Рішення

від 07.06.2019 по справі 911/707/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"07" червня 2019 р. Справа № 911/707/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,

дослідивши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Фанг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» простягнення 33 282,38 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фанг» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» про стягнення 33 282,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як замовником, умов заявки № б/н від 26.10.18 в частині здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 29 000,00 грн. основного боргу, 3 952,87 грн. нарахованої пені та 329,51 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області по справі № 911/707/19 від 20.03.2019 позовну заяву Приватного підприємства «Фанг» залишено без руху.

01.04.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2019.

Ухвалою суду від 08.04.2019 було відкрито провадження у справі № 911/707/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Митрофанова, 13/169, кв. 5

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 11.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься у матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

05.08.2019 від позивача до канцелярії суду надійшла заява, в якій останній зазначив, що відзиву від відповідача не отримував, а тому не може надати відповідь на відзив та просить суд здійснювати розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2018 між Приватним підприємством «Фанг» (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» (далі - експедитор, відповідач) складено та підписано заявку № б/н на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - заявка).

В заявці сторони погодили наступні умови: вантаж - металл труба, вагою до 21.5, об`ємом 86; маршрут - м. Набережні Челни, р-ка Татарстан (РФ) - м. Дніпро (Україна); вантажовідправник - ТОВ Торговий дім ТЄМ ; дата завантаження - 26.10.18-29.10.18; місце завантаження - Росія, Республіка Татарстан, м. Набережні Челни, вул. Моторна, 38; вантажоодержувач - ТОВ Максима Металл Сервіс ; дата розвантаження - 01.11.18 - 02.11.18; адреса розвантаження - Митне очищення: Україна, м. Дніпро, вул. Аеродромна, 42, Митний пункт Аеропорт , відвантаження м. Дніпро, вул. Криворіжське шосе, 21 д; вартість перевезення - 38 000,00 грн; додаткові умови - ЦМР, термін і форма оплати - б/р по оригіналам документів 5 днів; дані по автотранспорту та водію - Даф АІ 7618 НМ / АІ 3519 ХІ Боніфатов Володимир Миколайович.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Юридичними фактами є такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Аналогічну позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 14.07.2014 у справі №904/1378/14.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За висновками суду, підписання з обох сторін (позивачем і відповідачем) заявки № б/н від 26.10.2018 на перевезення вантажу автомобільним транспортом свідчить про виникнення між сторонами правовідносин щодо надання послуг з перевезення вантажу та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України, та в свою чергу, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги заявку № б/н від 26.10.2018 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 3, 4 та 10 заявки передбачено, що вантаж - це металл труба, вагою до 21.5, об`ємом 86; маршрут - м. Набережні Челни, р-ка Татарстан (РФ) - м. Дніпро (Україна), а вантажоодержувачем є ТОВ Максима Металл Сервіс .

Позивачем, на виконання умов заявки № б/н від 26.10.2018, було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Набережні Челни, р-ка Татарстан (РФ) - м. Дніпро (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 073266, копія якої міститься у матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем оформлено та надано відповідачу Акт надання послуг № 1047 від 05.11.2018 на суму 38 000,00 грн. (копія долучена до матеріалів справи), який підписаний та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» без будь-яких зауважень та заперечень.

Також, позивачем складено та виставлено відповідачу рахунок на оплату № 904 від 05.11.2018 на суму 38 000,00 грн.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, господарський суд встановив, що Акт надання послуг № 1047 від 05.11.2018 на суму 38 000,00 грн. є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу є прийнятими.

Факт прийняття послуг без зауважень також підтверджується частковою оплатою послуг відповідачем 14.12.2018 у сумі 4 000,00 грн. та 16.01.2019 у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача(копії долучені до матеріалів справи).

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 15 заявки визначено, що термін і форма оплати - б/р по оригіналам документів 5 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином у відповідності до умов заявки, погодженої сторонами. Акт надання послуг № 1047 від 05.11.2018 на суму 38 000,00 грн. підписаний без зауважень та заперечень (копія міститься у матеріалах справи).

Відповідно до ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки останній день сплати 10.11.2018 (акт надання послуг № 1047 від 05.11.2018 та рахунок на оплату № 904 від 05.11.2018 + 5 днів) припадає на вихідний день, тому в даному випадку, останній день, в якій зобов`язання мало бути виконано відповідачем є 12.11.2018.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав 12.11.2018 .

Судом встановлено, що відповідачем, 14.12.2018 та 16.01.2019, були здійснені часткові оплати за надані послуги згідно виставленого рахунку на оплату № 904 від 05.11.2018 у сумі 4 000,00 грн. та у сумі 5 000,00 грн. відповідно. Протилежного відповідачем суду не доведено, доказів оплати всієї суми заборгованості не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 29 000,00 грн.

Крім того, позивач, за прострочення строків сплати коштів за наданні послуги, керуючись положеннями ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 952,87 грн.

Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ).

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (аб. 3 п. 2.1 постанови пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Враховуючи те, що в заявці сторонами не визначено розмір та базу нарахування пені за грошовими зобов`язання, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3 952,87 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 329,51 грн.

При дослідженні розрахунку позивача в частині визначення періоду нарахування, суд встановив, що останнім визначено початок прострочення заборгованості - 10.11.2018. Проте, як встановлено судом вище, останній день, в якій зобов`язання мало бути виконано відповідачем є 12.11.2018, а тому прострочення почалось з 13.11.2018.

Господарський суд, здійснивши власний перерахунок 3 % річних в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої вище дати прострочення платежу, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі 320,14 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 692,31 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будекотранс (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Митрофанова, 13/169, кв. 5 код ЄДРПОУ 37865838) на користь Приватного підприємства Фанг (місцезнаходження: 09107, Київська обл., м. Біла Церква, бул. Михайла Грушевського, 13; код ЄДРПОУ 23583814) 29 000,00 грн. основного боргу, 320,14 грн. 3 % річних та 1 692,31 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Сокуренко