Рішення

від 27.05.2019 по справі 908/2724/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/23/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 Справа № 908/2724/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2724/18

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Констебль» , 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, оф. 703

до відповідача: акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15

про стягнення 1 908 667,95 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковальська Я.М., довіреність № б/н від 25.04.19

від відповідача: Логачов В.В., довіреність № 011-0118 від 06.03.19

СУТЬ СПОРУ:

17.12.18 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Констебль» (далі ТОВ «Констебль» ) з позовною заявою б/н від 13.12.18 про стягнення з ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» 1 908 667,95 грн. заборгованості за договором про надання послуг з охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326, з якої: 1 442 800,83 грн. борг за послуги з охорони, 185 251,33 грн. пені, 65 838,93 грн. 3 % річних та 214 776,86 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2742/18 між суддями від 17.12.18 вказану позовну заяву визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 22.12.18 судом позовну заяву ТОВ «Констебль» залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

22.01.19 до суду надійшла заява про усунення недоліків від 16.01.19 № 14, в якій позивач усунув недоліки вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.12.18 зазначивши повне вірне найменування відповідача, як акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (надалі АТ «ЗАлК» ) та надав докази, які підтверджують відправлення на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви від 13.12.18.

Ухвалою від 28.01.19 судом прийнято наведену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2724/18 за правилами загального позовного провадження, присвоєно № провадження 17/23/19. Підготовче судове засідання призначено на 20.02.19.

Ухвалою від 20.02.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 29.04.19 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/2724/18 на 27.03.19.

В засіданнях 27.03.19, 04.04.19, 18.04.19 (під час розгляду даної справи на стадії підготовчого провадження) судом оголошувалась перерва на 04.04.19, 18.04.19 та на 02.05.19 відповідно.

03.04.19 до суду надійшла заява за вих. від 02.04.19 № 011.11-003, в якій представник відповідача просить суд залучити до участі в справі в якості третьої особи (що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) товариство з обмеженою відповідальністю Т-С-К (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 45, офіс 206, код ЄДРПОУ 38889080).

В судовому засіданні 18.04.19 представник відповідача підтримав заяву за вих. від 02.04.19 № 011.11-003 про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказану заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що ТОВ «Констебль» заявлено вимоги про стягнення з АТ «ЗАлК» заборгованості за договором № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 укладеним між ТОВ «Т-С-К» та АТ «ЗАлК» . Позовні вимоги обґрунтовано укладанням 21.11.18 між ТОВ «Т-С-К» та ТОВ «Констебль» в порядку ст. ст. 208, 512 - 519 ЦК України договору № 21-1/2018 про відступлення права вимоги за договором ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16. Відповідач не визнає позовних вимог ТОВ «Констебль» з огляду на те, що з боку ТОВ «Т-С-К» мало місце неналежне виконання зобов`язань за договором № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг охорони АТ «ЗалК» , за яким у наступному, право вимоги було передано новому кредитору - ТОВ «Констебль» .

З огляду на викладене, посилаючи на положення ст. ст. 22, 27 ГПК України, на думку відповідача, рішення щодо задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення грошових коштів АТ «ЗАлК» на користь ТОВ «Констебль» може призвести до виникнення у ТОВ «Т-С-К» обов`язку щодо відшкодування надмірно сплачених грошових коштів.

Представник позивача заперечив проти заяви відповідача за вих. від 02.04.19 № 011.11-003 та залучення до участі у даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Т-С-К» .

У своїх запереченнях проти заяви про залучення третьої особи позивач зазначив, що в даному спорі прийняте судове рішення (яким би воно не було) жодним чином не може вплинути на права та обов`язки ТОВ «Т-С-К» , а також залучення до участі у справі ТОВ «Т-С-К» є лише спробою уникнути від виконання обов`язків АТ «ЗАлК» по оплаті наданих послуг з охорони.

Розглянувши заяву АТ «ЗАлК» за вих. від 02.04.19 № 011.11-003 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Т-С-К» , приймаючи до уваги правові позиції присутніх представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (ч. 1 ст. 50 ГПК України).

