Рішення

від 07.06.2019 по справі 911/469/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2019Справа №911/469/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №911/469/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна

(09114, Київська область, м.Біла Церква, вул.Рибна, 1, код ЄДРПОУ 40132417)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Далсунд

(03036, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 89, код ЄДРПОУ 38394001)

про стягнення 36 858,16 грн,-

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна 18 лютого 2019 року звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Далсунд про стягнення 36 858,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Далсунд умов Договору поставки товару №07/12/22 від 07.12.2017, в частині здійснення своєчасної оплати товару, у останнього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна в розмірі 36 858,16 грн, з яких 28 752,00 грн - сума основного боргу, 2 007,77 грн - інфляційні втрати, 28 752,00 грн - 3% річних, 5 635,39 грн - пеня.

22.02.2019 Ухвалою Господарського суду Київської області матеріали позовної заяви №б/н від 13.02.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна з доданими до неї документами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 справа №911/469/19 передана на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у сім днів з дня вручення цієї ухвали.

01.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 відкрито провадження у справі №911/469/19, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

17.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 надано оригінали документів, які були витребуванні Господарським судом міста Києва.

Товариством з обмеженою відповідальністю Далсунд 25.04.2019 отримано поштове відправлення з Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі №911/469/19, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0103049857350.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 07.06.2019 від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

07.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Далсунд (покупець) укладено Договір поставки №07/12/22 (далі - Договір), п.1.1. якого передбачено, що у відповідності з умовами цього Договору, Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцю Товар за його замовленнями окремими партіями, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються Сторонами в рахунках, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на встановлених у цьому Договорі умовах.

Відповідно до п.1.2.Договору Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) Товару, що передається (поставляється) за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) Товару, поставленого Покупцю окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов цього Договору на протязі всього періоду його дії.

П.3.3. Договору передбачено, що Поставка Товару здійснюється на умовах EXW (згідно правил Інкотермс 2010) будь-яким перевізником за згодою сторін на склад перевізника. Вартість доставки включається в ціну товару по домовленості сторін.

Відповідно до п.4.1. Договору оплата за товар на умовах 100% передоплати. В окремих випадках оплата за товар/партію товару може здійснюватись на умовах часткової передоплати за домовленістю сторін, які фіксуються окремими Додатками (Специфікаціями) до даного Договору.

Згідно із п.6.1. Договору приймання-здавання партії Товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін за видатковою накладною, які підписуються уповноваженими представниками Сторін. Представник Покупця повинен обов`язково мати при собі довіреність на отримання матеріальних цінностей, яку він повинен передати представнику Постачальника до підписання видаткової накладної. Якщо підпис представника Покупця скріплений печаткою Покупця, Покупець позбавляється права оспорювати підпис свого представника на такій видатковій накладній.

П.9.1. Договору передбачено, що у разі порушення умов даного Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно із п.9.2. порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору та нормами чинного законодавства України.

У разі порушення строку поставки партії Товару Постачальник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості Товару. Постачальник зобов`язаний сплатити пеню протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з дати отримання вимоги Покупця (п.9.3.Договору).

За порушення Покупцем строків оплати, передбачених даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення своїх грошових зобов`язань.

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до "31" грудня 2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх обов`язків по цьому Договору. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від проведення взаєморозрахунків по виконаних до припинення Договору зобов`язаннях, а також від оплати штрафних санкцій ( якщо такі будуть нараховані) за порушення зобов`язань за Договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна , відповідно до умов Договору здійснило поставку Товару на загальну суму 57 504,00 гривень, що підтверджується видатковою накладного №25 від 0.08.2018, яка підписана без претензій обома сторонами.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 01.08.2019 сплатив 50% вартості товару, в розмірі 28 752.00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна .

Разом з тим, домовленостей щодо поставки Товару на умовах часткової передоплати між Сторонами не вчинялося.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.4.1. Договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 752,00 грн.

Станом на момент розгляду справи, учасниками справи не було додано доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю Далсунд було (частково) сплачено суму заборгованості у розмірі 28 752,00 грн, разом з тим, вказана сума заборгованості не була спростована Товариством з обмеженою відповідальністю Далсунд , власний розрахунок заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю Далсунд не надало.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем товару відповідачу та факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 28 752,00 грн.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Далсунд інфляційні втрати у розмірі 2 007,77 грн, 3% річних у розмірі 463,00 грн та пеню в розмірі 5 635,39 грн.

Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, відповідно до пункту 9.4. Договору за порушення Покупцем строків оплати, передбачених даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов`язань.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені за допомогою Системи Ліга, суд визнає його арифметично вірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення 2 007,77грн - інфляційних втрат, 463,00 грн - 3 % річних та 5 635,39 грн - пені підлягають задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №07/12/22 від 07.12.2017 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається з:

1. Судового збору за подання позовної заяви, що становить 1 921,00 грн;

2. Витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Натомість, до позовної заяви на підтвердження діяльності адвоката надано лише Договір №б/н про захист, представництво та надання правової допомоги від 11.02.2019, разом з тим, жодних рахунків, актів про надані послуги, платіжні доручення тощо на підтвердження оплати послуг адвоката, Товариством з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна суду не надано, таким чином позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами факт понесення витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Далсунд (03036, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 89, код ЄДРПОУ 38394001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна (09114, Київська область, м.Біла Церква, вул.Рибна, 1, код ЄДРПОУ 40132417) суму основного боргу у розмірі 28 752 (двадцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 007 (дві тисячі сім) грн 77 коп, 3 % річних у розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн 00 коп та пеню у розмірі 5 635 (п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 39 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Далсунд (03036, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 89, код ЄДРПОУ 38394001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Белмікс Україна (09114, Київська область, м.Біла Церква, вул.Рибна, 1, код ЄДРПОУ 40132417) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська