то за відсутністю заперечень Орендодавця протягом місяця після закінчення такого терміну, договір оренди вважається поновленим (укладеним на новий термін) на 2 роки та 11 місяців на тих же умовах. (п.8.3 договору)

Позивач зазначає, що договір оренди нерухомого майна №1 є чинним, орендоване приміщення не повернуте Орендодавцю, однак в порушення умов пунктів 3.1, 3.2 договору відповідачем з січня 2018 року сплачено лише частину орендної плати в сумі 31 080,00 грн. по червень 2018 року (частково).

Відповідно до положень статей 526 та 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

В свою чергу, відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 559 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно д о закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначений змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено матеріалами справи, за користування об`єктом оренди в 2018 році відповідачем сплачено орендну плату в сумі 31 080,00 грн., яка зарахована позивачем за січень-травень 2018 року та частково за червень 2018 року, що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. (а.с.22).

Заборгованість відповідача з несплаченої вчасно орендної плати за договором оренди становить: 4 800 грн. за червень 2018р.; 5 980 грн. за липень 2018р.; 5 980 грн. за серпень 2018р.; 5 980 грн. за вересень 2018р.; 5 980 грн. за жовтень 2018р.; 5 980 грн. за листопад 2018р.; 5 980 грн. за грудень 2018р.; 5 980 грн. за січень 2019р.; 5 980 грн. за лютий 2019р.; 5 980 грн. за березень 2019р. Загальна сума заборгованості за оренду нерухомого майна складає 58 620, 00 грн.

18.02.2019р. позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості з орендної плати від 18.02.2019р. (а.с. 23-24), однак відповіді від останнього не отримав.

Станом на час розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів оплати за договором оренди нерухомого майна №1 від 01.10.2015р. за період з червня 2018 року по березень 2019 року, а тому заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 58 620, 00 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки та відшкодування збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі до п. 6.2. договору оренди позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.07.2018р. по 10.04.2019р. у розмірі 6 759,36 грн.

Господарський суд, перерахувавши згідно системи ЛІГА:ЗАКОН розрахунок пені наданий позивачем, встановив, що він здійснений арифметично невірно, оскільки пеня складає 6 824,14 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Стягнення пені у розмірі 6 824,14 грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає заявлена сума 6 759,36 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок нарахування інфляції передбачений Листом Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ . Відповідно до даного листа, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Відповідно п.3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97.

Таким чином, при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватись сукупний індекс інфляції, помноженої на суму боргу, що відповідає як методиці, викладеній у Листі Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97, так і роз`ясненням, викладеним у постанові пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.

Позивач просить стягнути з відповідача 787,48 грн. 3% річних за період з 07.06.2018р. по 31.03.2019р., а також 2 461,34 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат згідно системи ЛІГА:ЗАКОН, суд встановив, що вони здійснені правильно, у зв`язку з чим 3% річних у розмірі 787,48грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 461,34 грн. підлягають до стягнення.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з позовних вимог, позивач також просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 08.02.2019р.;

- копію акта прийому передачі правової допомоги від 10.04.2019р.;

- копію детального опису робіт (наданих послуг) від 10.04.2019р.;

- копію квитанції від 10.04.2019р.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1791 від 21.01.2008р.;

- копію ордеру від 08.02.2019р. серія ДП №1359/000040.

Згідно до положень ч.ч. 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, вимоги позивача про стягннення 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГОРПРОМ (50086, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 39362728) на користь Фізичної особи-підприємця Фуголя Івана Івановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна №1 від 01.10.2015 року в розмірі 58 620, 00 грн., пеню в розмірі 6 759, 36 грн., 3% річних в розмірі 787, 48 грн., розмір інфляційного збільшення в розмірі 2 461, 34 грн., витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000, 00 грн., судового збору в розмірі 1 921, 00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 07.06.2019

Суддя С.П. Панна