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі , суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст. 50 ГПК України).

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 3 ст. 50 ГПК України).

Відповідно до змісту позовних вимог ТОВ «Констебль» , предметом спору у справі № 908/2724/18 є: вимога ТОВ «Констебль» про стягнення з АТ «ЗАлК» заборгованості за договором № ЗАлК-д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг з охорони.

Із тексту позовної заяви ТОВ «Констебль» вбачається, що 26.12.16 між ТОВ «Т-С-К» та ПАТ «ЗАлК» укладено договір (який припинив свою дію 22.06.17) № ЗАлК-д_2016-326 про надання послуг з охорони. В подальшому, ТОВ «Т-С-К» , на підставі ст. ст. 208, 512 - 519 ЦК України, було прийнято рішення про відступлення права вимоги (цесії) за договором від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 про надання послуг з охорони. 21.11.18 між ТОВ «Т-С-К» та ТОВ «Констебль» було підписано договір про відступлення права вимоги (цесії) № 21-1/2018, після підписання якого ТОВ «Констебль» передано усі документи, необхідні позивачу у даній справі для подальшої реалізації договору від 21.11.18 № 21-1/2018 про відступлення права вимоги (цесії). Як наслідок, ТОВ «Констебль» виступає як новий кредитор за договором від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 про надання послуг з охорони.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що предметом спору у даній справі є вимога щодо стягнення заборгованості за договором від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 про надання послуг з охорони, а не дослідження виконання умов договору від 21.11.18 за № 21-1/2018 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ «Т-С-К» та ТОВ «Констебль» , судом відмовлено у задоволенні заяви АТ «ЗАлК» від 02.04.19 № 011.11-003 про залучення до участі у даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Т-С-К» через необґрунтованість.

Судом звернуто увагу відповідача, що ст. ст. 22 та 27 чинного ГПК України не регулюють питання залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

04.04.19 до суду надійшло клопотання за вих. від 03.04.19 № 011.11-008 про продовження підготовчого розгляду, в якому представник відповідача просить суд продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів для можливості надання додаткових доказів по справі.

Однак, в судовому засіданні 04.04.19 представник відповідача просив суд не розглядати вказане клопотання за вих. від 03.04.19 № 011.11-008 про продовження підготовчого розгляду, про що зазначив на першому аркуші вказаного клопотання.

Таким чином, суд не розглядав вказане клопотання за вих. від 03.04.19 № 011.11-008 про продовження підготовчого розгляду.

Ухвалою від 02.05.19 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2724/18, розгляд справи по суті розпочато з 02.05.19 та оголошено перерву в розгляді справи № 908/2724/18 по суті на 27.05.19.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

У засіданні суду 27.05.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 13.12.18 та у відповіді на відзив без номеру та дати. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1 908 667,95 грн. заборгованості за договором про надання послуг з охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326, з якої: 1 442 800,83 грн. борг за послуги з охорони, 185 251,33 грн. пені, 65 838,93 грн. 3 % річних та 214 776,86 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вих. від 15.02.19 № 01юр/2019. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі. Крім того, представником відповідача заявлено про пропущення строку позовної давності щодо нарахування пені та просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/2724/18 з оплатою сум рівними частинами строком на 12 місяців.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.16 між товариством з обмеженою відповідальністю «Т-С-К» (Виконавець) та публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Замовник) було укладено договір про надання послуг охорони № ЗАлК-Д-2016-326, згідно умов якого (п. 1.1. договору), Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надавати за оплату послуги з охорони об`єктів та майна Замовника згідно з Дислокацією контрольно-пропускних та контрольно-проїзних пунктів і постів Замовника, що є Додатком 1 до цього договору і його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2. договору, послуги надаються в дні та години, зазначені у Додатку 1 до цього договору.

Вимоги до технічної укріпленості та стану Об`єкта охорони наведені у Додатку 2 до цього договору (п. 1.3. договору).

Згідно із п. 2.1. договору, плата за послуги з охорони за цим договором становить 470 499,60 грн. у т.ч. ПДВ 78 416,60 грн., за кожен місяць, всього за 11 місяців 2017 року - 5 175 495,60 грн. у т. ч. ПДВ 862 582,60 грн.

