Рішення

від 06.06.2019 по справі 910/4009/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2019Справа № 910/4009/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/4009/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані системи зв`язку";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології";

про стягнення 79 963,49 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднані системи зв`язку" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" про стягнення 79 963,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №20-17 на виконання робіт по встановленню системи диспетчеризації від 01.12.2017р. в частині оплати виконаних робіт, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 55 240,80 грн., за прострочення сплати якої нараховано пеню в розмірі 18 413,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 164,94 грн. та 3% річних в розмірі 1 144,15 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/4009/19 від 02.04.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані системи зв`язку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" про стягнення 79 963,49 грн. залишено без руху.

08.04.2019р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані системи зв`язку" на адресу суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2019р.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 10.05.2019р.

20.05.2019р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що за умовами п.4.1.3 договору строк оплати робіт настає з моменту підписання сторонами акту, а в наданому позивачем акті здачі-приймання виконаних робіт б/н не міститься дата його складання та підписання зі сторони відповідача. Відтак, вказаний акт, наданий позивачем, є неналежним доказом виконання своїх зобов`язань позивачем.

03.06.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 06.06.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017р. між позивачем (за договором - підрядник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір №20-17, за умовами п.1.1 якого підрядник зобов`язується виконати без перерв повністю роботи по влаштуванню системи диспетчеризації інженерного обладнання з підключенням до існуючої системи диспетчеризації в житловому комплексі з вбудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом по вул. Трутенка, 3 (Будинок №3) у Голосіївському районі м. Києва (Проект Внутрішні мережі диспетчеризації, шифр: 510-3-ЕД ), а замовник зобов`язується забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти виконані належним чином роботи та по їх закінченню здійснити остаточну оплату відповідно до умов даного договору. Перелік робіт встановлюється Додатком №1 Договірна ціна до Договору, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору, виконання даного договору здійснюється сторонами після виконання умов, зазначених у п.1.3 даного договору, зокрема, даний договір набуває чинності з дня настання одночасно наступних умов: підписання сторонами даного договору та перерахування першого платежу, передбаченого п.4.1 даного договору; початок робіт зазначається даним договором на 3 день після оплати першого платежу (п.1.3 договору).

В умовах п.3.1 договору сторонами встановили, що договірна ціна матеріалів та робіт, що виконує підрядник, складає 184 136,00 грн. з ПДВ.

Сторонами було підписано договірну ціну, згідно з якою узгоджено найменування, одиниці виміру, кількість та вартість робіт, загальна вартість яких склала 184 136,00 грн. з ПДВ.

Розділом 4 договору сторони узгодили порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.1 договору, оплата робіт здійснюється поетапно:

- 4.1.1. На першому етапі замовник повинен перерахувати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%;

- 4.1.2. На другому етапі замовник повинен перерахувати протягом 13 (тринадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору грошові кошти в розмірі - 28 895,20 грн. з ПДВ 20%;

- 4.1.3. На третьому етапі замовник повинен перерахувати протягом 18 (вісімнадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору грошові кошти в розмірі 28 895,20 грн. з РПДВ 20%;

- 4.1.4. На четвертому етапі замовник повинен перерахувати протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт залишкові грошові кошти в розмірі 55 240,80 грн. з ПДВ 20%.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2018р. замовником було перераховано грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. з ПДВ, на другому етапі виконання робіт замовником було перераховано кошти в сумі 50 000,00 грн. з ПДВ, та на третьому етапі виконання робіт - 28 895,20 грн., що підтверджується виписками ПАТ Айбокс Банк з рахунку позивача за 23.12.2017р., 22.01.2018р. та 13.02.2018р.

На виконання умов договору позивачем було виконано роботи загалом на суму 184 136,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом №М-7 за липень 2018 року від 04.07.2018р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт.

Також, між сторонами було підписано Акт б/н б/д приймання в експлуатацію після монтажу і налагодження інженерного обладнання диспетчерського зв`язку.

Проте, як зазначає позивач, відповідач вартість виконаних робіт за даним актом у сумі 55 240,80 грн. не здійснив.

Позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №119-18 від 24.07.2018р. з вимогою про оплату заборгованості за виконані роботи по договору в розмірі 55 240,80 грн., який був отриманий відповідачем 10.09.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідач повну вартість виконаних робіт на суму 55 240,80 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 18 413,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 5164,94 грн. та 3% річних в розмірі 1144,15 грн.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що за умовами п.4.1.3 договору строк оплати робіт настає з моменту підписання сторонами акту, а в наданому позивачем акті здачі-приймання виконаних робіт б/н не міститься дата його складання та підписання зі сторони відповідача. Відтак, вказаний акт, наданий позивачем є неналежним доказом виконання своїх зобов`язань позивачем.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови договору №20-17, суд встановив, що спірний договір має цивільна-правову природу договору підряду, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 55 240,80 грн. за виконані роботи з огляду на наступне.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору ним було виконано роботи на суму 184 136,00 грн., про що складено та підписано Акт приймання виконаних робіт №7 за липень 2018 року від 04.07.2018р. на суму 184 136,00 грн.

Проте, відповідач оплату вартості виконаних робіт за даним актом в повному обсязі в сумі 55 240,80 грн. не здійснив, зауважень щодо виконаних робіт позивачу не надіслав.

Відтак, згідно за умовами п.4.1 договору, кінцевий строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 55 240,80 грн. настав 09.07.2018р.

Судом встановлено, що відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконані роботи загалом у розмірі 55 240,80 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних робіт у розмірі 55 240,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов`язання по оплаті виконаних робіт виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 55 240,80 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті робіт у сумі 55 240,80 грн. підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом відхиляються, в зв`язку з їх необґрунтованістю, як такі, що не спростовують факту виконання позивачем робіт, з оплати яких у відповідача виник обов`язок. Крім того, не проставлення зі сторони замовника дати підписання акту не є підставою вважати наданий суду акт №7 від 04.07.2018р. неналежним доказом. Натомість, враховуючи, що відповідач отримав від позивача для підписання акт №7 вже з поставленою позивачем датою 04.07.2018р., суд вважає, що підписавши такий акт, відповідач прийняв та узгодив зазначену позивачем в акті №7 дату його підписання - 04.07.2018р.

Порушення відповідачем порядку підписання акта не може бути підставою для звільнення його від обов`язку оплати виконаних позивачем робіт.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором у сумі 55 240,80 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 413,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 5164,94 грн. та 3% річних в розмірі 1144,15 грн., які нараховані за період з 09.07.2018р. по 18.03.2019р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.10.2 договору, при затримці замовником термінів оплати останній сплачує підряднику неустойку за кожний день затримки в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але в будь-якому випадку не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день сплати боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов`язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що він складений позивачем без урахування положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким розмір пені обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, судом встановлено, що її розмір складає 9928,22 грн. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до уточненого розрахунку суду розмір 3% річних склав 1148,71 грн., відтак, суд задовольняє зазначену вимогу в розмірі згідно розрахунку позивача, не виходячи за межі позовних вимог.

Вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 4268,03 грн., відповідно до уточненого розрахунку суду.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" (03022, м. Київ, вул. Трутенка, 3; ідентифікаційний код 33934750) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднані системи зв`язку" (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 23/15, кв. 5; ідентифікаційний код 34295958) основний борг в сумі 55 240 грн. 80 коп., 9928 грн. 22 коп. - пені, 1144 грн. 15 коп. - 3% річних, 4268 грн. 03 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1695 грн. 60 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.06.2019р.

Суддя А.І. Привалов