У відповідності до п. 2.2. договору, оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок Виконавця, вказаний у цьому договорі, протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту надання послуг та виставленого рахунку.

Пунктом 2.3. договору визначено, що оплата вважається виконаною з моменту зарахування плати за послуги з охорони на банківський рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 2.6. договору, на підтвердження факту надання послуг Виконавець щомісяця складає відповідний акт (у двох примірниках) та надає його Замовнику. Замовник повинен підписати наданий Виконавцем акт та у тижневий строк повернути один його примірник Виконавцю. Якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк та не надає обґрунтовану відмову від його підписання, такий акт вважається погодженим Замовником без зауважень.

Згідно із п. 3.2. договору, Виконавець здійснює охорону з моменту передачі Об`єкта охорони під охорону і до моменту його повернення з-під охорони. Умови та порядок здачі під охорону та зняття з-під охорони Об`єкта охорони визначаються інструкцією про порядок приймання/здавання об`єктів під охорону, що є Додатком 4 до цього договору.

У відповідності до п. 3.6. договору, в день підписання даного договору Сторони підписують Акт про прийняття об`єкту під охорону (Додаток № 5), що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.1. договору визначено, що виконавець зобов`язується організувати і забезпечити здійснення практичних заходів охорони спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності Об`єкта охорони, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану:

- забезпечити дотримання внутрішньо-об`єктового та пропускного режиму Об`єкта охорони згідно з Інструкцією, що є Додатком 4 до цього Договору (п.п. 4.1.1.);

- при надходженні інформації про спрацювання технічних засобів охорони невідкладно направити тривожну групу для зовнішнього огляду цілісності відповідного об`єкта, а в разі необхідності - вжити заходів до затримання осіб, що намагалися проникнути (проникли) на Об`єкт охорони (п.п. 4.1.2.);

- разом з представниками Замовника проводити внутрішній огляд приміщень з метою з`ясування причин спрацювання сигналізації та їх усунення. У такому випадку складається акт у двох примірниках - по одному для кожної Сторони, що підписується представниками обох Сторін (п.п. 4.1.3.);

- у разі потреби письмово інформувати Замовника про стан технічних засобів охорони (п.п. 4.1.4.);

- невідкладно інформувати Замовника та, за його згодою, територіальний орган Національної поліції України про всі факти та спроби незаконного проникнення на Об`єкт охорони (п.п. 4.1.5.);

- забезпечувати дотримання на постах охорони встановлених правил пожежної безпеки та санітарії силами персоналу охорони у період виконання службових обов`язків; у разі виявлення на Об`єкті охорони чи поблизу нього пожежі або спрацювання охоронно-пожежної сигналізації - негайно сповістити про це службу порятунку (пожежну частину) та взяти участь у гасінні пожежі (п.п. 4.1.6.);

- використовувати службових собак Замовника у межах, визначених Законом України Про охоронну діяльність та доглядати за ними за рахунок Замовника (годування, прибирання вольєрів та блокпостів, організація ветеринарного обслуговування, контроль за технічним станом амуніції) (п.п. 4.1.7.).

Виконавець має право, зокрема, вимагати від Замовника належного виконання його обов`язків, визначених цим договором (п.п. 4.3.1. п. 4.3. договору).

Відповідно до п.п. 5.1.1. п. 5.1. договору, Замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати послугу охорони.

Згідно із п.п. 6.4.1. п. 6.4. договору, за прострочення платежів на користь Виконавця, передбачених розділом 2 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 7.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення їхніми печатками і діє до 31.11.17 включно.

Пунктом 7.2. договору визначено, що якщо за 1 місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі Сторін не заявить про його припинення, договір вважатиметься продовженим на той самий строк і на тих же умовах.

Відповідно до Акту про прийняття об`єкта під охорону від 01.01.17 (Додаток № 5 до договору), ТОВ «Т-С-К» з 00-00 год. 01.01.17 виставляє охорону на територіях, зазначених в Додатку 1 до договору від 26.12.16 про надання послуг охорони № ЗАлК-Д-2016-326 та забезпечує майнову безпеку.

21.11.18 між товариством з обмеженою відповідальністю «Т-С-К» (Цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Констебль» було укладено договір про відступлення права вимоги (цессії) № 21-1/2018, згідно умов якого (п. 1.1. договору), Цедент безоплатно відступає Цесіонарію право вимоги боргу за надані послуги охорони, загальною вартістю 1 491 384,49 грн. в т.ч. ПДВ 20 % (по) який виник на підставі договору № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг з охорони та додатків до нього (Основний договір 1) та договору № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.16 про надання послуг з охорони та додатків до нього (Основний договір 2), які були укладені між Цедентом та Боржником, в обсягах та на умовах, встановлених Основними договорами.

Відповідно до п. 1.2. договору цессії, за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання своїх зобов`язань за Основним договором 1 та Основним договором 2, а також усі права в обсягах та на умовах, передбачених цими Основними договорами і чинним законодавством України, стосовно виконання, не виконання або порушення умов пов`язаних з виконанням Основних договорів, в тому числі право нарахування та вимоги салати штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. 1.3. договору цессії, відступлення права вимоги за цим Договором не тягне за собою жодних інших змін умов Основного договору 1 та Основного договору 2, окрім тих, що пов`язані зі зміною ОСОБА_1 .

У відповідності до п. 1.4. договору цессії, договори та інші документи перелічені в п. 1.1., передаються Цедентом Цесіонарію у момент підписання цього Договору.

Пунктом 2.1. договору цессії передбачено, що Цедент зобов`язаний передати Цесіонарію за Актом приймання-передачі документи:

- оригінал Договору № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг з охорони, Додатків до нього та ін. документів (оригінали Актів надання послуг № 51 від 31.03.17, № 69 від 30.04.17, № 91 від 31.05.17, № 105 від 22.06.17), що підтверджують право вимоги боргу за Основним договором 1 (п.п. 2.1.1.);

- оригінал Договору №ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.16 про надання послуг з охорони, Додатків до нього та ін. документів (оригінал Акту надання послуг № 205 від 31.12.16), що підтверджує право вимоги боргу за Основним договором 2 (п.п. 2.1.2.).

Цесіонарій має право вимагати від ОСОБА_2 виконання ним зобов`язань, що

виникли у останнього перед Цедентом за Основним договором 1 та Основним договором 2 і підтверджуються документами зазначеними у п. 1.1. цього Договору (п. 2.2. договору цессії).

Відповідно до п. 2.3. договору цессії, Боржник, повідомлений листом сторонами проте, що він, зобов`язаний виконати Цесіонарію свої зобов`язання:

- сплатити борг у розмірі: 1 442 800,83 грн. в т.ч. ПДВ 20 %, що виник за Основним договором 1 перед Цедентом в повному обсязі та на умовах передбачених Основним договором 1;

- сплатити борг у розмірі: 48 583,66 грн. в т.ч. ПДВ 20 %, що виник за Основним договором 2 перед Цедентом в повному обсязі та на умовах передбачених Основним договором 2.

Згідно із п. 3.1. договору цессії, Цедент відповідає перед Цесіонарієм за дійсність переданого зобов`язання, що визначене у п. 1.1 цього Договору.

У відповідності до п. 4.1. договору цессії, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками, і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до вступної частини договору про відступлення права вимоги (цессії) від 21.11.18 № 21-1/2018 сторонами зазначено, що публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , який за цим договором згадується, як Боржник , повідомлено про зміну кредитора (Цедента ОСОБА_3 ) у його зобовязаннях0, що виникло на підставі Основного договору 1 та Основного договору 2.

Актом від 21.11.18 приймання-передачі документів до договору про відступлення права вимоги (цессії) від 21.11.18 № 21-1/2018, ТОВ «Т-С-К» передало, а ТОВ «Констебль» прийняло наступні документи:

- оригінал Договору № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг з охорони, Додатки до нього та інші документи бухгалтерського обліку (включаючи оригінали Актів надання послуг № 51 від 31.03.17, № 69 від 30.04.17, № 91 від 31.05.17, № 105 від 22.06.17), що підтверджують право вимоги боргу за Основним договором 1 (п. 1.);

- оригінал Договору №ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.16 про надання послуг з охорони, Додатки до нього та інші документи бухгалтерського обліку (включаючи оригінал Акту надання послуг № 205 від 31.12.16) (п. 2.).

06.12.18 ТОВ «Констебль» направило (докази направлення (опис вкладення в цінний лист від 06.12.18, фіскальний чек від 06.12.18 та накладна від 06.12.18 № 0216606587956) знаходяться в матеріалах справи) генеральному директору публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» Д.В. Лобікову претензію за вих. від 05.12.18 № 19 про сплату заборгованості за договором № ЗАлК-Д-2016-326 про надання послуг з охорони від 26.12.16 на суму 1 442 800,83 грн., в якій просило невідкладно сплатити вказану суму заборгованості на користь ТОВ «Констебль» .

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), вислухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст. 631 цього ж Кодексу передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Як свідчать матеріали цієї справи, між ТОВ «Т-С-К» та публічним акціонерним товариством «ЗАлК» було укладено договір про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326, згідно умов якого виконавець надає замовникові послуги з охорони об`єктів та майна замовника згідно з Дислокацією контрольно-пропускних та контрольно-проїзних пунктів і постів замовника.

Розглядаючи справу по суті спору суд виходить з того, що позивач посилається на те, що ТОВ «Т-С-К» виконало свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 у повному обсязі, що підтверджується актами надання послуг та відсутністю з боку замовника зауважень та претензій на вказаних актах, а саме:

- від 31.03.17 № 51 на суму 470 499,60 грн.;

- від 30.04.17 № 69 на суму 470 499,60 грн.;

- від 31.05.17 № 91 на суму 470 499,60 грн.;

- від 22.06.17 № 105 на суму 340 302,83 грн.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, згідно із п. 2.2. договору, оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок Виконавця, вказаний у цьому договорі, протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту надання послуг та виставленого рахунку.

Пунктом 2.3. договору визначено, що оплата вважається виконаною з моменту зарахування плати за послуги з охорони на банківський рахунок Виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату наданих послуг відповідно до п. 2.2. договору, а саме у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Т-С-К» у розмірі 1 442 800,83 грн., що підтверджується вищевказаними актами наданих послуг.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, 21.11.18 між ТОВ «Т-С-К» (Цедент) та ТОВ «Констебль» було укладено договір про відступлення права вимоги (цессії) № 21-1/2018, згідно умов якого (п. 1.1. договору), Цедент безоплатно відступає Цесіонарію право вимоги боргу за надані послуги охорони, загальною вартістю 1 491 384,49 грн. в т.ч. ПДВ 20 % (по) який виник на підставі договору № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг з охорони та додатків до нього (Основний договір 1) та договору № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.16 про надання послуг з охорони та додатків до нього (Основний договір 2), які були укладені між Цедентом та Боржником, в обсягах та на умовах, встановлених Основними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як свідчить зміст договору про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 та зміст договору про відступлення права вимоги (цессії) від 21.11.18 № 21-1/2018, вимоги ч.1 ст. 513 ЦК України відносно форми правочину щодо заміни кредитора у зобов`язанні сторонами дотримані.

Згідно ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Зобов`язання за договором про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 не є нерозривно пов`язаними з особою кредитора.

За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ані умовами договору про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326, ані законом не встановлено заборону заміни кредитора у зобов`язанні без згоди боржника (відповідача у справі).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Пунктом 2.1. договору цессії передбачено, що Цедент зобов`язаний передати Цесіонарію за Актом приймання-передачі документи:

- оригінал Договору № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг з охорони, Додатків до нього та інших документів (оригінали Актів надання послуг № 51 від 31.03.17, № 69 від 30.04.17, № 91 від 31.05.17, № 105 від 22.06.17), що підтверджують право вимоги боргу за Основним договором 1 (п.п. 2.1.1.);

- оригінал Договору №ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.16 про надання послуг з охорони, Додатків до нього та інших документів (оригінал Акту надання послуг № 205 від 31.12.16), що підтверджує право вимоги боргу за Основним договором 2 (п.п. 2.1.2.).

Наявні матеріали справи свідчать, що Актом приймання-передачі документів від 21.11.18 до договору про відступлення права вимоги (цессії) від 21.11.18 № 21-1/2018, ТОВ «Т-С-К» передало, а ТОВ «Констебль» прийняло наступні документи:

- оригінал Договору № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.16 про надання послуг з охорони, Додатки до нього та інші документи бухгалтерського обліку (включаючи оригінали Актів надання послуг № 51 від 31.03.17, № 69 від 30.04.17, № 91 від 31.05.17, № 105 від 22.06.17), що підтверджують право вимоги боргу за Основним договором 1 (п. 1.);

- оригінал Договору №ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.16 про надання послуг з охорони, Додатки до нього та інші документи бухгалтерського обліку (включаючи оригінал Акту надання послуг № 205 від 31.12.16) (п. 2.).

Відповідачем у цій справі не спростовано та не заперечувалося під час розгляду справи в суді, що ТОВ «Т-С-К» (Первісним кредитором) передано позивачу ТОВ «Констебль» (Новому кредитору) всі документи, які засвідчують права, що передаються за договором відступлення права вимоги (цессії) від 21.11.18, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Крім того, відповідно до вступної частини договору про відступлення права вимоги (цессії) від 21.11.18 № 21-1/2018, сторонами зазначено, що публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» , який за цим договором згадується, як Боржник , повідомлено про зміну кредитора (Цедента ОСОБА_3 ) у його зобов`язаннях, що виникли на підставі Основного договору 1 та Основного договору 2.

Також, як зазначено у п. 2.3. договору цессії, Боржник, повідомлений листом сторонами про те, що він, зобов`язаний виконати Цесіонарію свої зобов`язання:

- сплатити борг у розмірі: 1 442 800,83 грн. в т.ч. ПДВ 20 %, що виник за Основним договором 1 перед Цедентом в повному обсязі та на умовах передбачених Основним договором 1;

- сплатити борг у розмірі: 48 583,66 грн. в т.ч. ПДВ 20 %, що виник за Основним договором 2 перед Цедентом в повному обсязі та на умовах передбачених Основним договором 2.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інше договором або законом в даному випадку не встановлено.

Отже, до нового кредитора (позивача у справі) перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні за договором про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто станом на 21.11.18 включно.

Статтею 614 ЦК України унормовано, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідач не надав суду доказів: як належного, у повному обсязі виконання ним зобов`язання по оплаті за надані послуги згідно договору про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 так і доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такої не сплати.

Таким чином, у АТ «ЗАлК» (відповідача у цій справі) утворилась заборгованість перед ТОВ «Констебль» за надані послуги згідно договору про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 та договору про відступлення права вимоги (цессії) від 21.11.18 № 21-1/2018 в розмірі 1442 800,83 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» суми основного боргу у розмірі 1 442 800,83 грн. заборгованості за надані послуги за договором про надання послуг охорони від 26.12.16 № ЗАлК-Д-2016-326 є обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 185 251,33 грн. пені, 214 776,86 грн. інфляційних нарахувань та 65 838,93 грн. 3 % річних.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось вище в тексті цього рішення, п.п. 6.4.1. договору, сторони передбачили, що за прострочення платежів на користь Виконавця, передбачених розділом 2 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 185 251,33 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг матеріалами справи № 908/2724/18 доведено.

З огляду на викладене, судом перевірено розрахунок нарахування пені (за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство ) та визначено, що нарахування пені позивачем розраховано не зовсім вірно.

За розрахунком суду (здійсненим за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство ):

- за актом надання послуг від 31.03.17 № 51 період просрочки з 15.04.17 по 15.10.17 включно, сума пені за вказаний період становить 20 304,60 грн.;

- за актом надання послуг від 30.04.17 № 69 період просрочки з 18.05.17 по 15.11.17 включно, сума пені за вказаний період становить 59 270,06 грн.;

- за актом надання послуг від 31.05.17 № 91 період просрочки з 16.06.17 по 14.12.17 включно, сума пені за вказаний період становить 59 914,58 грн.;

- за актом надання послуг від 22.06.17 № 105 період просрочки з 08.07.17 по 06.01.18 включно, сума пені за вказаний період становить 44 425,84 грн.

Перевіривши вірність проведеного позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені за кожним актом суд дійшов висновку, що вірною сумою пені за прострочку оплати за надані послуги є сума - 183 915,08 грн.

Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву за вих. від 15.02.19 № 01юр/2019 заявив про застосування до нарахованої пені строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, позивачем позовну заяву за вих. від 13.12.18 надіслано до господарського суду Запорізької області, згідно з дати оформлення в поштовому відділенні 14.12.18, а до суду надійшла вказана позовна заява згідно із вхідним штампом суду 17.12.18.

Таким чином, строк позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України стосовно нарахування пені застосовується в один рік та починається за кожним актом окремо, а саме:

- за актом надання послуг від 31.03.17 № 51 починається 15.04.17;

- за актом надання послуг від 30.04.17 № 69 починаеться18.05.17;

- за актом надання послуг від 31.05.17 № 91 починається 16.06.17;

- за актом надання послуг від 22.06.17 № 105 починається 08.07.17.

Здійснивши перерахунок пені у межах заявленого позивачем періоду та застосовуючи строк позовної давності, суд погоджується з відповідачем та задовольняє пеню лише в частині нарахування за актом надання послуг від 22.06.17 № 105 на суму 340 302,83 грн. за період прострочки з 15.12.17 по 06.01.18. Пеня складає за вказаний період 6 218,68 грн. , у частині стягнення 179 032,65 грн. пені судом відмовляється.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 65 838,93 грн. 3 % річних та 214 776,86 грн. індексу інфляції.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 65 838,93 грн. 3 % річних (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та визнано його не зовсім вірним, оскільки позивачем не коректно визначено початок та кінець оплати за кожним актом надання послуг окремо, а також суму заборгованості.

За розрахунком суду (здійсненим за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство ):

- за актом надання послуг від 31.03.17 № 51 період просрочки з 17.04.17 по 10.12.18 включно (період визначений позивачем) на суму заборгованості 161 498,80 грн., сума 3 % річних за вказаний період становить 8 004,15 грн.;

- за актом надання послуг від 30.04.17 № 69 період просрочки з 18.05.17 по 10.12.18 включно на суму заборгованості 470 499,60 грн., сума 3 % річних за вказаний період становить 22 119,93 грн.;

- за актом надання послуг від 31.05.17 № 91 період просрочки з 16.06.17 по 10.12.18 включно на суму заборгованості 470 499,60 грн., сума 3 % річних за вказаний період становить 20 998,46 грн.;

- за актом надання послуг від 22.06.17 № 105 період просрочки з 08.07.17 по 10.12.18 включно на суму заборгованості 340 302,83 грн., сума 3 % річних за вказаний період становить 14 572,42 грн.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних за кожним актом суд дійшов висновку, що вірною сумою 3 % річних за прострочку оплати за надані послуги є сума - 65 694,96 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 65 694,96 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та визнано його не зовсім вірним.

За розрахунком суду (здійсненим за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство ):

- за актом надання послуг від 31.03.17 № 51 період (період визначений позивачем) просрочки з травня 2017 р. по жовтень 2018 р. включно на суму заборгованості 161 498,80 грн., сума інфляційних втрат за вказаний період становить 26 481,43 грн.;

- за актом надання послуг від 30.04.17 № 69 період (період визначений позивачем) просрочки з червня 2017 р. по жовтень 2018 р. включно на суму заборгованості 470 499,60 грн., сума інфляційних втрат за вказаний період становить 70 121,11 грн.;

- за актом надання послуг від 31.05.17 № 91 період (період визначений позивачем) просрочки з липня 2017 р. по жовтень 2018 р. включно на суму заборгованості 470 499,60 грн., сума інфляційних втрат за вказаний період становить 61 607,40 грн.;

- за актом надання послуг від 22.06.17 № 105 період (період визначений позивачем) просрочки з серпня 2017 р. по жовтень 2018 р. включно на суму заборгованості 340 302,83 грн., сума інфляційних втрат за вказаний період становить 43 791,20 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 202 001,14 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються судом через необґрунтованість.

Також, у відзиві на позовну заяву за вих. від 15.02.19 № 01юр/2019 представник відповідача просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/2724/18 з оплатою сум рівними частинами строком на 12 місяців.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки (викладеного у відзиві на позовну заяву), проти якого представник позивача не заперечив, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судом враховано, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати 1 року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду обґрунтоване приписами ст. 331 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення, відповідач відносить (дослівно): … 09.06.2016 р. за рішенням суду у державну власність був повернутий контрольний пакет акцій ПАТ ЗАлК , у зв`язку з чим підприємство до останнього часу перебувало у стадії змін менеджменту підприємства та запуску виробництва, що потягло за собою певні обмеження щодо можливості ведення діяльності та певні фінансові складнощі.

28 грудня 2016 року відповідно до розпорядження КМУ № 1057-р, ПАТ ЗАлК включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

22 червня 2018 року Фондом державного майна України включено ПАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат до переліку об`єктів малої приватизації, частка держави в яких підлягає приватизації у 2018 році.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Виконання запланованої у 2018 році приватизації є фактичною реалізацією затвердженої Програми Уряду з покращення економічної ситуації в Країні та підвищення ефективності підприємств державного сектору економіки.

З метою врегулювання ситуації щодо погашення існуючої заборгованості ПАТ ЗАлК для задоволення вимог стягувачів, та враховуючи накладення Державною виконавчою службою арешту на розрахункові рахунки підприємства, що само собою унеможливлює виконання зобов`язань … .

Вказані обставини боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.

В якості доказів, які обґрунтовують тяжкий фінансовий стан відповідача, суду надані:

- копії Балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.18 та Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 року;

- копію постанови заступника начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Харченко О.Г. про арешт коштів боржника від 20.03.18 у виконавчому провадженні № 54389933, в якій встановлено, що загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженні складає 57 143 748,08 грн. та з метою забезпечення виконання виконавчого провадження вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Оцінивши надані відповідачем в обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення у цій справі копії Балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.18, Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 р., постанову заступника начальника Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Харченко О.Г. про арешт коштів боржника від 20.03.18 у виконавчому провадженні № 54389933, а також згоду позивача щодо розстрочення виконання рішення на 12 місяців в частині суми основного боргу суд дійшов висновку про можливість розстрочити виконання рішення на 12 місяців в частині основного боргу, а саме розстрочити 1 442 800,83 грн. на 12 місяців рівними частина щомісяця в сумі 120 233,40, а в останній місяць розстрочки в сумі 120 233,43 грн. починаючи з червня 2019 року по травень 2020 року включно.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 77, 80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Констебль» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, оф. 703, код ЄДРПОУ 38943115) - 1 442 800 (один мільйон чотириста сорок дві тисячі вісімсот) грн. 83 коп. основного боргу, 6 218 (шість тисяч двісті вісімнадцять) грн. 68 коп. пені, 202 001 (двісті дві тисячі одну) грн. 14 коп. індексу інфляції, 65 694 (шістдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн. 96 коп. 3 % річних та 25 750 (двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 73 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити .

Розстрочити виконання рішення в частині 1 442 800 (один мільйон чотириста сорок дві тисячі вісімсот) грн. 83 коп. основного боргу на 12 місяців зі сплатою рівними частинами, а саме зобов`язати акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) сплачувати:

- до 30.06.2019 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 31.07.2019 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 31.08.2019 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 30.09.2019 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 31.10.2019 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 30.11.2019 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 31.12.2019 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 31.01.2020 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 29.02.2020 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 31.03.2020 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 30.04.2020 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 40 коп.;

- до 31.05.2020 року - 120 233 (сто двадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 43 коп.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.06.19.

Суддя В.Л. Корсун